Надійшло зерно з резервів

Днями Аграрний фонд виділив для 23 хлібопекарських підприємств Буковини продовольчу пшеницю для виробництва 2042 тонн борошна різного гатунку. Саме такою є щомісячна хлібна потреба буковинців. Відпускна ціна тонни борошна вищого гатунку – 2591 гривня, першого сорту – 2419 гривень. Забезпечувати хлібопекарів сировиною має Неполоківецький комбінат хлібопродуктів.

– З минулої п’ятниці ми розпочали переробляти першу партію цього зерна. Першим борошно отримав Чернівецький хлібокомбінат, – розповідає Володимир Чопик, директор підприємства. – Сподіваємося, що сировина надходитиме без перебоїв. А у нас є всі технічні можливості для її освоєння.

– Переробляєте давальницьке зерно чи купуєте сировину за власні кошти?

– Від початку року ми за власні кошти не придбали жодної тонни зерна. Товаровиробник привіз збіжжя. Ми змололи його, отримали оплату. Як наслідок, колектив змушений працювати неповний робочий місяць. Всього ж на комбінаті працюють 212 осіб. Середньомісячна зарплата торік була майже 1800 гривень.

– Що вам заважає розвернутися?

– Наше підприємство належить до сфери управління Держкомрезерву. Воно є стратегічним об’єктом державної власності та найбільшим заготівельно-переробним підприємством області. Воно забезпечує борошномельною продукцією хлібопекарські підприємства краю та інші області західного регіону і є вагомим учасником у формуванні цін на цю продукцію. Ми зобов’язані купувати продовольче зерно пшениці лише на відкритих торгах. Наша ж область не зернова. Тому продовольчим зерном пшениці комбінат забезпечений лише на 15 відсотків, а сільгоспвиробників, які хотіли би брати участь у торгах, немає. Воно й не дивно, адже процедура закупівлі триває понад два місяці. Переможець торгів – підприємство, яке не є сільгоспвиробником. Воно повинно забезпечити постачання не менше 3000 тонн збіжжя. На початку року ми звернулися до Мінекономіки. Просили ініціювати внесення змін до закону в частині непоширення його дії щодо закупівлі сировини, яку державні підприємства здійснюють за власні кошти. Надійшла відповідь, що міністерство розгляне питання. Коли ж це буде, невідомо. До речі, особливістю нашого регіону є те, що оптимальні ціни на продовольче зерно пшениці у невеликих обсягах – 50-100 тонн – пропонують невеликі підприємства та фермери. Натомість через необхідність закуповувати сировину через торги у великих обсягах за фіксованими цінами ми втрачаємо всі інші вигідні пропозиції від невеликих товаровиробників. А це призводить до подорожчання борошна. Тобто можливість купувати сировину з різних джерел – це найкращий шлях до здешевлення продукції.

– А хіба новий Податковий кодекс не покращив ситуацію?

– Навпаки, ускладнив. Так, згідно зі статтею 209 Податкового кодексу, платник податку, який придбає сільгосптовари і який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого податку. А це означає, що ПДВ за придбану сировину через переможця торгів, який не є сільгосптоваровиробником, відшкодовувати нашому підприємству не будуть. Тож воно втрачатиме кошти. А в перспективі це призведе до подорожчання сировини, не дасть змоги продати продукцію на ринку, а це – зупинка роботи комбінату. Вихід один – йти на порушення законодавства й купувати зерно безпосередньо у сільгоспвиробників. Тому ми звернулися до Мінекономіки України із проханням пояснити, як нам діяти в такій ситуації. 
Василь Гринюк

Цифри

2010 року комбінат виробив 31352 тонни борошна. Це на 2377 тонн більше, ніж 2009-го. Також торік вироблено й 1372 тонни крупи манної та 10071 тонну висівок.
Для виробництва використали 44,3 тисячі тонн зерна пшениці.