Музикант з діда-прадіда – заслужений артист України, соліст дуету "Писанка" – Іван Кавацюк знаний не лише в Україні, а й в усьому світі. Його гру на родинних столітніх цимбалах слухали в Канаді, США, Фінляндії, Швеції, Греції, Італії, Франції, Австрії, Німеччині та інших країнах. Із мелодії цимбаліста щодня починаються передачі радіо Ватикану. Днями Іван Кавацюк скромно, у родинному колі відзначив 50-літній ювілей. Для музиканта це новий етап творчості. Разом із Оксаною Савчук вони готують нові диски і ювілейний концерт на Великдень.
Перед ювілеєм ходили до Зарваниці
Ми зустрілися з ювіляром у затишній квартирі дуету "Писанка".
– Як почуваєтеся, пане Іване, проживши півстоліття?
– Прокинувся цього дня вранці, побачив, що світить сонце, голуб сидить на вікні, поруч – кохана дружина, яка вже багато років надихає мене… І зрозумів, що життя триває.
– А як відзначили свій ювілей?
– Вдома – удвох з Оксанкою. Ми ніде не афішували цю дату. Великих гулянь і святкувань не планували. Напередодні в моїй родині трапилося горе. А святкувати без близьких людей не хотілося, бо завжди всі вагомі події відзначаємо разом. Перед днем народження ми поїхали з дружиною, друзями і нашим духовним наставником отцем Валерієм Сиротюком на прощу до Зарваниці, помолилися там. У зв’язку з моїм ювілеєм вирішили зробити подарунок буковинцям. Це буде концерт дуету "Писанка". Він мав відбутися на Різдво, але через родинну біду довелося перенести його на Великдень.
– Коли я Вам телефонувала, Ви саме були в студії. Записуєте щось нове?
– Готуємо з Оксанкою нову програму – пісні, інструментальну музику. Маємо безліч планів. Дуже багато працюємо. Хочу перевидати компакт-диск своїх мелодій, де буде багато нових. Він вийшов п’ять років тому, але його вмить розкупили. Навіть у мене залишився лише один екземпляр. Майже щодня мені телефонують і запитують, де можна придбати диск. Плануємо також випустити компакт-диск із піснями дуету "Писанка" та автентичними піснями, записаними багато років тому.
Подарував своєму учневі цимбали
– Мало хто знає, що Іванко не лише вміє добре грати на цимбалах, а й збирає і записує давні пісні та мелодії. А ще реставрує старі записи – дає їм друге життя, – приєднується до розмови Оксана САВЧУК. – Може годинами проглядати та прослуховувати кілометри плівки. І на це йому вистачає терпіння. Він надзвичайно вимогливий. Доки сам не буде задоволений отриманим результатом, перероблятиме все безліч разів. Каже, що у цій роботі не може бути "якось", бо потім вже нічого не виправиш.
– Пані Оксано, розкажіть про інші захоплення свого чоловіка.
– Іван надзвичайно захоплюється музичною технікою і добре знається на ній. Його друзі – музиканти та режисери – постійно радяться з ним, які краще пульт купити, мікрофон або колонки. Навіть коли їдемо на гастролі за кордон, він одразу ж знаходить спільну мову з продавцями музичної техніки, бо чудово знає всю термінологію. А ще Іван – дуже добрий господар, все вміє зробити вдома. Дбає, щоби в родинному помісті у Кіцмані, де мешкає наша мама, все було в найкращому вигляді – в хаті, на городі, в саду. Сауну сам спорудив. А ще мій чоловік дуже любить косити траву – обов’язково ручною косою. І постійно турбується про птахів – годівниці для них робить, підгодовує їх. Коли Іван виносить на подвір’я цимбали і починає грати, пташки підспівують йому. Це найкращий концерт, який мені довелося слухати.
– Передаєте комусь свою майстерність, пане Іване?
– Викладацька робота вимагає багато часу, якого в мене зараз немає. Але заочних учнів у мене чимало. Одному з них – Андрієві Войчуку з Новодністровська – я навіть подарував свої цимбали, які виготовили для мене в моєму селі. Нині це один із найкращих молодих цимбалістів в Україні. Закінчив консерваторію і грає в Національному оркестрі народних інструментів у Києві.
– Кажуть, що ви зберігаєте вірність не лише дружині, а й своїм цимбалам…
– "Писанку" не можу проміняти, бо кращої немає (сміється, – авт.). А цимбали – це наша родинна реліквія, у якій зберігається дух моїх прадідів. Їм понад сто років. На них грав ще мій дід, потім – батько. Два роки тому я віддавав їх на реставрацію. Довірив цю майстерну роботу своєму одоносельчанину – теж цимбалістові. Зараз інструмент звучить ще краще.
– Якось запитала в чоловіка, кого він більше любить: мене чи цимбали. Він помовчав і сказав: "І тебе теж", – сміється пані Оксана. – Насправді Іван – дуже вірна людина. Для друзів, родини, музики. Навіть для своїх цимбалів.
Надія БУДНА
З ДОСЬЄ
Іван КАВАЦЮК народився 21 січня 1961 року в селі Мишин на Івано-Франківщині.
Закінчив Коломийську музичну школу, Дрогобицьке музичне училище та Рівненський державний інститут культури.
Брав участь у міжнародних конкурсах та фестивалях.
На першому Всеукраїнському фестивалі "Червона рута" 1989 року зустрівся з Оксаною Савчук, разом вони створили дует "Писанка".
1997 року їм присвоїли звання "Заслужених артистів України".
2003 року дует "Писанка" отримав найвище визнання Української Греко-Католицької церкви – медаль "Божої Матері".
2008 року нагороджені орденами "За заслуги" ІІІ ступеня та княгині Ольги.
