У рамках проєкту "Життя після втрати" 24 Каналу, донька Сергія Баламутовського, Олександра, поділилась спогадами про батька та зізналась, як проживає втрату.
Про це йдеться на сайті каналу, пише molbuk.ua.
Текст починається зі слів:
"Вона все життя була татовою донечкою і завжди бігала за ним хвостиком. Він – сильний духом військовий, який не боявся ні війни, ні смерті.
Доброволець та військовослужбовець "Азову" Сергій Баламутовський ("Шпрот") з початку російсько-української війни став на захист Донеччини, а після повномасштабного вторгнення – взяв участь в операції прориву в окупований Маріуполь. Загинув 20 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання, на яке не мав іти".
Дочка полеглого військового розповіла, що найяскравіші моменти з життя з батьком були саме в дитинстві. Певний час сім'я жила в Іспанії, де тато працював. Згодом вони знову повернулись в рідне місто до України – Чернівці. Сергій часто вигадував для доньки різні ігри та балував її. Одного разу маленька Олександра дивилась мультфільм про динозаврів і захотіла такого собі.
Олександра також розповідала про участь батька у Революції Гідності, Донецький аеропорт і його дружбу з юним "Да Вінчі", а також про політ на "Азовсталь" та останній бій.
У березні 2022 року батько Олександри мав летіти за кордон. Однак цього не сталось через повномасштабне вторгнення Росії. Сергій швидко взяв сім'ю, потрібні речі та відвіз рідних до кордону, щоб вони виїхали в Іспанію.
Сам чоловік повернувся в Чернівці, а потім вирушив до Києва та брав участь в деокупації області. Тоді сім'я ще мала зв'язок з Сергієм та періодично дзвонила йому. Через деякий час він подзвонив сім'ї та заспокоїв, що скоро буде вертатись додому.
Однак насправді він напросився взяти участь в тоді ще секретній операції – він був одним із 72 добровольців, які дуже низько під обстрілами летіли на гвинтокрилах в окупований Маріуполь, аби допомогти хлопцям на "Азовсталі". Там закінчувались ліки та зброя. Він нічого нам про це не сказав, лише потім написав мамі: "Бережи дітей, я їду в пекло",
Дівчина каже, що вона та її молодший брат Євген з дитинства звикли: батько на війні. Сам Сергій часто повторював: "Я народжений для війни". Однак, на її думку, ніхто не може морально підготуватись до загибелі рідної людини. Якщо вже й говорити про своєрідну готовність, через постійну службу батька сім'я могла припустити, що це станеться.
Про життя після втрати говорить: "Ми завжди жили з тим, що тато був військовим. Однак після загибелі, щоб стало легше, я ходила до психотерапевта. Брат прийняв смерть ще важче. Якщо в дитинстві з татом більше часу проводила я, то в останні роки життя батька саме син дуже прив'язався до нього, вони ходили разом на тренування".
Переживати втрату Олександрі допомогла і її сім'я – мама та брат. На її думку, коли близькі втрачають рідну людину, разом пережити це легше. Донька дуже б хотіла побачити сон з батьком, але поки що цього не сталось.
Раніше ми розповідали про Сергія Скальда зі спогадів його знайомих та товаришів.
Також повідомляли про те, що відомого поета посмертно відзначили орденом "За мужність" ІІІ ступеня
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
