Молодий, енергійний, сповнений надій і планів, із загостреним почуттям відповідальності та справедливості – таким Едгара Грігоряна назавжди запам’ятають рідні, близькі, друзі та побратими. Хлопець не зміг залишитися осторонь, коли Україна опинилася в біді.
Про це пише спільнота "Незабутні: Буковина пам'ятає".
Едгар Грігорян народився 29 травня 2000 в місті Єреван, Вірменія. Коли йому було два роки, родина переїхала до села Гвіздівці Чернівецької області. Там закінчив місцеву школу та вступив до коледжу, який не закінчив через хворобу батька. Займався спортом, любив слухати музику.
За станом здоров'я хлопець був обмежено придатним до військової служби. Проте в 2023 році він вирішив все ж піти на фронт та підписав контракт із ЗСУ. Служив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони на посаді стрільця.
"Син був всім життям для мене. Він був на одній хвилі зі мною, весь час підтримував батька після важкої хвороби, доглядав за меншою сестрою. Мав дуже багато друзів, які вважали його найкращим, бо міг вислухати і за можливості допомогти. Він дуже любив життя, правду, яка б вона не була гірка, і ненавидів фальшивих людей. А найбільше любив свою доцю, яка народилася за кордоном та яку він так і не встиг потримати на руках", – розповіла мама загиблого.
Солдат Едгар Грігорян, позивний Циган, загинув 18 грудня 2023 року біля села Богданівка Бахмутського району Донеччини. У бою з ворогом отримав смертельне кульове поранення голови. Воїну назавжди 23 роки.
Поховали захисника в селі Гвіздівці Чернівецької області.
В Едгара залишилися батьки Світлана Володимирівна та Едуард Вруйрович, сестра Олександра та донька, яку він так і не побачив.
Воїна посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня та Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради "За слуги перед Буковиною".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
