Світлана Лук’янова та Валентина Попова – жительки Донецької та Луганської областей, які зараз мешкають у Чернівецькому обласному геріатричному пансіонаті. Вже понад рік вони в’яжуть шкарпетки, шапки та шарфи для бійців.
Про це йдеться у публікації molbuk.ua
Пані Світлані 61 рік. Її евакуювали з Покровська у квітні 2022 року.
"Я починала з найпростішого – в’язання шарфів на спицях. У мене почало виходити, і згодом вирішила перейти на гачок. Освоїти різні техніки було нескладно, адже їх можна знайти в журналах та в інтернеті. Головне – навчитися розуміти схеми. Якщо це вдається, далі працюєш автоматично", – каже Світлана ЛУК’ЯНОВА.
Спочатку у пансіонаті Світлана в’язала капці та шкарпетки. Згодом до неї почали звертатися підопічні та працівники з проханнями.
"Дівчата просили зв’язати їм чохли та сумки для телефонів, гаманці, капці, шапки, манішки, рукавиці – щоб було тепло. Так я поступово почала в’язати різні речі, навіть робила віночки під вишиванки для дітей", – говорить Світлана.
Рік тому пані Світлана почала в’язати речі для захисників. Жінка зізнається, що отримані відеоподяки від бійців гріють їй душу.
"Мій племінник захищає країну, і моя сестра теж в’яже шкарпетки – але вдома, на Рівненщині. Вона передає їх на передову через волонтерів", – ділиться жінка.
Пряжу для пансіонату приносять волонтери або люди, у яких залишилися нитки чи старі речі, які можна розпустити.
"У нас велика потреба в пряжі, адже ми постійно в’яжемо теплі речі для хлопців на фронт. Комплект із шапки та манішки я можу зробити за два-три дні", – каже Світлана Лук’янова.
"Онук загинув на війні"
Нещодавно геріатричний пансіонат передав на фронт 80 пар шкарпеток для захисників. Однією з тих, хто їх в’яже, є 72-річна Валентина ПОПОВА. Жінку евакуювали з Попасної, що на Луганщині.
Зараз вона зосередилася на в’язанні шкарпеток. На одну пару їй потрібно три дні. Так жінка знімає стрес і заспокоюється.
"Мій онук загинув на війні. Я виховувала його з дитинства. Поховали його під Білою Церквою. А нам тепер немає куди повертатися – місто повністю зруйноване", – каже пані Валентина.
Ірину Дільову евакуювали з Горлівки. Вона розповідає, що допомагає розпускати одяг на нитки.
"Я не вмію в’язати, але допомагаю по-своєму. У нас дівчата – дуже талановиті майстрині. Ми отримуємо слова вдячності від наших хлопців на фронті, і це дуже цінно", – говорить Ірина ДІЛЬОВА.
"Потрібні нитки"
Директор пансіонату Мирослав ПАРАСКІВА розповідає, що вже відправили першу партію речей для захисників.
"Світлана Лук’янова була першою, хто почав цим займатися. У Садгорі також відбувався захід, де наші підопічні брали участь – вони пекли пиріжки, а зароблені кошти передали на потреби ЗСУ", – каже Мирослав Парасківа.
Шкарпетки відправляли до військових у буковинські та хмельницькі госпіталі, а також під Покровськ.
"Це дуже допомагає хлопцям, особливо тим, у кого є переломи, ампутації чи встановлені апарати Ілізарова", – додає пан Мирослав.
Він також зазначає, що пансіонату бракує ниток.
"Ми були б дуже вдячні, якби люди приносили пряжу за адресою: вулиця Підкови, 13-А. Можливо, хтось має залишки пряжі або старі речі, які можна розпустити й зробити з них нові вироби", – каже Мирослав Парасківа.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
