Чернівчанка Дженні Брижко познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, коли розпочалося повномасштабне вторгнення та Володимир проходив службу у війську. Згодом пара одружилася, однак у липні 2023 року боєць зник безвісти.
Про це йдеться у матеріалі molbuk.ua
Володимир Брижко п’ятнадцять років прожив в Італії. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік ухвалив важливе рішення – повернутися додому та добровільно вступити до Збройних сил України.
"Мій коханий Володимир родом із Хмельницького, але багато років жив за кордоном, працював на будівництві. Згодом він побачив, що відбувається в Україні, як Росія вбиває наших дітей. Володимир не зміг так просто спостерігати за цим, тому пішов служити", – розповідає Дженні Брижко.
"Завжди на позитиві"
Першого вересня 2022 року Володимир уже проходив службу в Збройних силах України.
"Ми познайомилися в інтернеті, коли він уже був у ЗСУ. Спочатку спілкувалися дев’ять днів, а потім він зміг приїхати до мене – так і почали зустрічатися", – каже пані Дженні.
Через два тижні боєць освідчився Дженні, а вже ще за три місяці – пара одружилася.
"Коли ми познайомилися, йому було тридцять шість років. Як тільки випадала нагода, Володимир приїжджав до мене, а я – до нього. Шукали місця зустрічі, де було безпечно: Черкаси, Суми, Кременчук", – згадує чернівчанка
Дженні Брижко розповідає, що її чоловік був дуже активним і завжди випромінював позитив.
"Ми говорили про різні речі: про почуття, будинок, спільне майбутнє та дітей. А от про війну Володимир завжди повторював, що у нього все добре, одразу починав жартувати та казав, що з ним нічого не станеться. Я вірила йому. У нас дуже сильний емоційний зв’язок, бо чекали одне одного все життя", – ділиться Дженні.
Спочатку Володимир Брижко воював на Харківському напрямку, згодом – на Херсонському.
"У липні 2023 року коханий виконував бойове завдання в Серебрянському лісі, а потім зник безвісти. Мені зателефонував заступник командира та повідомив, що під час бою був артобстріл, і Володимир зник", – говорить пані Дженні.
"Мрію ходити на акції разом"
Жінка зверталася до поліції, СБУ, Координаційного штабу, українських та міжнародних волонтерів, а також до Червоного Хреста.
"Я написала заяву до Червоного Хреста, а згодом ми поїхали туди. До нас вийшов представник організації й сказав, що володіє інформацією, але не має права її розголошувати. Попросив чекати на дзвінок із підтвердженням", – розповідає Дженні Брижко.
Дженні постійно пише чоловікові в соціальних мережах.
"Я досі надсилаю Володимирові повідомлення, що кохаю його та чекаю", – ділиться Дженні.
Зараз жінка постійно моніторить усі сайти російських окупантів, де вони публікують будь-яку інформацію про українських військових. Також вона щонеділі відвідує акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників і захисниць України.
"Про акцію я дізналася в інтернеті, а вже двадцять четвертого березня минулого року почала щотижня активно її відвідувати. Вважаю, що це мій прямий обов’язок – приходити туди, бо вірю, що таким чином ми сприяємо обмінам. Важливо, щоб влада й увесь світ бачили, що у нас біда, що ми не знаємо, де наші рідні. Це дуже страшно – жити півтора року в невідомості, коли всі лише радять чекати", – каже дружина бійця.
За словами пані Дженні, багато військових, які повертаються з російського полону, радіють, коли дізнаються про акції.
"Нашим хлопцям у полоні постійно кажуть, що вдома вони нікому не потрібні. Але їм дуже важливо знати й бачити, що це неправда. Дехто з визволених розповідав, що якби знав про ці акції, то йому було б легше там перебувати", – говорить Дженні Брижко.
На акції чернівчанка приносить два прапори: на одному написано "Поверніть мого коханого чоловіка", на іншому – "Поверніть нашого героя додому".
"Там я відчуваю єдність з усіма. Я також подружилася з двома жінками, у яких чоловіки теж зникли безвісти. Іноді разом їздимо на акції підтримки військовополонених та безвісти зниклих бійців до Києва. У Чернівцях виходжу зі своєю десятирічною донькою. Є одна сімейна пара, у якій чоловік повернувся з полону, і вони ходять на акції разом. Я мрію, щоб у нас було так само", – каже пані Дженні.
Що робити, якщо людина зникла безвісти на війні?
– Зверніться до ТКЦ або військової частини, де мобілізували особу, щоб підтвердити або спростувати її статус (полонений чи зниклий безвісти).
– Подайте заяву до Національної поліції у найближчому територіальному органі. Можна також надіслати лист на rozshuk_znyklyh@police.gov.ua або зателефонувати: (0894) 200-18-67 / 0 800 212 151.
Поліція відкриє справу та внесе її до ЄРДР – зафіксуйте реєстраційний номер заяви та отримайте витяг із реєстру.
– Зверніться до Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ: (067) 650-83-32, (098) 087-36-01 або на united.centre.ssu@gmail.com.
– Зателефонуйте до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими: 0 800 300 529 (в Україні) / +38 (044) 390 43 90 (з-за кордону).
– Родичам також рекомендовано звернутися на гарячу лінію Міжнародного Комітету Червоного Хреста: 0-800-300-155.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
