Четвертого лютого професору Чернівецького національного університету Юрію Макару виповнилося 90 років. Юрій Іванович – історик, викладає в університеті понад 54 роки, а в освіті працює понад 70 років.
Юрій Макар родом із Холмщини – етнічної української території, яка зараз перебуває у складі Польщі.
"З дитинства був допитливим і знав чотири мови, адже народився в польському середовищі. Батько навчив німецької, а дід – російської. Народився на стику Холмщини та Галичини. Я в сусідньому селі Галицькому церкву бачив, а через дерева своєї не бачив", – згадує Юрій Іванович.
Батька Юрія Івановича, який був офіцером польської армії, вбили, коли майбутньому науковцю було вісім років.
"Він потрапив у німецький полон, але завдяки знанню мови зміг звідти вибратися. Та восени 1943 року батька вбили. Складно сказати, хто вбив. Я вперше прочитав про загибель батька аж у 1991 році – у Нью-Йорку в Українському товаристві імені Т. Шевченка. Вони мені дали книгу, де йшлося про його панахиду", – говорить Ю. Макар.
У 1945 році сім’ю Юрія Макара через угоду між Польщею та СРСР переселили на Херсонщину. Згодом він вступив до Володимирського педагогічного училища фізичної культури. Його хист до історії помітив викладач училища.
"Він побачив перспективу та порекомендував на заочне навчання на історико-філософському факультеті в Київському університеті", – розповідає Юрій Іванович.
У цей час освітянин розпочав вчителювати на Волині, а далі пішов до армії. Служив десантником, має понад 50 стрибків з парашутом.
"Після демобілізації повернувся в Україну та почав викладати в Червонограді (теперішня назва Шептицький – авт.), що на Львівщині. Проте любов до історії в мене залишилася. Відновив зв’язок з родичами в Польщі, але водночас не полишав намірів написати кандидатську дисертацію про сусідню країну. Визначився, що напишу про повстання, організоване Армією Крайовою та польським урядом в еміграції, у Варшаві 1944 року. Це була політична бомба, але я цього не розумів. Про це повстання і зараз мало хто знає, а тоді це було взагалі шоком. Впродовж двох місяців працював в архіві. Коли вже завершував написання роботи, зрозумів, що вона буде суперечити політиці СРСР, тому до роботи додав чимало джерел з радянських архівів", – каже науковець.
"Не шкодую, що переїхав на Буковину"
У 1971 році науковець потрапив до Чернівецького державного університету.
"Мене кликали викладати у Львові, але я не шкодую, що переїхав на Буковину", – говорить Ю. Макар.
Пан Юрій, приїхавши в Чернівці, уже мав досвід керівних посад і в школі, де працював директором, і в армії, де був комсоргом. У 1975 році він став деканом історичного факультету Чернівецького державного університету.
"Як тільки прийшов працювати до ЧДУ, одразу почав думати, як підняти рівень факультету. У 1975 році вперше відбулася Всесоюзна конференція істориків-славістів. У 1991 році відбувся перший всесвітній конгрес українських істориків у Чернівцях. Тоді до нас приїхало понад триста істориків з усього світу, був навіть один з Австралії. Так наш факультет став відомим не тільки всередині країни: його знали й за кордоном", – розповідає викладач.
Пан Юрій, попри вік, і досі займається науковою роботою, а загалом за свою кар’єру написав близько 600 наукових праць, підготував 33 кандидати і 15 докторів історичних та політичних наук.
Серед випускників Юрія Макара – посол України в Філіппінах Юлія Федів і посол у Молдові Паун Роговей.
"Можна також згадати дипломатів Теофіла Рендюка та Сергія Попика. Ще чимало випускників працюють у посольствах у Європі, університетах Німеччини, Франції, Бельгії, Канади, США. Посади в дипломатичних відомствах Молдови та Румунії переважно отримують випускники нашого університету", – каже Ю. Макар.
"До цього часу я не пасу задніх"
Пан Юрій каже, що займатися наукою та викладанням йому дозволяє здоров’я.
"Мені дозволяє здоров’я, адже в такому віці вже не тримають на роботі. З дитинства звик працювати і на себе, і на інших, до того ж бути прикладом і в навчальній, і науковій роботі. До цього часу я не пасу задніх. Попри свій вік, маю багато публікацій. Днями надіслав статтю у Варшаву для тому "Українців та їхніх сусідів впродовж століть: політика, культура, економіка, релігія і повсякденне життя", який опублікують у червні", – зазначає Юрій Іванович.
Науковець говорить, що українцям треба відновити нашу теорію походження українців та нашої держави. За її основу має лягти величезна праця історика Михайла Грушевського "Історія України-Русі".
"Треба вчити це з маленького, і щоб усі розуміли, хто такі українці. Привчати поважати українську державну символіку – тризуб, гімн, прапор, – провадить викладач. – Як на мене, теперішнє покоління українських студентів – ідеологічно розкріпачене. Їм не нав’язували світогляд, що хтось за тебе має думати".
Щодо війни України та РФ пан Юрій впевнений: Росія не переможе ніяк.
"Хоч і нібито наш патріотичний запал гасне, війна набридає, люди втомлюються, але запал ніколи не згасне. Весь наш епос, народні перекази, билини пов’язані з українським героїзмом. Ми на цьому виховані. Росія ж приречена – це хід суспільного розвитку. Їй не вистачає економіки й населення, а майбутнє України – світле, але не найближчим часом. Щоб подолати всі проблеми, потрібна не тільки допомога Заходу, а й перебудова нашого суспільства, викорінення корупції. Україна не загине, але треба зробити таку країну, щоб люди звідси не виїжджали, а поверталися", – запевняє Ю. Макар.
Юрій Макар має двох синів, онуків, правнуків. За життя він відвідав сорок країн.
За багаторічну працю відзначений багатьма державними нагородами, зокрема орденом "За заслуги", почесним званням "Заслужений діяч науки і техніки України". У 2023 році був відзначений високою нагородою Президента Республіки Польща – Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Речі Посполитої.
Пан Юрій, попри поважний ювілей, продовжує викладати та цього семестру вестиме курс "Україна та українці у світі".
"Раджу всім не вішати носа", – оптимістично завершує розмову.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
