Фото molbuk.ua
Понад десять років тому Микиті Глущенку, тоді 16-річному підлітку із Донецька, довелося разом із родиною спішно покидати рідне місто, яке навесні 2014-го захопили сепаратисти. Там залишилося все: квартира, майно, друзі, спогади...
11-й клас юнак закінчував уже на Закарпатті. Зізнається, дуже не хотів їхати, але батьки переконали: це, мовляв, лише до осінніх канікул, два місяці – і додому. Та повернутися досі так і не вдалося. Донецьк став центром окупованої квазіреспубліки "ДНР".
Після закінчення школи Микита вступив до ЧНУ на спеціальність "Психологія". Зізнається, Чернівці обрав тому, що сюди вдалося потрапити на бюджет. Про саме місто тоді знав мало. Та вже скоро полюбив і зріднився з ним.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 13 лютого, пише molbuk.ua
"Старші люди потребують простого спілкування"
Сьогодні Микита Глущенко – викладач кафедри психології та філософії, керівник медико-психологічного центру БДМУ. Він доєднується до багатьох проєктів, метою яких є психологічна підтримка людей, зокрема осіб похилого віку, які є переселенцями.
Оскільки і сам колись був змушений покинути рідну землю, Микита як ніхто розуміє біль та проблеми таких людей. Тож каже, що робота з ними стала чудовим досвідом і розвінчала міфи про те, що пенсіонери часто складні в спілкуванні і всім невдоволені.
Насправді все, що їм потрібно, – трішки уваги, тепла, доброти.
"Це була одна із найбільш вдячних категорій, із якою доводилося працювати, – каже Микита. – Люди так і зізнавалися, що їм не вистачає простого спілкування, підтримки. Усе їхнє життя залишилося десь там, "на своїй землі", як вони кажуть. Адаптацію ускладнюють часті проблеми зі здоров’ям, брак фінансів на ліки та побут. Тож закликаю підтримувати людей похилого віку, бо вони дуже цього потребують. Першим кроком такої підтримки стане елементарне людське спілкування".
Страждають від наслідків війни і діти. Але тут діє відомий принцип евакуації з літака, коли спочатку потрібно одягнути маску на дорослого, потім на малюка.
"Діти завжди потребують стабільного дорослого. Якщо спокійні батьки – тоді й дитина буде більш стійка до викликів, із якими стикається. Тому важливо передусім надати підтримку самому собі", – радить психолог.
"Маємо на згадку сіль із шахт Соледару"
Микита Глущенко і сам як переселенець стикнувся з багатьма труднощами. Передусім – відсутністю власного помешкання. Адже його родинна квартира залишилася у тимчасово окупованому Донецьку, а на придбання власної у Чернівцях коштів не вистачає. Так і доводиться перебиватися на орендованих помешканнях.
Власне, це проблема всієї його родини включно із бабусею.
"І це нас справді турбує. Бо раптом щось трапиться – навіть немає свого кутка. Є державні програми із видачі житла переселенцям. Але там тисячні черги. Тож ми не особливо на них розраховуємо", – зауважує чоловік.
Морально впоратися із негараздами родині допомагає можливість висловити свої емоції, а також символічні речі з минулого.
"Ми сумуємо, плачемо, обговорюємо проблеми. Важливо дозволяти собі проживати різні відчуття, починаючи від горя втрати до злості на русню. А ще допомагає "іконостас", як я його називаю. У бабусі в кімнаті є окремий куточок із символікою футбольного клубу "Шахтар", прапором та гербом Донеччини, сіллю із шахт окупованого нині Соледару. Це те, що ми встигли забрати з собою..." - зітхає Микита.
"Пам’ятаю виступ Бейонсе на відкритті "Донбас-арени"
У його пам’яті залишилися спогади про помпезне відкриття "Донбас-арени" у 2009 році. Пригадує, як там виступала Бейонсе та інші світові зірки.
"Із неймовірним теплом і сумом згадую "Євро-2012". Це було неймовірно! Приїхала величезна кількість туристів, фанатів, арена була наповнена глядачами...", – додає Микита Глущенко.
В умовах страшних реалій війни вкрай важливо турбуватися про своє психологічне здоров’я, зауважує фахівець. Йдеться про здорове харчування, повноцінний сон, фізичну активність, улюблену справу. Також допомагають прості рутинні заняття.
"У часи, коли світ такий хиткий, варто повертати собі якісь бодай мінімальні маркери стабільності, запроваджувати певні ритуали. Це може бути прогулянка з друзями, цікава книга, прибирання. Наприклад, у мене традиція вранці випити горнятко кави. Випив – і відчув, що цього дня точно все буде добре", – усміхається співрозмовник.
Не варто залишатися на самоті зі своїми проблемами. Зверніться до тих, хто вас зможе вислухати і зрозуміти.
"Ми, люди, – соціальні істоти. І потребуємо підтримки один одного. Тому не нехтуйте підтримкою інших. Це можуть бути родичі, друзі, колеги на роботі, фахівці. Важливо відчути, що ви не одні.
У нас зараз багато болю, горя, переживань, втрат, страху. Можливість говорити про це, обіймати, обігрівати один одного – це те, що допоможе повернути внутрішню стійкість"”, – радить Микита Глущенко.
У суспільстві ще залишається чимало стереотипів щодо роботи із психологом чи психіатром. Але соромитися звертатися до них не потрібно. Це такі ж фахівці, як і інші лікарі, каже Микита Глущенко.
“Досі можна почути у відповідь на пораду звернутися до спеціаліста такі фрази: “Ти що, хочеш сказати, що мені треба до психолога?! Та у мене є краща подруга, мені більше нікого не потрібно!” Проте варто розуміти, що подруга не може замінити психолога. Це різні ролі, різні задачі. Так, вона може дати необхідну емоційну підтримку, але є функції, із якими впорається тільки фахівець. Тож класно, коли є і друзі, і психолог”, - зазначає співрозмовник.
Так само є багато стереотипів щодо психіатра.
“Хоча звернення до нього зовсім ще означає, що ви автоматично маєте розлади і невиліковні. Це те саме, що звернутися до стоматолога, коли вас болить зуб. Просто тут ідеться про психічне здоров’я, яке не менш важливе, ніж фізичне”, - каже М. Глущенко.
У нашому суспільстві ще залишається чимало стереотипів щодо роботи із психологом чи психіатром. Але соромитися звертатися до них не потрібно, адже це такі ж фахівці, як і інші лікарі, додає Микита Глущенко.
“Здається, ми наче вже трохи подолали ці упередження, та ще досі можна почути у відповідь на пораду звернутися до спеціаліста такі фрази: “Ти що, хочеш сказати, що мені треба до психолога?! Та у мене є краща подруга, мені більше нікого не потрібно!” Проте варто розуміти, що подруга не може замінити психолога. Це різні ролі, різні задачі. Так, вона може дати необхідну емоційну підтримку, але є функції, із якими впорається тільки фахівець. Бо навіть близьким людям не розкажеш усього. Тож класно, коли є і друзі, і психолог”, - зазначає співрозмовник.
Так само є багато стигм щодо послуг психіатра.
“Хоча звернення до нього зовсім ще означає, що ви уже автоматично маєте розлади і невиліковні. Це ж те саме, що звернутися до стоматолога, коли вас болить зуб. Просто тут ідеться про психічне здоров’я, яке не менш важливе, ніж фізичне”, - наголошує Микита Глущенко.
Матеріал виготовлений за підтримки ГО "Інститут масової інформації" в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
