Олена Ясінська – доцентка кафедри фізіології Буковинського державного медичного університету та членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва. Жінка каже, що, на перший погляд, ці сфери здаються абсолютно різними. Проте педагоги й лікарі – це ті люди, які найчастіше мають рукоділля за хобі, адже воно має властивість відновлювати енергію.
Про це йдеться в публікації "МБ".
Минулого року майстриня отримала обласну премію імені Ольги Кобилянської за просвітництво, збереження і відтворення буковинського орнаментального мистецтва. Жінка працює в проєктах, спрямованих на збереження культурної спадщини України.
Пані Олена вишиває давно, нещодавно почала цікавитися ще й ткацтвом, навіть маленький верстат вдома має.
"У родині рукоділля знали всі: мама плела на спицях і вишивала, бабуся ткала. Дитиною я дошкуляла старшим, аби й мене навчили. Пізніше мені пощастило стати ученицею Ярослави Гафійчук. Вона вела курси вишивки, які я відвідувала два роки. Звичайно, тоді суттєво розширився спектр технік, якими я почала вишивати", – розповідає пані Олена.
Відтворила вишиванку з Луганщини
У вересні минулого року Олена Ясінська долучилася до проєкту "Окупована спадщина", у якому майстри з різних регіонів України працювали над відновленням 12 строїв з окупованих територій.
"Одна справа – створювати щось, притаманне нашому регіону, аж раптом пропозиція відшити сорочку Луганщини. Це водночас і честь велика, і виклик. Через війну частину культури східного регіону ми можемо втратити, якщо не будемо працювати над її збереженням. Тож, крім того, що цей проєкт цікавий, він ще й необхідний. Відновлені строї – доказ, що окуповані Росією території, є українськими землями. Щойно побачиш цей одяг – розумієш, що це українське", – пояснює майстриня.
Сорочка, яку відтворила Олена Ясінська, виткана з конопляного домотканого полотна. Вона зберігалася в музеї як сорочка з Білокуракинського району Луганщини.
На її відтворення жінка витратила понад 200 годин, половину з яких – на вишиття, а другу – на збирання з вишитих деталей.
"Найважчою була робота з давнім полотном, бо моя вишивальна спеціалізація пов’язана з досить делікатною вишивкою. Зазвичай я працюю тоненькими голками та нитками. А тут доволі грубе полотно, й воно потребувало, особливо під час збирання сорочки, певних фізичних зусиль хоч би для того, щоб її прошити. Мені довелося видобувати зі своїх запасів і навіть у мами позичати товстіші голки, – каже пані Олена. – Момент єднання, цілісності культури для мене був дуже емоційним. Цікаво й те, що презентували проєкт в Дипломатичній академії імені Г. Удовенка при МЗС України наступного дня після відзначення Дня Соборності".
Волонтерські сорочки для військових
Від початку війни Олена Ясінська також бере участь в проєкті "Сорочка для захисника". Його започаткувала майстриня-вишивальниця з Черкащини. Проєкт об’єднує понад сотню майстринь. За запитами військових його учасниці вишивають сорочки-обереги.
"Ми вишиваємо на проєктній тканині, яку закуповують за волонтерські гроші. Також є певні умови щодо кольорів, якими можна вишивати. Вони повинні бути стриманими, без яскравих барв, щоб за бажанням боєць міг її одягнути навіть під бронежилет", – розповідає вишивальниця.
Першу сорочку вишивала для захисника з Узбекистану, який воює за Україну.
"Це було дуже цікаво. Я створила схему спеціально для нього, за орнаментами мозаїк, які використовували в оздобленні мінарету в місті Андижан. З особливим задоволенням вишивала сорочку для медикині", – пригадує пані Олена.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
