«Цінуємо кожну мить, коли разом»: староста села на Буковині, який воює на фронті, освідчився коханій

Фото із фб-сторінки Івана Дробота

Староста села Чорнівка Іван Дробот на фронті вже два з половиною роки. Воював поблизу Бахмута, зараз – оператор БпЛА на Запорізькому напрямку у складі 57 окремого стрілецького батальйону 65 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У листопаді захисник отримав важку контузію. У їхній із побратимом бліндаж залетів FPV-дрон. На щастя, осколки не зачепили.

"Все сталося так миттєво, що ми не встигли зреагувати. На щастя, усі осколки пролетіли повз. Нам трохи обпалило обличчя, тріснули барабанні перетинки, у голові загуло. Через кілька годин нас евакуювали", – розповідає Іван.

Про це ідеться у публікації "МБ" від 2 січня, пише molbuk.ua



"Вірю, що Бог убереже мого Івана"

Зараз Іван проходить реабілітацію на Буковині. Розуміє, що невдовзі, найімовірніше, повернеться на війну, і треба цінувати кожну мить. Тож днями зробив пропозицію коханій – поліцейській Марії Чоботар. Щаслива наречена відповіла "так".



"Ми обоє вже маємо досвід перших шлюбів. У мене є син, у коханої – донечка. Ми з одного села, знайомі з дитинства. Завжди дружили, підтримували одне одного. А ще ми практично родина, адже Марія – сестра дружини мого рідного брата", – усміхається чоловік.

Одруження закохані планують уже після перемоги.

"Дасть Бог, будемо живі-здорові, відгуляємо весілля, народимо ще діток. Дуже цього хочемо", – каже Іван.



"Мені Іван подобався ще зі школи, – зізнається Марія Чоботар. – Хоча кожен із нас потім пішов своїм шляхом, але ми завжди товаришували. А потім так сталося, що ми обоє розлучилися. Почали більше спілкуватися, хоча про стосунки тоді не йшлося. Я просто підтримувала Івана з перших днів, відколи він пішов на війну. Переживала, молилася. Багато розмовляли по телефону, Іван ділився наболілим. Поступово дружба переросла у стосунки".

Пропозиція руки і серця стала для Марії неймовірним сюрпризом.

"Коханий запросив піти на зустріч із друзями. Там і освідчився. Мені було так приємно! Я цього не очікувала, адже гадала, що йому ще потрібен час, щоб наважитися на такий серйозний крок.
Іван мені дуже дорогий. Нелегко усвідомлювати, що невдовзі він знову піде на війну і нас чекає розлука. Але ми вже стільки всього пройшли, пройдемо і це", – каже Марія.



Важливо цінувати кожну хвилину, переконана жінка.

"Треба насолоджуватися одне одним, підтримувати, поважати, не гаяти час на негатив, суперечки. Бо сьогодні ми є, а завтра нас може не бути. Я дуже переживаю за коханого. Але вірю, що Бог його вбереже, бо він добра людина і зробив багато добра людям. Постійно молюся за нього і прошу, щоби не ризикував собою надміру. Адже у нас ще стільки планів на майбутнє", – зітхає Марія.



"Дякую за кожен прожитий день"

Іван Дробот став головою Чорнівки у 2021 році. До того був підприємцем. За нього віддали голоси близько 70 відсотків виборців. У чоловіка було багато задумів, хотів серйозно займатися розвитком рідного села. Усе перекреслила війна. Іван не міг залишатися осторонь і вступив до війська у червні 2022 року.



Чого лише не пережив за ці роки...

"Дев’ять місяців ми стояли на Бахмутському напрямку. Проти нас воювали вагнерівці, дуже потужні. По нас працювало все: арта, КАБи, фосфор. У селі Іванівське біля Бахмута снаряд 155 калібру летів у наш підвал. Але поцілив у сусідній горіх. Дерево розкололося навпіл. Воно нас і врятувало... Бували випадки, коли я гадав, що це вже кінець. Якось снаряд розірвався за 20 метрів від мене. Врізнобіч полетіли осколки, багнюка, але мене не посікло. І такого дуже багато. Постійно дякую Богу за кожен прожитий день..." – розповідає Іван Дробот.



Запорізький напрямок важкий, росіяни постійно штурмують.

"Але ми тримаємося, не збираємося їм поступатися територіями. Хоча уже важко стояти, бо тут рівнина, посадки викошені снарядами, листя на деревах опало. Усе видно, як на долоні. Що пів години літають ворожі дрони. Заїжджаємо на позиції втемну або по-сірому. Бо якщо вдень заїхати, можна вважати, що мінус особовий склад", – провадить військовий.

Так зненацька воїнів застав у бліндажі FPV, через який вони отримали важкі контузії.

"Після цього розумієш, що смерть – це справа кількох секунд. Мить – і тебе може не стати..." – зауважує.

Небезпека чигає всюди, навіть за десятки кілометрів від лінії фронту.

"Росіяни модернізували свої КАБи, вони можуть летіти ще далі. Якось ми їхали прошивати дрони у Запоріжжя, і за кілька сотень метрів від нас у багатоповерхівку влучив дрон. Це як лотерея: ти не знаєш, де і коли тебе може знайти", – розповідає Іван Дробот.

"Нам потрібно все: дрони, РЕБи, транспорт"

Катастрофічно не вистачає засобів боротьби із ворогом. Потрібно все: дрони, РЕБи, старлінки, транспорт та кошти на його ремонт.



"Старлінки – це розхідняк. Дрони – взагалі мовчу. Буває, що кілька змін можеш працювати одним дроном, а часом два втрачаєш за зміну. А це ж наші очі. Ними ми скидаємо хлопцям на позиції їжу, воду, знеболювальне, стежимо за ворогом, коригуємо арту, шукаємо наших поранених. На жаль, на полі бою лежить дуже багато наших хлопців. І забрати їх немає можливості, бо там усе прострілюється. Часом летиш дроном і бачиш своїх, а допомогти не можеш... Картина страшна. Тому ми потребуємо фінансування, допомоги держави, громад, волонтерів. Ідеться про життя військових!" – наголошує захисник.



Після пережитого пекла на фронті Івана особливо вражає контраст із життям на Буковині. Каже, багато людей тут розслабилися і взагалі не думають про війну.

"Перші рази, як приїжджав у відпустку, я взагалі не розумів, що відбувається. На фронті ти постійно наражаєшся на небезпеку, кожен день живеш, як останній. А тут багатьом узагалі байдуже. Переймаються здебільшого лише ті, в кого на війні хтось із рідних. Так не має бути", – вважає чоловік.

Після перемоги України Іван Дробот планує повернутися до своїх обов’язків старости села. А ще мріє нарешті одружитися із коханою Марією і створити велику дружню сім’ю.

Як допомогти

4441 1111 2938 7837
"Монобанк"
отримувач – Іван Шарій

Посилання на банку тут.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram