Сценарії миру для України. Які є відомі історичні моделі закінчення війн - матеріал "МБ"

Завершення такої масштабної війни, яка триває в Україні, є надзвичайно складним завданням і обговорюється в усіх високих кабінетах міжнародних світових гравців. Історичний досвід завершення інших конфліктів дає нам різні сценарії, які потенційно можуть бути застосовані або адаптовані для України.

Які ці моделі, які їхні переваги, недоліки та що може бути застосовано в нашому випадку - читайте нижче.



Моделі завершення війн

Зараз напрацьовуються різноманітні підходи до завершення війни на основі історичного досвіду. Серед головних розглядають німецький, корейський, фінський та ізраїльський сценарії.

Німецький сценарій передбачає поділ територій, коли на місці третього рейху після Другої світової утворилися дві держави. Обидві сформувалися як колишні території, що перебували під контролем союзних військ, – Федеративна Республіка Німеччини (ФРН) та Німецька Демократичної Республіки (НДР). Перша утворилася внаслідок об’єднання британської, французької та американської зон і була орієнтована на Захід, а друга – на СРСР.

У випадку з Україною передбачається, що захід та центр країни будуть орієнтовані на Європу і, можливо, вступлять до НАТО, тоді як окуповані Росією регіони на сході та півдні залишаться за її межами. Такий план пропонує розвиток та інтеграцію до Європи частини України, куди не дійшли російські війська. Проте на іншому боці залишаться сотні тисяч українців, які, як східні німці, будуть чекати на об’єднання, яке невідомо коли станеться.

"Успішність німецької моделі – це ілюзія. Вступ до НАТО для нас недосяжний. Багато в чому це залежить від США, які відмовляються приймати нас до Альянсу. Німеччина, один із основних гравців, також проти. До них доєдналися Угорщина та Словаччина, а також Іспанія. Щодо нашої боєздатності, то, напевне, жодна армія НАТО не має такого досвіду, як наша, але такий парадокс", – вважає доктор історичних наук, професор ЧНУ Михайло ЮРІЙ.

Ізраїльська модель передбачає масові поставки зброї в Україну навіть після укладення миру, але без вступу до НАТО. Проте Ізраїль – близький союзник країн Заходу, зокрема США. Перевага цієї моделі в тому, що Україну підтримують союзники зброєю та грошима постійно. Окрім того, НАТО в цьому випадку не прив’язують до України, щоб не втягувати Альянс у війну з Росією. Проте Україна, як і Ізраїль, буде жити в постійній загрозі вторгнення. Ізраїль успішна країна, проте рівень загрози, з яким зіткнулися українці, набагато більший.

"В Ізраїлю є особливий договір зі США. Ізраїль абсолютно влаштовує ця модель, тому що, навіть не будучи членом НАТО, вони не тільки отримують щороку мільярди доларів та зброю, а й захист союзників, як у випадку недавньої війни проти ХАМАС. Також чимало впливових американських політиків – євреї за етнічним походженням. Цей момент варто враховувати. Вони під парасолькою США", – каже історик.

"Нам потрібні належні гарантії"

Корейський сценарій дещо схожий на попередні два. Так само як і в ізраїльській моделі, Південна Корея отримує значну підтримку союзників, зокрема США. Проте її конфлікт досі не вирішений, а в країні присутня міжнародна миротворча місія, яка охороняє демаркаційну лінію між Північною та Південною Кореєю понад 70 років.

"Те, що зараз обговорюється скерування міжнародної миротворчої місії вздовж лінії розділу між Україною та Росією, – це засіб для стримування РФ. У Кореї війна не завершена, але вона не перебуває у стані війни. Нам потрібні належні гарантії, на відміну від Будапештського меморандуму, та засоби для стримування Росії. Якщо ми оберемо цю модель, то потрібні також надійні гарантії наших партнерів, зокрема головних – США, Британії, Польщі, Франції. Вони, як і Ізраїль, поєднані зі США спеціальним договором", – говорить М. Юрій.

Фінський сценарій. Після нападу СРСР у 1939 році Фінляндія поступилася своїми територіями, щоб повністю не бути окупованою. Надалі фіни проводили політику нейтралітету, аж до вступу до НАТО з початком російсько-української війни. Україна ж на власному досвіді вже поплатилася за нейтралітет у 2014 році.

"Наразі ми не в змозі повернути всі свої території. Весь світ втомився від цієї війни. Багато втрат і тих, хто виїхав за кордон. Я схиляюсь до того, що ми, можливо, втратимо Донбас і Крим, але повернемо деякі території, зокрема південь. Для мене найбільш позитивна модель – ізраїльська, адже це гарантія безпеки з боку США та інших країн НАТО. Але це повинно бути ратифіковано в національних парламентах цих країн", – зазначає науковець.

"На мою думку, єдиний варіант, який найбільш прийнятний для України, – німецький варіант, але в іншому форматі, як про це мовиться. Маю на увазі звернення до досвіду Другої світової війни: повна капітуляція Росії, новий Нюрнберг, зміна політичного режиму в Росії з впровадженням контролю за демократичними процесами та функціонуванням політичних інститутів з боку західних демократій, нові освітні програми (за досвідом післявоєнної ФРН), репарації та демілітаризація. І тоді можемо говорити про мінімальний фундамент миру в глобальному масштабі та формування нового – вільного від загрози російського військового й політичного втручання у внутрішні справи інших держав світу. Усе решта – компроміси й геополітичні ігри", – каже доцентка кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ Наталія НЕЧАЄВА-ЮРІЙЧУК.

Про те, що найбільш ймовірне з цих моделей для України, експертка каже: усе залежить від здатності української сторони відстояти свої національні інтереси.

"Головні питання: які наші національні інтереси? Якою ми бачимо Україну через 5, 10, 20 років? А головне – хто ми: суб’єкт чи об’єкт міжнародних відносин? Саме формулювання питання, як на мене, свідчить про те, що Україну в цьому контексті розглядають як об’єкт. А тоді немає значення, яка модель буде обрана, адже вона апріорі вибудовуватиметься не на українських інтересах. Ми повинні працювати над своєю суб’єктністю й змушувати навколишній світ виходити саме із розуміння життєвої потреби збереження цілісної й суверенної України, оскільки лише так можна зберегти і обличчя демократії, і її інституційні вияви", – запевняє Н. Нечаєва-Юрійчук.

Усі ці моделі мають свої історичні прецеденти, але жодна з них не є ідеальним рішенням для України. Перемога або завершення війни залежать від багатьох факторів, включно з міжнародною підтримкою та внутрішніми стратегіями.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram