У Новодністровську, одній з найбільш віддалених громад Чернівецької області, знайшли прихисток понад 500 переселенців з охоплених бойовими діями регіонів. Більшості цих людей їхній попередній фах тут виявився непотрібним, адже працювали вони на великих промислових підприємствах. Навчитися основ нової професії безробітним ВПО допоміг проєкт "Швейний простір".
За кошти мікрогранту автори проєкту закупили швейне обладнання, тканину і влаштували безплатні швейні курси для ВПО та інших вразливих мешканців громади. Спершу планували навчати базових технік шиття просто на клаптиках тканини, але потім знайшли кращий вихід. Викладачки курсів – професійні кравчині Олена Ілляшенко та Надія Мусієнко – розробили прості моделі адаптивного одягу для поранених людей в госпіталях. Їхні учні уже з перших уроків змогли власноруч виготовляти штани, спеціальні подушечки для пацієнтів лікарень, утеплювачі для ампутованих кінцівок тощо.
Готовий адаптивний одяг волонтери швейного цеху надсилали в госпіталі Чернівецької, Вінницької та інших областей – адже через велику кількість поранених та людей з інвалідністю потреба в таких речах зараз дуже велика, а масового виробництва адаптивного одягу в державі не налагоджено. Тож новодністровські кравчині самотужки розробляли моделі штанів, піжам, курток, які можна вдягнути на людину після операції та зручно розстібати, аби зробити перев’язку.
Завдяки проєкту відвідувачі волонтерського швейного цеху не лише навчилися шити на сучасному обладнанні, здобули впевненість у своїх силах і відкрили для себе нові можливості для додаткового доходу, а й створили дружню спільноту. Учасниці курсів, як приїжджі, так і корінні мешканці громади, ділилися пережитим, допомагали знаходити підтримку в місті, відчули себе частиною важливої спільної справи.
Серед 56 учасників проєкту є особлива історія дружби – 65-річна Наталя Олександрівна, ВПО з Борової, і 37-річна Ольга з Миколаєва знайшли одна одну завдяки "Швейному простору". Ольга вже активно допомагала шити одяг, а Наталя Олександрівна лише недавно приїхала до Новодністровська. Ольга показала їй місто, розповіла, де можна отримати гуманітарну допомогу та як облаштуватися після переїзду. Їхня дружба зростала завдяки щоденним заняттям: разом вони вивчали техніки шиття, підтримували одна одну, коли щось не виходило, і раділи кожному новому успіху. Після місяця навчання ці дві подруги об’єднали свої зусилля і за один день пошили 25 пар адаптивних штанів! Тепер вони незамінні учасниці волонтерського швейного цеху. Коли з госпіталів отримують фото з подяками, подруги щиро радіють, що їхня робота насправді надзвичайно потрібна. Це історія про те, як проєкт не лише дає професійні навички, а й поєднує серця.
– Нас приємно здивувало, як швидко учасники досягли високих результатів, – каже авторка проєкту Тетяна Данилюк. – Багато хто з них уже долучився до волонтерського швейного цеху і допомагає шити адаптивний одяг для поранених, а ще мають можливість обслуговувати себе та своїх рідних, пошити для себе постільну білизну, відремонтувати речі чи навіть влаштуватися працювати на швейну фабрику в Новодністровську. Тож проєкт став не лише професійним стартом, а й джерелом соціальної підтримки та натхнення. Ми зрозуміли, як важливо створювати не просто навчальні програми, а й простір для соціальної взаємодії, підтримки та взаємодопомоги.
Простір продовжує діяти після завершення терміну ініціативи. Приміщення для швейного цеху безплатно надає місцева влада, понад півсотні волонтерів постійно збираються виконувати все нові запити від госпіталів. Автори проєкту шукають можливості перетворити цю ініціативу на соціальний бізнес, такий потрібний у час війни.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
