Фото надав Андрій Ломовацький
Чернівчанинові Андрію Ломовацькому із позивним Фантом 47 років. Із них уже майже три він провів на війні. Побував на різних гарячих напрямках. Зараз є командиром роти одного з батальйонів 107 окремої бригади тероборони, із сержанта дослужився до лейтенанта.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 28 листопада, пише molbuk.ua
Наприкінці 2023 року рота під командуванням Андрія Ломовацького успішно відбивала масований штурм противника упродовж п’яти діб. Воїни не тільки зуміли утримати позиції, а й захопити полонених. За цей бій лейтенант отримав орден Богдана Хмельницького третього ступеня, а його бійці – ордени "За мужність" третього ступеня.
"Приходили на підмогу на найважчих позиціях"
Про бойові звитяги універсальних українських солдатів, які вже перевершили своїми вміннями натовців, кореспондентка "МБ" поспілкувалася із паном Андрієм під час його відпустки у рідних Чернівцях.
"Я не є фаховим військовим. У 90-их роках проходив строкову службу у розвідбаті. Із 2014-го їздив із хлопцями на Схід як волонтер, доброволець. 24 лютого 2022 року о п’ятій ранку побачив новини про обстріли всіх мирних міст України. Того ж дня приїхали з хлопцями в ОВА з’ясувати, де буде формуватися воєнний підрозділ. На той час єдиним бойовим підрозділом на Буковині, крім оперативного резерву, була 107 окрема бригада тероборони. Туди я й вступив.
Опікувався новоствореною ротою контрдиверсійної боротьби. Ми займалися вихованням хлопців, бо багато приходило із відкритим серцем, але без військового досвіду. Намагалися передати їм уміння, які допоможуть вижити на полі бою. Гадаю, це вдалося: згодом наші підрозділи успішно приходили на підмогу батальйонам на найважчих передових позиціях", – оповідає Фантом.
"Наші піхотинці стріляють з усього"
Зараз батальйон, у якому служить Андрій Ломовацький, перебуває на Харківщині і твердо тримає позиції. На запитання, як це вдається, комроти пояснює:
"На війні продавлюють там, де слабше. Якщо підрозділ стріляє, воює, б’ється до кінця, туди ворог не піде, йому страшно. Усі мої хлопці вчаться стріляти з будь-якого виду озброєння. Війна показала, що піхотинець має стати універсальним солдатом, який вмітиме стріляти з усього, що знайде. Взяв позицію росіян – цілишся із їхньої зброї. Знайшов бойовий комплект, а свого нема – стріляєш знайденим БК. Натрапив на те, що зривається і не знаєш, що це, не чіпаєш. Якщо знаєш, працюєш із цим. Ось так ми навчаємо хлопців. Це справді універсальні солдати. Вони копають, мінують, розвідують, стріляють. Це бійці-піхотинці на передовій".
На думку співрозмовника, наші військові вже досягли такого рівня майстерності, що військовикам НАТО до них далеко.
"У нас будь-який дідок може дати фору натовському солдату. Бо наш відстоїть свої позиції, а той потече, передусім морально. Фізично військовий НАТО, можливо, і сильний. Але хай би спробував витримати, як деякі наші бійці, по сорок діб у бліндажах на позиції. А в нас таке було, бо не мали змоги поміняти людей. І наші хлопці нормально відпрацьовували", – розповідає Андрій Ломовацький.
На його думку, кращу бойову підготовку бійці проходять саме в Україні.
"Наших військових часто відправляють за кордон на навчання. Взагалі не розумію, чому вони туди їздять. За кордон можна поїхати на море відпочити, погуляти. А от навчатися краще всього в наших бойових підрозділах. От до мене приїхали хлопці з навчань в Англії. Але вони зброю не вміють у руках тримати, не можуть у стійку стати. Нам треба їх навчати заново. Але ж скільки ажіотажу, мовляв, рейнджери приїхали з Англії! Як на мене, краще би вони попрацювали у бригаді з Багром (старшина нашої роти)", – відверто каже захисник.
"Нагороди гідний чи не кожен у бригаді"
У грудні 2023 року бійці під командуванням Фантома успішно утримали село поблизу міста Часів Яр на Донеччині.
"Не знаю, скільки ворогів ми тоді знищили. Але кілька штурмових груп точно. Наприклад, у групі "Шторм-Z", із якої ми захопили полоненого, було 15 російських військових. Усі військовослужбовці, які відбивали цю ділянку, отримали державні нагороди. Хоча я нагородив би більше людей, – провадить комроти. – Наприклад, є у нас Док, медик нашої роти, який урятував багатьох на різних напрямках. Та й взагалі у нашій роті і в усьому батальйоні є чимало гідних хлопців. Ми пропонували кандидатури багатьох, але рішення про нагородження ухвалюють зверху, і тільки за якісь визначні звитяги. Хоча я вважаю, що визначна звитяга – це коли піхотинець узагалі витримав ротацію-дві (одна ротація у середньому триває три місяці). А мої хлопці витримують і по три-чотири ротації. Вважаю, варто всіляко підбадьорювати людей, які віддано працюють на благо держави".
"Задню точно ніхто не дасть!"
В Андрія Ломовацького велика родина: дружина, четверо дітей, уже навіть онучка народилася.
"Сім’я сильно мене підтримує. Завдяки цьому я й тримаюся. Відверто скажу: не хочу, щоби мої діти воювали. Бо знаю, що таке війна. Не хочу бачити на передових позиціях молодих. Під моїм керуванням поблизу Часового Яру торік загинув 23-річний Едгар Грігорян. Він мав вийти із позицій і залишився допомогти хлопцям. Снайпер його зняв. Для мене це стало важким ударом. Досі думаю: можливо, міг його вберегти, прокручую десятки варіантів..."
Андрій Ломовацький не приховує, що хотів би повернутися до цивільного життя. Але тільки якщо буде кому його замінити на фронті.
"З’явиться така можливість – одразу ж піду, не роздумуючи ні секунди. Але зараз нас покликала держава. А я так вихований, що боронити країну – мій святий обов’язок. Служба у війську – це наша робота, яку маємо виконувати якісно. Так, я хочу, щоби мене та всіх моїх хлопців замінили. Щоби виснажені бійці відпочили, побули зі своїми родинами. Але ж ми знаємо ситуацію. На жаль, нас поки що нікому замінити. Тож тримаємося до останнього. Задню точно ніхто не дасть!" – запевняє лейтенант.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
1-12-2024, 09:18
0
2 585
