Запали свічку пам’яті: Україна вшановує жертв Голодомору

23 листопада Україна та світ вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.

У Чернівцях відбудуться заходи з нагоди Дня пам’яті жертв Голодоморів в Україні, пише molbuk.ua




23 листопада о 12.00 відбудуться мітинг-реквієм біля меморіалу політичних репресій та голодомору на розі вулиць Т. Шевченка та Руської.

О 13.00 у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї – меморіальний захід "І пам’яті свіча не згасне" та презентація виставкових архівних документів, які пов’язані з Голодомором.


Сумні факти


*Голодомор 1932-1933 років охопив територію, на якій проживало понад 22 мільйони українців. Від голоду, за приблизними даними, померло від трьох до семи мільйонів людей.

*Найбільше українців померло від голоду в Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Чернігівській, Одеській областях та в Молдові, яка тоді була у складі УРСР.

*За даними дослідників, за канібалізм під час Голодомору засудили понад 2500 людей.

*За підрахунками французьких демографів, внаслідок Голодомору в Україні не народився мільйон дітей.

Голодомор в Україні 1932-33-го років.:

Масовому голоду в Україні передувала низка подій. 18 листопада 1932 року, вийшла Постанова ЦК КП(б)У "Про заходи щодо посилення хлібозаготівель", яка передбачала покарання за невиконання планів заготівлі зерна – сільські господарства каралися натуральними штрафами, тобто конфіскацією 15-місячної норми м’яса. Згодом перелік компенсаційних харчів було розширено картоплею і салом, наприкінці року – продуктами тривалого зберігання. Окрім того, видана цього ж дня Постанова "Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп" дозволяла відбирати у селян хліб за статтею "контрреволюційні злочини".

26 листопада вийшов наказ наркома юстиції і генерального прокурора УРСР, в якому наголошувалося на тому, що "репресії є одним з потужних засобів подолання класового спротиву хлібозаготівлі". Таким чином, штучно створений голод став добре продуманою та ретельно замаскованою каральною операцією.

Передусім, в українських селян було відібрано вирощене ними зерно, далі численними натуральними штрафами та обшуками були відібрані останні запаси продовольства. У грудні 1932 року у 82 районах України була заборонена торгівля продуктами, також припинилися поставки промислових товарів. На початку 1933 року забороною виїзду із охопленої голодом України, селян було позбавлено останніх надій на порятунок.

Терор голодом, що тривав в Україні протягом 22-х місяців, забрав життя майже 4 мільйонів людей.

Як пережили Голодомор буковинці


Голодомор оминув Буковину, адже на той час вона входила до складу Румунії. Проте буковинці з газет знали, що відбувається на Великій Україні. Вони створювали благодійні організації, збирали кошти, які хотіли передати тим, хто голодував, через Червоний Хрест. Річку Дністер, яка була кордоном між Радянським Союзом та Румунією, тоді називали "смугою смерті", адже по ній люди намагалися перебратися на територію Буковини, йдеться у публікації "МБ".



Як буковинці намагалися допомогти побратимам-українцям у 1932-1933 роках – розповів історик Микола Семенюк, викладач Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну, член Національної спілки краєзнавців України. Він досліджував цю тему і відшукав в архіві чимало цікавих матеріалів.

Створили "Допомоговий комітет"

– Про голод у радянській Україні буковинці дізнавалися з приватних листів та місцевих часописів. Наприклад, у листі від восьмого червня 1932 року до письменниці Ольги Кобилянської журналіст Дмитро Геродот писав: "З України приходять дуже сумні звістки. По цілій Україні панує голод… Ось до якого лиха попровадила грабіжницька політика червоної Москви ту Україну, яка не тільки не знала ніколи голоду, але годувала і Росію, і навіть частину Европи". Тему цієї трагедії висвітлювали місцеві газети – україномовні "Час", "Народна сила", "Хліборобська Правда", журнал "Українська ластівка". Не залишились осторонь біди й румуномовна газета "Glasul Bucovinei" та німецькомовна – "Czernowitzer Allgemeine Zeitung", – розповів Микола Семенюк.



Сьомого серпня 1933 року в Чернівцях був створений один із перших еміграційних "Допомогових комітетів" з метою "влаштування протесту проти большевицьких звірств та допомоги голодним". До його складу увійшли переважно представники Української національної партії ( УНП) та члени українських товариств. Зокрема, президент УНР Володимир Залозецький, голова комітету Антон Кирилів, секретарі Михайло Атаманюк та Василь Якубович, доктор права Лев Когут. Зібрані для голодуючих в Україні кошти комітет закликав надсилати скарбнику Антонові Гринику.

У понеділок, 28 серпня 1933 року, запланували відслужити панахиди за померлими від голоду, а наступного дня провести велелюдне віче. З усієї Буковини мали прибути приблизно 50 тисяч українців.

Футболісти вийшли з чорними стрічками

– Проте напередодні, у суботу, румунська поліція повідомила комітет про те, що з Бухареста надійшов наказ про заборону жалобних відзначень. Наступного дня префект Якобан об’їздив українські села та повідомив, що протестаційного віча не буде. 28 серпня жандармерія не допускала людей, що приїхали, у центр міста, та повертала всіх додому. Український народний дім оточили військові з місцевого гарнізону, – продовжує пан Микола. – Зранку в греко-католицькому соборі відправили поминальне богослужіння. Звідти п’ятитисячна хода українців вирушила до православного собору, де також мала бути відслужена панахида. Оскільки було багато поліціянтів, які намагалися розігнати присутніх, то лише прочитали заупокійні молитви та розійшлися.

Міністерство внутрішніх справ Румунії також не дало дозволу на проведення в Чернівцях дня національної жалоби 29 жовтня. Але під час гри між місцевими футбольними командами члени українського клубу "Довбуш" "вийшли на поле з чорними лентами, та відбулася хвилина мовчання на знак жалоби і протесту проти московських окупантів".

– Багато людей із радянської України втікали через Дністер. Їм навздогін стріляли радянські солдати. Тих, кому пощастило уникнути кулі й переплисти річку, зустрічали румунські прикордонники. Небагатьом вдалося тоді перебратися на Буковину, – говорить дослідник. – Комітетам, що діяли в Чернівцях, доручили віддати зібрані кошти тим, хто перебрався через Дністер. Отож можна зробити висновок, що буковинці переймалися долею українців, які потерпали від голоду, і намагалися допомогти їм.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram