«Ми перемогли всупереч обставинам»: олімпійська чемпіонка родом із Чернівців – про Олімпіаду–2024

Літні Олімпійські ігри-2024 тривали із 26 липня. У медальному заліку наша збірна посіла 22-ге місце і здобула 12 нагород: три золотих, п’ять срібних та чотири бронзові медалі.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 15 серпня, пише molbuk.ua



"Так гірко ще не плакала"

Серед українських спортсменів була й фехтувальниця родом із Чернівців Олена Кравацька, яка зараз мешкає в Одесі. Для 32-річної Олени це друга Олімпіада (вона є срібною призеркою Олімпійських ігор 2016 року в командній шаблі).

На Олімпіаді-2024 Олена Кравацька виступила в 1/32 фіналу в індивідуальних змаганнях на шаблі і перемогла Сауссен Будіаф із Алжиру. Проте в 1/16 фіналу її обіграла дворазова чемпіонка світу японка Місакі Емура. Це стало важким ударом для Олени.

"Я була готова боротися за медаль, проте моя неуважність під час бою коштувала мені поразки. Проте попереду командні, і я готова до реваншу", – написала Олена у соцмережах того дня.

І реванш справді відбувся. Українська команда фехтувальниць, де, окрім Кравацької, виступали Ольга Харлан, Аліна Комащук та Юлія Бакастова, здобула золоту медаль. У фіналі українки перемогли команду Республіки Корея завдяки камбеку Ольги Харлан.



"Точно стала сильнішою"

Пізніше у соцмережах Олена Кравацька відверто розповіла, який нелегкий шлях їй довелося пройти.

"Що для мене означає ця медаль? Це винагорода за мої страждання та жертви, на які йшла за 2,5 роки. Я приїхала до Італії на тижневий збір за два дні до війни і залишилася там на пів року із сином, сама. Гадаю, мій стан зрозуміє кожен українець. Згодом у моєї мами стався рецидив: рак, операції, хімієтерапія. Пізніше ми дізнаємося, що у мого тата рак. Знову операція, хімія і після цього ще інфаркт. Це все за два місяці до Олімпійських ігор. І тут на фронті загинув рідний дядько… Якщо ви запитаєте, як змогла впоратися з цим, я не знаю. Але точно стала ще сильнішою, впевненішою і знаю, що ніколи не треба здаватися!" – написала спортсменка.



Кореспондентка "МБ" поспілкувалася із Оленою Кравацькою телефоном.

"Це була моя мрія!"

– Олено, вітаємо із перемогою! Як це – бути олімпійською чемпіонкою?

– Це була моя мрія, хоча й досі на сто відсотків не вірю. Сприймаю перемогу як винагороду за весь дуже важкий шлях до неї.

– Ви важко пережили програш в індивідуальних змаганнях...

– Так, адже їхала на Олімпіаду із ціллю, що хочу отримати дві медалі. Була дуже на це налаштована, всі це бачили. І коли програла бій, це було дуже важко сприйняти, пережити..

– Чи задоволені своїм виступом у командному поєдинку?

– Я не виклалася так, як могла, як повинна була. Після особистих змагань не змогла себе зібрати докупи. Відчувала, що всередині не було того вогника, із яким завжди фехтую й виграю свої бої. До останнього намагалася це подолати. На жаль, не вийшло.



– Чи не дорікали вам потім дівчата в команді?

– Ні, у нас ніколи не було такого. Крім того, що ми команда на доріжці, ми ще й у житті дуже дружні й підтримуємо одна одну.

"Українців дуже підтримували"

– Як проводили час поміж змаганнями?

– Слава Богу, у нашому виді спорту нейтральних спортсменів не було, і ми їх навіть не бачили на базі олімпійського селища, чому я дуже рада. Вони, звісно, виступали в різних видах спорту, але в них не було представницької форми.
Перед змаганнями ми тренувалися. Увесь час проводили у олімпійському селищі. Це наче велике місто, у якому є абсолютно все.

– Ви першою із команди повернулися в Україну.

– Так, бо на мене чекав мій найпалкіший вболівальник – синочок. Розлука з ним була нелегкою. Але тепер ми весь час будемо разом, і я дуже щаслива. Цього року він піде до першого класу.


Фото із фб-сторінки Олени Кравацької

– Це вже друга ваша Олімпіада. Чим вони відрізняються?

– Їх не можна порівнювати. Тоді мені було 24 роки, я не мала дитини, у країні не було війни. Зараз же ми перемогли не завдяки, а всупереч обставинам.



– Відчували підтримку українських спортсменів?

– Так, безумовно, нас усіх дуже підтримували не тільки наші вболівальники, а й французи та інші. Багато спортсменів підходили, вітали.

"Навідаюся до рідних Чернівців"

– Чи маєте намір колись знову брати участь в Олімпіаді?

– Складне запитання. Звісно, емоції вирують, амбіції досі є. Золоту медаль наче й здобула, але гештальт закрила не цілком. Тому побачимо, як складеться.

– Які плани на найближчий час?

– Насамперед хочу відновитися фізично, морально. Відпочити, видихнути і просто насолодитися моментом. Треба зайнятися своїм здоров’ям. Планую навідатися і до Чернівців. У мене там дуже багато рідних. Поїду на Закарпаття і дорогою завітаю до родини.

Здобутки Олімпіади-2024

Золоті медалі:

– Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Кравацька і Юлія Бакастова, командна шабля
– Ярослава Магучіх, стрибки у висоту
– Олександр Хижняк, бокс

Срібло:

– Сергій Куліш, стрільба з гвинтівки
– Ілля Ковтун, вправи на паралельних брусах
– Парвіз Насібов, греко-римська боротьба
– Людмила Лузан та Анастасія Рибачок, веслування в каное-двійці
– Ірина Коляденко, вільна боротьба

Бронза:

– Ольга Харлан, особиста шабля
– Ірина Геращенко, стрибки у висоту
– Михайло Кохан, метання молота
– Жан Беленюк, греко-римська боротьба

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram