Юрій Тичинський до 24 лютого 2022 року був відомий як талановитий артист Чернівецької обласної філармонії імені Д. Гнатюка. Його життя було сповнене музики, творчих пошуків і виступів на сценах України та Європи. Однак початок повномасштабної війни змінив усе.
Відразу після вторгнення російських військ Юрій Тичинський вирішив стати на захист своєї держави, пише molbuk.ua
Чоловік вступив до лав Збройних сил України та став воїном 79 окремої десантно-штурмової бригади.
"До війни я був артистом, усе життя співав, був дотичним до творчості. Мій дідусь був директором філармонії, від нього й пішли мої артистичні корені. Я був дитиною філармонії, – усміхається Юрій. – Також навчався в музичній школі, закінчив хорове диригування, вступив до консерваторії в Києві, де вивчав вокал. Деякий час жив у столиці, працював, гастролював Європою та Україною".
"Важко, коли бачиш, як гине твій побратим"
Військова служба стала для Юрія абсолютно новим досвідом. Без попереднього військового вишколу він зважився на цей крок, відчув внутрішній поклик – стати на захист Батьківщини.
"У перші дні війни, дивлячись новини, я зрозумів, що маю бути на фронті з іншими хлопцями. На початку у військкоматі мені кілька разів відмовляли, тому вступити на службу мені не відразу вдалося. Я дочекався моменту, коли з військкомату почали роздавати повістки на вулицях міста. Пам’ятаю, йдучи додому з роботи, я побачив військових з ТЦК, підійшов тоді до них і випросив собі повістку", – згадує Юрій.
У вересні 2022 року чоловік розпочав службу. Перший бій у складі 79 бригади відбувся в Мар’їнці, де він спочатку служив у піхоті, а згодом, навчившись керувати безпілотниками, став розвідником.
"Перший бій згадую, сидів у підвалі, дали команду, що лізуть окупанти, і почалася оборона позицій. Після бою важко описати, що я відчував… Найважче, мабуть, було тоді, коли потрібно було евакуйовувати поранених побратимів. Дуже важко, коли бачиш, як гине твій товариш на очах, коли тягнеш його з бойових позицій", – розповідає військовий.
"Зараз тривають важкі бої на фронті"
З початку служби Юрій Тичинський воював на Донецькому напрямку. Чоловік каже, що найбільшою підтримкою для нього завжди була його родина – дружина та чотирирічний син.
"Коли приїжджаю додому, дуже ціную час, проведений разом із сім’єю. Син одного разу сказав: "Ти не їдь на війну, почекай трохи, я виросту і поїдемо разом, будемо вбивати бандитів". Ці слова дуже мене зворушили, і в такі моменти стає дуже складно, коли розумієш, наскільки глибоко діти сприймають реалії війни", – ділиться Юрій.
Нині Юрій проходить реабілітацію в Чернівцях, невдовзі планує повернутися до виконання бойових завдань на Донецькому напрямку.
"Зараз йдуть дуже важкі бої на фронті, в жодному разі не варто недооцінювати ворога, тому що в нього чимало ресурсів, техніки для цієї війни.
Хлопці на фронті дуже втомлені… Так, там не вистачає людей, проте ловити чоловіків на вулицях – це не нормально, це порушення прав людей. Тому що людей для армії потрібно мотивувати, а не примушувати, – пояснює Юрій. – Ця війна буде, справді, тривалою. Ми не зможемо віддати наші землі, бо багато людей віддали за них своє життя. Чернівців поки не торкнулася війна, але якщо ми віддамо якісь області, це буде лише питанням часу. Росіяни – це хворі люди, вони не зупиняться. Якщо ми не зрозуміємо цього зараз, потім буде пізно".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
