Володимир Вілков тримає світлину свого хрещеного батька. Фото molbuk.ua
Одного дня буковинська вишивальниця Одарка Кучерява натрапила на смітнику в центрі Чернівців на несподівану знахідку – картину із зображенням буковинського соловія, письменника Юрія Федьковича.
"Повертала з Головної на Кохановського, і мій погляд прикипів до картини, підпертої до смітника. Підійшовши ближче, розгледіла: та це ж Федькович! Картина була в пилюці, у зламаній старій рамі, покинута й занедбана…
Не раз чую від молодих людей, що треба позбуватися непотрібних речей. А на мою думку, краще розпоряджатися ними за життя. У ювілейний рік Юрія Федьковича (цьогоріч відзначатимемо 190-річчя від народження письменника – ред.) я отримала знаковий дарунок долі. Відреставровану картину буде презентовано в артпросторі на вулиці Кохановського", – розповіла майстриня у соцмережах.
З’ясувалося, що автором картини є художник-пейзажист Юрій Чудінов, який працював у Чернівцях у 60-80-ті роки, пише molbuk.ua
Фото із архіву Володимира Вілкова. На фото - Юрій Чудінов.
Вся мистецька богема мешкала на проспекті
Історія отримала цікаве продовження. Невдовзі до редакції "МБ" завітав чернівчанин Володимир Вілков. Виявилося, що Юрій Чудінов – його хрещений батько та найкращий товариш покійного тата – ще одного чернівецького художника Михайла Вілкова.
Він зізнався, що історія із винесеною на смітник картиною дорогої людини дуже його зворушила.
"Я пів ночі не міг заснути, усе згадував…, – каже Володимир Михайлович. – Юрій Васильович із моїм батьком були дуже близькими друзями. Мій тато родом із Пензенської області в Росії. Навчався в Одеському художньому училищі, переїхав до Чернівців у 1955 році, одружився. Юрій Чудінов перебрався до Чернівців із Ташкента після землетрусу там. Він захоплювався малюванням, та не мав вищої художньої освіти. Врешті вступив на заочне навчання до Одеського худучилища. Батько йому всіляко допомагав, курсові разом писали".
На початку 60-х у Чернівцях звели проспект Незалежності (тоді – проспект 50-річчя Жовтня). Більшості художників там видали квартири. У результаті на проспекті зібралася практично вся мистецька богема міста. Не дивно, що вони потоваришували між собою, стали однією родиною.
"Художники жили по сусідству: у будинку № 97 – ми, у 103-му – Одарка Киселиця. Через дорогу – Іван Снігур, внизу – Микола Бондаренко. Будинком вище – Валентин Лассан. Юрій Чудінов мешкав у першому під’їзді будинку на розі колишньої вулиці Ковальчука. Вони з батьком часто приходили один до одного в гості. Відзначали разом усілякі свята, події", – розповідає пан Володимир.
Хрестили таємно в костелі
Коли маленькому Володі було чотири чи п’ять років, його бабуся, яку батько забрав з Росії, вирішила нишком від радянської влади охрестити онука. Хрещеним батьком погодився стати Юрій Чудінов. Можна лише уявити, чим він ризикував. Якби про це дізналося керівництво, про кар’єру художника можна було б забути. Та це не відлякало відданого товариша.
Таємно хлопчика охрестив православний священник у костелі Найсвятішого Серця Ісуса в Чернівцях. Костел тоді не працював: у ньому вже не правили служби, але ще не встигли перетворити на архів.
Юрій Чудінов і Михайло Вілков не лише відпочивали родинами, а й працювали разом. Одна зі спільно написаних у 1954 році картин – "Карпатський вечір". А ще разом малювали початок розбудови Дністровської ГЕС у 70-х роках.
"Роботу замовили моєму батькові. Завданням було показати масштаб, наскільки грандіозне це будівництво. Разом із Юрієм Михайловичем вони намалювали ескіз, їздили до Києва його затверджувати. Так створили картину під назвою "Перший стояк Дністровської ГЕС".
З роками пан Володимир дедалі рідше бачився зі своїм хрещеним батьком – у кожного було своє життя. На початку 1992 року Юрій Чудінов помер.
"Мама розповідала, що лише раз бачила, як батько плаче. І це було саме тоді, коли помер його друг Юра…" – каже чоловік.
Михайло Вілков ненадовго пережив товариша: у серпні того ж року його також не стало...
До речі, невдовзі виповнюється сто років із дня народження Михайла Вілкова. З цієї нагоди пан Володимир влаштує у вересні виставку батькових картин.
"Знайшли Чудінова!"
Художники поховані на Центральному кладовищі неподалік один від одного. На жаль, до могили Юрія Чудінова мало хто навідується. Донька, кажуть, ще у 90-х роках виїхала до Австралії, а більше нікого з рідних не залишилося. Пам’ять про нього зберігають лише художники старшого покоління, давні друзі та шанувальники творчості.
"Було боляче дізнатися, що одна з картин мого хрещеного батька опинилася на смітнику. Вочевидь, ця робота була державним замовленням. Тому що виконана у 1984 році, коли відзначали 150-річчя із дня народження Юрія Федьковича. На ній зображений приїзд письменника, вочевидь, до рідної Путили або Вижниці. Де картина зберігалася усі ці роки й чому потрапила на смітник – загадка. Та добре, що пані Одарка Кучерява планує її відреставрувати й виставити в галереї. Зараз така картина коштує, певне, півтори тисячі доларів. І я радий, що вона отримала друге життя.
У заголовках писали: "Знайшли Федьковича". А я б сказав: "Знайшли Чудінова!" – завершує Володимир Вілков.
Роботи Юрія Чудінова
"Стара Верховина" (1965), "Повінь" (1979), "В парку" (1979), "Туманний ранок" (1988).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
