Інклюзивна кав’ярня – мануфактура відкрилася в Чернівцях у грудні минулого року. Тут варять каву й готують десерти особливі діти.
Як зараз живе заклад, molbuk.ua розповіла керівниця проєкту Анна Барбазюк.
Кав’ярня – це соціальний простір для просування інклюзивності, безбар’єрності та доступності. Заклад у приміщенні, наданому в оренду міською радою, відкрив благодійний фонд "Карітас" Чернівецької єпархії УГКЦ. Розташована вона на вулиці Конституційній, кав’ярня є першим у місті закладом, де молодь з ментальною інвалідністю адаптується, соціалізується та готується до подальшого працевлаштування.
Тут вчаться на майстеркласах готувати десерти й обслуговують відвідувачів хлопці та дівчата з порушенням інтелекту, аутизмом, синдромом Дауна, синдромом дефіциту уваги тощо.
Варити каву, готувати десерти та випічку, бути баристою, кухарем або офіціантом – це далеко не все, по що сюди приходять підопічні. Цей заклад для них – єдине місце, окрім рідного дому, де вони почуваються потрібними.
"Поки така дитина навчається в школі, вона соціалізована. Потім її батьки залишаються з нею сам на сам. Тому наш заклад – порятунок для таких дітей, які вже досягли повноліття й почуваються непотрібними в соціумі. Тут вже склався свій колектив, але приходять і
новачки. Ось, наприклад, дівчина Ніколетта почула про інклюзивну кав’ярню і завітала до нас у гості. Тепер щодня відточує тут майстерність на кухні та за барною стійкою, бере участь у майстеркласах", – каже пані Анна.
З підопічними тут працюють соціальні педагоги, які організовують майстеркласи й творчі заняття.
У закладі – лише дві дорослі людини, тому спочатку навіть не уявляли, як справлятимуться з кількістю вихованців, яка щодня змінюється і може збільшуватися. Потім склали графік, згідно з яким за один день стажуються лише три-чотири людини.
"Тепліших днів народження, ніж тут, я ще ніколи не бачила! З яким трепетом вони обирають подарунки! А які щирі привітання промовляють! Наприклад, на 25-річчя одному хлопцю інший підопічний вручив іграшкову вантажівку як найдорожчий презент! Це було так зворушливо", – зізнається пані Анна, розповідаючи про те, з якою радістю підопічні відзначають тут сімейні дати.
Те, що тут молоді з психосоціальними порушеннями добре, свідчить прогрес у їхньому розвитку. Кожен із підопічних тут пише свою історію успіху, досягнень та здобутків.
Наприклад, хлопець Павло ходить до закладу з бабусею, яка забрала онука з інтернату, у якому той опинився після смерті матері. Павло має порушення зору. Бабуся розуміла, що вдома юнаку буде значно краще, ніж у казенній установі. Вона не уникає людних місць, а, навпаки, намагається бувати з Павлом скрізь. Справжнім досягненням для багатьох підопічних кав’ярні є те, що вони навчилися опановувати власні емоції.
Яскравий приклад – Сашко. Хлопець страждає на синдром Дауна й завжди намагається привернути увагу. За ці кілька місяців він став спокійнішим.
А скільки радості у підопічних та їхніх батьків і наставників за їх результати на майстеркласах! Нещодавно тут запрошені поліцейські навчали хлопців та дівчат виготовляти світлодіодних ангелів.
Корисною та приємною справою було також виготовлення свічок з воску для ярмарку. Так хлопці та дівчата долучилися до спільної мети – покращення життя дітей, постраждалих від війни, адже зібрані кошти скеровувалися саме на допомогу таким дітям.
І все ж основним завданням інклюзивної кав’ярні є адаптування осіб з ментальною інвалідністю до реалій життя. Вони тут опановують навички, щоб потім влаштуватися на роботу до інших закладів громадського харчування і заробляти власні гроші. Людина навчається користуватися кавовим апаратом, працювати з випічкою.
Керівники інклюзивної кав’ярні сподіваються, що соціально відповідальний бізнес таки надасть цим людям змогу бути потрібними та корисними суспільству.
Проте поки що суспільство лише звикає до таких осіб у сфері побуту. За майже пів року існування закладу траплялися різні випадки. На щастя, всі вони закінчувалися позитивно. Наприклад, одного разу до кав’ярні увійшли військові, замовили каву і висловили невдоволення повільними рухами баристи Ярослава. Яким же було їхнє здивування, коли пані Анна втрутилася і пояснила захисникам, що це специфічний заклад. Вони просто не звернули уваги на вивіску зі словом інклюзивна. Воїнам стало незручно. Вони навіть позривали шеврони з форми й подарували підопічним! І пообіцяли частіше приходити сюди пити каву – робити виторг. Слова свого дотримали. Тепер ходять самі й приводять побратимів.
Родзинка кав’ярні в тому, що за напої, десерти та обслуговування тут не платять, а донатять, тобто вносять добровільну пожертву через QR-код на розвиток кав’ярні. Внесок добровільний, але сума – не менш як 50 гривень.
А ще, зі слів керівника проєкту, сюди можна прийти почитати книгу (на окремій локації з бібліотекою) та попрацювати на ноутбуці.
Автор Оксана Ковальова
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
