Український художник із Чернівців Анатолій Федірко завершив роботу над останнім ярусом вітражів для головної синагоги Буковини. Зараз увесь комплекс уже встановлений і зачаровує своїм різнобарвним сяйвом у променях сонця. Робота над цією красою тривала два з половиною роки.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 18 квітня, пише molbuk.ua



"Усе вийшло, як ми задумали, і навіть краще"

"Дякую вам, майстре, за це диво", – так звертаються до Анатолія Федірка члени єврейської громади, щойно ми з ним заходимо до синагоги.



"Це настільки гарно, що неможливо описати словами, – каже один із відвідувачів. – Коли встановили вітражі, усі люди почали їх фотографувати зсередини, ззовні. Усі просто в захваті. Зараз синагога постала у всій красі. Буває, що людина ідеально одягнена, та в образі наче не вистачає якоїсь важливої деталі. Так і тут. Вітражі стали тим акцентом, який довершив і прикрасив нашу синагогу".

Читайте також: Художник Анатолій Федірко створює вітражі для головної синагоги Буковини - відео

Дивіться також:

Задоволений побаченим і головний рабин Буковини Менахем Мендель Гліцнштейн:



"Усе вийшло саме так, як ми задумали, і навіть краще, – запевняє. – Синагозі повернули її обличчя.

На вітражах зображені всі символи єврейського народу: 12 колін Ізраїлю, святі місця, через які до неба лине наша молитва, сім плодів. Це цілий комплекс, споглядаючи який, ми наближаємося до Бога. Щодо вартості, то я б не хотів її називати. Бо для нас ці вітражі неоціненні. Маємо ще задуми з паном Федірком щодо робіт у синагогах інших міст, культурних центрах".



"Ідея відновити вітражі належить нашій громаді, головному рабину. Синагога була побудована рівно сто років тому, у 1924 році. До радянської агресії, тобто до 1940 року, працювала як синагога. "Совєти" перетворили її на виробничі приміщення. Зробили з неї суцільну руїну, тут не вціліло майже нічого. У нас є відеозаписи, до якого стану довели цю споруду, – справжній жах. У 2003-му на Буковину приїхав рабин, почали готувати документи, щоби це приміщення передали єврейській громаді. Синагогу реставрували. Знайшлися спонсори, основний із них – наш земляк Аарон Майберг. Він дуже нам допомагає", – розповідає референтка головного рабина Олександра Онуфраш.

Ілюстрацій того, який вигляд мала синагога до руйнації, майже не збереглося, тому не було змоги її відновити ідентично до первинного вигляду.

"Але зробили, щоби було гарно й надовго. Тут усе виготовлено із якісних, дорогих матеріалів, щоби людям, які сюди приходять, було приємно віддавати свої душі й серця під час молитви Господу", – зазначає співрозмовниця.



"Тут усе цілісне, аналогів такій роботі немає"

Анатолій Федірко зізнається: мав у житті десятки, а то й сотні проєктів, але виготовлення цих вітражів виявилося найскладнішим.




"Це вже друга синагога, для якої роблю вітражі. Перша – у Садгорі, і там було значно легше, завершив усе за пів року. У садгірській синагозі просто вікна по периметру. Тут же композиція зовсім інша. Діаметр вітражів верхнього ярусу – 170 сантиметрів, висота – сім метрів. Він створений із трьох фрагментів, у центрі – зірка Давида. Я собі поставив за мету: жодних обмежень, рамок. Хоча таке спаяти з одного боку, потім перевернути і спаяти з другого дуже непросто. Але технічно зроблено так, що все цілісне. Аналогів такої роботи немає. Застосував технологію Tiffani".




Митець пояснює, що ця технологія дозволяє витримувати будь-які температури, бо в стрічці, яка спаює скло, практично немає свинцю.




"Спайка тут – спеціальне олово. Кожне скло не просто ріжеться, а шліфується на станку. Потім обмотується по периметру мідною плівочкою – фолією. Це дуже дорога американська фолія, вона двостороння. Зовні – мідь, а всередині спеціальний склад, який дає чорну патину. На жаль, деякі вітражі в Чернівцях, створені за іншими технологіями, нищаться, бо свинець, яким вони спаяні, плавиться на сонці, і вітраж потроху зсувається. У деяких місцевих спорудах їх просто заклеїли прозорою плівкою, щоби далі не опускалися".




Нижній ярус, де зображені сім плодів Ізраїлю (жито, пшениця, виноград, інжир, гранат, оливки, фініки), виявився дуже складним, зізнається Анатолій Федірко.

"Тут неймовірна кількість дрібних деталей, узяти хоча б грона винограду. Кожну виноградинку паяв окремо. Усі сім плодів мають різне листя, і його теж треба було точно відтворити. У нас, на жаль, немає культури вітража. У США, Великій Британії це ціла індустрія. Там майстри мають столи з підсвіткою, завдяки чому відразу бачать, який вигляд матиме той чи інший відтінок скла на світлі. Я ж усе робив інтуїтивно. Допоміг досвід", – резюмує митець.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram