Видатного діяча з Буковини реабілітували через понад 80 років

За ініціативи управління СБУ в області реабілітували репресованого тоталітарним комуністичним режимом колишнього редактора газети "Час" у Чернівцях, адвоката, громадського діяча Лева Когута.

Історія схожа на справжній детектив тривалістю у два роки.

Як усе було, розповіла "МБ" речниця управління СБУ Леся Федоренко, яка займалася цією справою.



"Ще до початку повномасштабного вторгнення ми започаткували проєкт "Справа номер", у якому хотіли розповідати про долі людей, заховані в архівних документах, – каже Леся Федоренко. – Почали з Лева Когута, адже це потужна постать на Буковині. Він був багаторічним редактором газети "Час", яку закрили, щойно радянські війська окупували край. Був також українським активістом ще зі студентських років.

Був знайомий із Симоном Петлюрою, із лідером Польщі Юзефом Пілсудським. Лева Когута шанував митрополит Андрей Шептицький, який часто запрошував його до Галичини читати лекції. Багато читав, створював бібліотеки. Пізніше став одним із керівників Української видавничої спілки".



"Так любив книги, що вони пустили його по світу"

Леся Федоренко розповіла цікаву історію про те, як Лев Когут разом із колегами з видавничої спілки за часів королівської Румунії вирішили забезпечити підручниками три сотні українських шкіл Північної Буковини та Бессарабії. Власних коштів їм на це не вистачило. Взяли позику в державному банку Румунії. На них видали підручники, але того ж року у школах заборонили викладання українською мовою. Щоби повернути банку кошти, Леву Когуту довелося продати кам’яну хату дружини. З нього навіть кепкували: "Доктор Когут так любив книги, що вони пустили його по світу".

Також Лев Когут був дуже успішним адвокатом. Раз на тиждень він безкоштовно надавав адвокатські послуги українцям у приміщенні Народного дому.



Коли 28 червня 1940 року на Північну Буковину та в Бессарабію прийшла Червона армія, почалися репресії стосовно тих, хто хотів бачити Україну незалежною та не сприймав радянську владу. Не оминули вони й 62-річного Лева Когута: у грудні того ж року його засудили до смертної кари.

Допоміг лише випадок. Його дружина Анна була німкенею. У самого Лева Когута була довідка німецького переселенця, видана радянсько-німецькою комісією. Завдяки роботі цієї комісії вдалося переглянути вирок. Його замінили позбавленням громадянства і виселення за межі СРСР. Таким чином Лев Когут опинився в австрійському місті Грац. Там і помер через шість років.



"Яке щастя, що ми знайшлися!"

"Спочатку я написала дві статті про Лева Когута. Але щось не давало полишити цю справу, – розповідає Леся Федоренко. – Почали ще з’являтися різні цікаві деталі. Виникло питання: чому ж він не реабілітований, адже для цього є всі підстави?
Для реабілітації до комісії має звернутися або сам репресований, або його родина. Спочатку це була звичайна цікавість - де ж нащадки трьох його синів, невже жодного не залишилося?

Згодом виникла ідея: якби знайшли родичів, то могли б підказати родині, що можна реабілітувати. З того моменту почалися пошуки. Одна гілка Лева Когута знайшлася у РФ, вдалося списатися з внучкою. Завдяки їй дізналися, що середульший син Лева Тарас потрапив до Китаю, а в 1954 році перебрався до Омська, тож їхня гілка там. Родина старшого сина опинилася у США. Дивом вдалося їх знайти. Це був щасливий збіг.

На той час онук Лева Когута вже був в іншому світі, але залишилася його дружина. Коли я вперше написала їй листа, мені швидко надійшла відповідь, яка починалася з фрази: "Яке це щастя, що ви знайшли нас, а ми вас!". Ці слова свідчать про те, наскільки родині важливо, щоби їхній прадід, який так прагнув незалежної України і який за це невинно постраждав, був реабілітований".

"Такі речі зараз дуже на часі"

Зрештою, провадить Леся Федоренко, це потрібно не лише родині, а й усім нам.

"Зараз дуже багато говорять про історичних постатей. Та чомусь до українських діячів цікавості мало. Це наша помилка. Бо якщо ми не будемо вивчати свою історію, нам доведеться вивчати чужу, нав’язану з ворогом", – переконана речниця управління СБУ.

У 2021 році родина оформила довіреність на Лесю Федоренко, щоби вона представляла їх у справі реабілітації їхнього прадіда. У грудні 2023 року національна комісія з реабілітації ухвалила рішення про реабілітацію Лева Когута.

"Таке дуже на часі. Ми повинні розуміти, що керівництво РФ протягом багатьох років веде агресивну гібридну війну проти України. Це війна не просто за території, а за мізки людей. Одним із видів такої гібридної зброї стало створення альтернативної історії, яку вони намагаються продати як внутрішній аудиторії, так і зовнішній. Тому вивчення й оприлюднення нашої справжньої історії, відновлення історичної справедливості – це і є вакцина від тих гібридних загроз, – зазначає Леся Федоренко.


Коментар:

"Ці справи просочені кров’ю"


Зіновій Новицький, голова регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій 1927-1991 років при ЧОВА:

"До нас із запитами про збір документів стосовно репресованих звертаються не лише буковинці, а й громадяни інших країн. Свого часу тільки україномовних буковинців було репресовано, починаючи з 1940-их років, близько 30-35 тисяч. Румуномовних приблизно 25 тисяч. З якою глибиною болю стикаєшся, коли перечитуєш їхні заяви! Кожен аркуш цих справ просочений слізьми та кров’ю".

Андрій Когут, правнук Лева Когута, мешкає у США:

"Для нашої родини дуже важливо, що відновлена історична справедливість. І прадід, який мріяв про вільну та соборну Україну, нарешті реабілітований. Від імені родини Когутів щиро дякую пані Лесі Федоренко за її невтомну працю у цій важливій справі. Слава Україні".



Публікації з архівів про Лева Когута, надані Лесею Федоренко:

















Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram