«З ран дістаємо і землю, і каміння»: репортаж "МБ" з операційної, де рятують поранених військових - фото

У шведсько-українському медичному центрі Angelholm, що в Чернівцях, з початку війни лікуються десятки військовослужбовців, які отримали важкі поранення. Лікування одного військового займає близько двох місяців, а кількість операцій одному пацієнту коливається від чотирьох до десяти.

Про це йдеться у публікації "МБ".



"Має понад десяток рваних ран"

Кореспондентка "МБ" потрапила на одну з операцій, яку робили військовому.

Головний хірург відділення, у якому лікують поранених бійців, Олександр БІЛИК пояснює: "Сьогодні оперуємо військового, який отримав понад десять рваних ран. На нього навели ворожий дрон. На щастя, у чоловіка кістки цілі, однак рани дуже глибокі. Ми його оперуємо вже вдруге. На першій операції зашили йому рани на стегні, сідниці та поперековому відділі хребта. Сьогодні перейдемо до гомілок".

– У якому стані надійшов до вас військовий? – запитую в лікаря.

– Він подолав довгий маршрут: з госпіталю на Донеччині його скерували в Дніпро. Потім – на Львів, а потім – до нас. Привезли його із госпітальною інфекцією, яка дуже стійка до багатьох антибіотиків. Доведеться визначати види бактерій та їхню чутливість до антибіотиків. Рани всі гнійні. Коли на початковому етапі їх промиваємо, то дістаємо з них і землю, і каміння. Всі пацієнти, які надходять до нас, приїжджають з інфікованими гнійними ранами. Для боротьби із такою інфекцією, крім антибіотиків, використовуємо внутрішньовенне введення високодозованого вітаміну С, – каже лікар.

Олександр Білик дає мені лікарський одяг і взуття для операційної. Тим часом анестезіолог Анна КАМЯНЧЕНКО робить військовому блокаду периферійних нервів ніг і спинномозкову анестезію.

– Пацієнт лишатиметься у свідомості, однак відчувати нічого не буде. Щоби він не хвилювався, даємо заспокійливе, – пояснює Анна Камянченко.
Після того, як анестезія подіяла, пацієнта перекладають на ноші й везуть до операційної.

– Ви зачекайте в передопераційній, – каже мені хірург.

Пацієнта переносять на операційний стіл і дезінфікують його рани. Тим часом виходить Олександр Васильович і надає мені додатковий набір: бахіли, захисну маску, шапочку, рукавички.



Спостерігаю за Олександром Біликом. Лікар майстерно надягає засоби захисту й миє руки до ліктів. Після цього підводить їх й проходить в операційну. Там медбрат Іван надягає на лікаря халат і хірургічні рукавиці. Відтак і мені дозволяють зайти в операційну.

– Починаємо. Аню, якщо під час операції у вас виникають запитання, то можете їх ставити, – говорить мені Олександр Білик.

Працюють, як годинник




В операційній лікарі працюють, як злагоджений механізм. Розуміють одне одного з пів погляду. У кожного своя функція: Олександр Васильович, разом з Андрієм Сабашевським, лікарем, що асистує, оперують, анестезіолог Анна стежить за станом пацієнта, медбрат Іван відповідає за інструменти, а медсестра – за розчини й необхідні матеріали для операції.

– Ми постійно працюємо командою в одному складі. Я довіряю колегам, а вони – мені, – каже Олександр Білик.
Обережно, щоби не заважати лікарям, підходжу ближче до пацієнта. Оперують спочатку праву ногу, на ній два поранення, одне з них дуже глибоке.

– Зараз починаємо зашивати першу рану. Для початку обколюємо її лідокаїном з адреналіном. Це робимо для того, щоб зменшити крововтрату і продовжити анестезією після операції, – пояснює хірург й обережно обколює рвану рану.
Після цього Олександр Васильович починає її зашивати. Медбрат Іван подає хірургічну нитку. Усі рухи чіткі, неодноразово виконані, тому й бездоганні. В операційній жодного зайвого звуку. Майстерність хірургів не може не вражати. Зашивши одну рану, медики беруться до іншої.

Рвана рана досить велика, зашити її повністю не вдасться.



– Зараз ми зробимо вакуумну пов’язку на цю рану. Її особливість у тому, що поранення буде загоюватися під негативним тиском. Це дасть змогу сконцентрувати в рані антибіотики, що вводяться внутрішньовенно, видалити гнійний ексудат і виростити грануляційну тканину, – пояснює лікар.
Після цього Олександр Васильович вставляє в рану спочатку сітку, на неї – губку, а на губку накладає спеціальні плівки прозорого кольору та під’єднує до апарата, який і створює негативний тиск.



– Коли рана стягнеться, ми зробимо пересадку шкіри, яку візьмемо зі стегна, – пояснює лікар.

Прооперувавши праву ногу, лікарі беруться до лівої.



– Якою була найскладніша операція за ці два роки великої війни? – запитую.

– Пам’ятаю таку, – говорить лікар. – Тоді був частковий відрив стопи, боролися за збереження кінцівки, і нам це вдалося.



Минає друга година операції… Попри те, що я нічого не роблю, почала відчувати втому: болять спина й ноги. Тим часом медики оперують ліву ногу. Там також встановлюють на двох рваних ранах вакуумні пов’язки.

– Всім дякую, операція завершилася, – каже Олександр Білик.

"Робимо бійцю від п’яти до восьми операцій"

Пацієнта везуть у палату. Ми виходимо з операційної та знімаємо захисний одяг. Операція тривала дві з половиною години.

– Наше відділення приймає лише важкопоранених пацієнтів, які потребують тривалого інтенсивного й багатоетапного спеціалізованого хірургічного лікування. Часті випадки, коли є значні дефекти м’яких тканин, сухожилків і кісток. Суттєвою допомогою в процесі лікування є застосування високодозованого вітаміну С, який ми вводимо внутрішньовенно протягом двох тижнів. Звичайні військові шпиталі не мають часу на це. До нас надходять військові, які пройшли чотири-п’ять шпиталів, де їм проводили стабілізаційні заходи: виводили із шоку, зупиняли кровотечі, обробляли рани тощо. Це етапне лікування. Переважно до нас надходять хлопці із госпіталів Часового Яру, Дніпра, Харкова та Львова. У нашому відділенні пацієнтів мало, але вони дуже важкі. Один військовий може лежати у нас два місяці. Ми робимо йому від п’яти до восьми планових операцій. Наше завдання – закрити дефекти ран, зберегти пацієнтам кінцівки й відновити їхню функцію (врятувати від ампутацій). На це йде багато часу й чимало дорогих препаратів. Окрім іншого, ми здійснюємо також пластично-реконструктивні операції. Тобто вирощуємо тканини там, де є їхній дефект, займаємося пересадками й переміщенням шкіри у ті місця, де їх не вистачає. Після того, як загоїли всі рани, виписуємо пацієнта або додому, або в реабілітаційні центри для остаточного відновлення, – розповідає Олександр Білик.

Довідка

За два роки війни у медичному центрі Angelholm проліковано понад пів сотні важкопоранених військових за кошти клініки.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram