RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Війна з Росією | Допомога захисникам | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Історія успіху | Історія успіху Редакційна політика | Про нас | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео |



Наприкінці січня з російського полону звільнили трьох захисників із Буковини.

Це Андрій Степанов із Новодністровська, Валерій Дашкевич із села Клішківці та Микола Несторук із Шепота Селятинської громади.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 8 лютого, пише molbuk.ua



"Вірила, що син живий"

Микола Несторук перебував у полоні півтора року. Чоловік проходитиме реабілітацію і вже незабаром повернеться до рідного села.

Миколина мати Параска Несторук не може стримати сліз, коли говорить про сина.

"Коля служив в армії, підписав контракт. А тоді почалася велика війна. Воював на Донеччині й, певне, там його взяли в полон. Це було 10 листопада 2022 року. Пробув у неволі майже півтора року, ніхто не знав, де він", – розповідає матір.

"У день, коли син потрапив у полон, мені було дуже зле. Щось наче каменем давило. Подзвонила доньці й кажу: "Мені так важко. Напевне, Коля пропав". У моєї 80-річної мами є дар. Вона сказала: "Не гризися, Коля живий".

Наприкінці минулого року донька повідомила: "Мамо, є добра новина. Коля справді живий, він у полоні". З ним був якийсь дід із Донецька. Його звільнили, бо він цивільний. Цей чоловік і передав нам гарну звістку. Я впала на коліна, подякувала Богові, поплакала".



Параска Власівна ще не бачилася з сином, лише розмовляла телефоном.

"Коли він вперше подзвонив, спитав: "Ви мене впізнаєте?" "Ну звичайно, синочку, впізнаю", – відповіла. Коля ще майже нічого не розповідав, як йому було в російському полоні. Напевне, що за цих 15 місяців він там меду не полизав. Зараз йому 24. Ще дитина, що він доброго бачив? Війна, тюрма… Пропали його молоді роки…" – бідкається мати.

У Параски Несторук семеро дітей і вже 15 онуків. Микола – наймолодший син. Коли був у другому класі, помер їхній батько. Зараз жінка дуже хвилюється, щоби решту її синів не забрали на війну. Їй вистачило того пекла.

"Знову такого я вже не витримаю. Дай Боже, щоби ніяка мама так не плакала і не гризлася, як оце я", – плаче Параска Власівна.

Схуднув на 40 кілограмів

Поетеса та журналістка Інна Гончар була першою вчителькою визволеного захисника "Азовсталі" Андрія Степанова з міста Новодністровськ. І хоча чоловік за 21 місяць полону схуднув на 40 кілограмів, вчителька відразу впізнала свого учня.


Фото для molbuk.ua надала Інна Гончар

"Пам’ятаю його мужчиною в тілі, а тут – страшенно худий, виснажений. Та при цьому він усміхався! А коли упав на землю, тішачись рідним землі й небу, я розридалася…" – зізнається пані Інна.



"Це мій перший і єдиний клас, який я, на той час молода вчителька, взяла у 1989-му році, – провадить Інна Михайлівна. – Учні стали мені рідними. Досі називаю їх своїми дітьми, хоч їм уже по 40 років".





Після закінчення школи Андрій Степанов працював у поліції, потім перевівся у прикордонну службу. Пізніше переїхав із дружиною й трьома дітьми до Маріуполя. Коли почалася війна, став одним із захисників "Азовсталі".

Зараз чоловік проходить реабілітацію.

"Ми спілкувалися телефоном. У нього в палаті – прапор України. І попри пережите – та сама усмішка з ямочками. Запитала, що допомогло витримати це все. Відповів: "Віра в нашу перемогу, любов рідних і друзів", – переповіла розмову Інна Гончар.



Попекли руку, бо не знав російської

Валерій Дашкевич із села Клішківці 20 років працював рятувальником, потім – пожежником у Чернівецькому аеропорту. Його мобілізували рік тому. Пробув у полоні порівняно недовго – кілька тижнів.




Валерій Дашкевич до російського полону. Фото надан Світланою Дашкевич

"Чоловік зник у Роботиному на Запорізькому напрямку, – розповідає дружина Світлана Дашкевич. – У них донедавна там така м’ясорубка була, що страх. Я не знала, чи Валєра живий. Хоча надія, звичайно, залишалася".

Навіть за цих два тижні полону Валерій Дашкевич схуднув на вісім кілограмів. А ще його били.


Фото після перебування у полоні. Фото надане Світланою Дашкевич.

"Знущаються там із наших дуже, – зітхає пані Світлана. – Одному хлопцеві попалили руку, то зараз йому роблять пересадку шкіри. Той хлопець із Карпат, російської не знає, розмовляє гуцульським діалектом. Москалі його не розуміли. Казали: "Нада пєрєводчик". Потім почали катувати".

Годували погано, та ще й не щодня, провадить жінка: "Давали все таке кисле, що неможливо було їсти. Щі й шматок хліба – от і вся їжа. Причому два дні давали їсти, а на третій – ні".

Валерієві Дашкевичу через місяць буде 55 років.

"Росіяни дивувалися: "Дєд, ти што здєсь дєлаєш? У нас послє 45 уже нікто на нулю нє стаіт". Але їх там така кількість, що можуть собі дозволити відправляти лише молодих на війну. Звичайно, вік дається взнаки. Здоров’я в чоловіка вже немає. Ще й із ногою почалися проблеми, ходити не може", – каже жінка.

Під час січневого обміну вдалося звільнити 207 полонених: 180 рядових і сержантів, 27 офіцерів. Чимало з них – захисники Маріуполя.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Редактор: Галина Олійник
11-02-2024, 14:58
Коментарів 0 Переглядів 3 918

• Новини партнерів
купити айфон 15 у Львові, ціни в Україні

ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі

Можна побачити роботи Тараса Полатайка, Станіслава Туріни, Віолетти Олійник та інших


«По ліки їду дев’ять кілометрів». Блог Людмили Осадчук
Як живуть мешканці села Чорнівка, яке приєднали до Чернівецької територіальної громади
Долар не буде вищим за 47 гривень. Блог Богдана Сторощука
Які будуть ціни, курс долара та інфляція у 2025 році
ВІДЕО Переглянути все відео

Паровоз не курсував уже понад 60 років

Чернівецька філія Державного підприємства "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" — це надійний партнер із забезпечення точності вимірювань, сертифікації продукції та відповідності стандартам. Філія запрошує до співпраці місцевих виробників, організації та фірми, які займаються виробництвом, експортом та імпортом, реалізацією продукції.

"Профі-Центр" — це не стереотипне середовище для вивчення іноземної. Насамперед це осередок, який має не тільки ефективну навчальну базу, яку може запропонувати студентам, а й відповідні підтвердження цьому.

Кожен маленький гість отримає солодкий подарунок за віршик чи талант. Варто лиш продекламувати віршик чи розповісти, яким чемним був цього року.