Народна артистка України Оксана Савчук нещодавно відзначила ювілей.

Свій ювілей Оксана Савчук хоче відзначити великим концертом "Ти моя любов", який відбудеться 12 лютого в обласній філармонії.

Її чарівний голос і віртуозна гра цимбаліста Івана Кавацюка злилися у неповторний дует "Писанка".

"Дякую Богові за всі радощі, досягнення, перемоги, випробування, через які довелося пройти. Зрештою, за кожну прожиту мить. Ще хочу подякувати своїй долі за любов рідних і пісню. 60 років – це зрілість, мудрість, коли сприймаєш світ по-іншому, змінюєшся на краще, вчишся прощати. Тому я з великою повагою ставлюся до цієї дати на своєму життєвому календарі, – каже пані Оксана. – Відсвяткували дуже скромно в родинному колі. Зараз така сумна ситуація в країні, що не до гучних забав. Та й не люблю ресторанів, пишних імпрез. Ми завжди відзначали ювілейні дати на сцені зі своїми глядачами. Неймовірно вражена тисячами вітань. Люди писали й телефонували з усього світу. Було так щемливо – до сліз.



"Моя пісня чекала його цимбалів"

Захоплення народною піснею Оксани Савчук почалося ще в ранньому дитинстві. Доленосною виявилася зустріч з Іваном Кавацюком на першому Всеукраїнському фестивалі "Червона рута".

"Напевно, моя пісня чекала його цимбалів. Іван на той час грав у популярному ансамблі "Заграва", а я була ведучою на обласному телебаченні, виконувала пісні Володимира Івасюка. Нас поєднало не лише кохання, а й творчість", - каже співачка.



Уперше вони виступили вдвох у Чернівцях на Великдень.

"Наш дует тоді ще не мав назви. І коли ми, одягнені в народні строї, вийшли на сцену і привіталися з глядачами у залі "Христос Воскрес!" – це було для них щось нове, незвичайне. Ми заспівали великодніх пісень, а на початку 90-х вони сприймалися не так, як нині, стали для глядачів одкровенням. Люди почали перешіптуватися: "Дивіться, вони такі гарні, мов писанки". Вже після концерту вдома ми з Іваном подумали: а чому б наш дует і справді не назвати "Писанкою". Адже писанка – символ добра і краси, в ній стільки магічних знаків, стільки кольорів…"



Творчість. Вони вирішили поєднати голос Оксани й цимбали Івана в українській народній пісні. Їх лякали: "Це нафталін. З цим ви не заробите ні імені, ні грошей". Але вони не злякалися. Пів року пішло на те, щоби відтворити пісні, почуті вдома, в буковинських селах від старожилів, і записати їх. Призабуті балади, думи, коломийки, гаївки, колядки, щедрівки… Вони випустили десятки альбомів, зняли десятки музичних фільмів.

Дует "Писанка" став візитівкою України у світі. З великим успіхом презентував народну пісню та музику в Канаді, США, Фінляндії, Швеції, Греції, Італії, Франції, Австрії, Німеччині, Чехії, Румунії, Польщі...

"Маємо своїх слухачів і на Буковині, й в Україні, і за кордоном. Всюди нас зустрічали як рідних, з радістю. Бачимо, що люди люблять народну пісню. Відчуваємо це на наших різдвяних та великодніх концертах, де завжди аншлаги", – переконана співачка.

За свою творчість дует "Писанка" отримав чимало різних нагород і назвали найдорожчу з них.

"Найдорожча нагорода – це любов людей, наших глядачів, – запевнила пані Оксана. – Дуже дорога медаль "Божої Матері". Ми отримали її від Української греко-католицької церкви за виконання духовних пісень. Так Бог дав, що ми зустріли отця Валерія Сиротюка. Це нова сторінка в нашій творчості, яка відкрила багато світлого й доброго. Піснями отця Валерія ми зустрічали у Львові Папу Римського. Звучали вони і в Римі, і в Афінах, майже у всіх духовних місцях світ".

"Закохався на все життя"

Оксана Савчук та Іван Кавацюк разом уже понад три десятки років. Навіть люди не уявляють їх окремо. "Де Іванко?" – запитують, коли вона виходить у місто одна. "Де Оксанка?" – запитують його.

"Було всяке в житті. Адже ми разом майже щохвилини – і вдома, і на роботі. Деколи можемо посперечатися, та Бог завжди так поверне, що швидко миримося, – зізналася пані Оксана. – Після концерту приїжджаємо на нашу родинну господу, що в Кіцмані. Відпочиваємо тут душею, набираємося сили. Іванко старається, аби всюди був порядок. Дуже любить косити траву. Щоранку вітає мене, що прокинулися, що живемо. Це дає наснаги на весь день".

"Я не уявляю дня без Оксанки, години, – каже чоловік. – Я називаю її своєю Писанкою. І вважаю, що таку ще ніхто не написав".

У їхній невеличкій двокімнатній квартирі – надзвичайно затишно. Це відчуваєш одразу, як тільки переступиш поріг. Їдальня з дерев’яними сволоками, на столі – вишивки та дідух, на стінах – ікони, картини, тарелі, в шафі – книги і диски із записами пісень.

"Хата теж має душу і прагне любові, – мовить господиня. – Кожна річ тут дорога нам. Це спогад про наші концерти, поїздки по всьому світу. Дивлячись на картину чи таріль, згадуємо людей, які їх виготовили своїми руками або подарували. У нашій сім’ї Іван – постачальник, ходить у магазини, на базар. А я вже господарюю вдома. У холодильнику завжди є шматок сала, сир, грибочки. Чоловік дуже любить мій пісний борщ із пампушками. Перед їдою молимося".

"Ходжу босоніж по траві, вмиваюся росою"

Жіноча краса, сценічні костюми, благодійність. З роками співачці вдалося зберегти й струнку фігуру, і красу.

"Якщо жінка перебуває в мирі із собою й навколишнім світом, щаслива в родині, то якихось особливих косметичних засобів не потрібно, – вважає пані Оксана. – Перед виступом – мінімум косметики, гриму. Роблю природні маски для обличчя з глини та козячого молока. Набираюся енергії біля квітів, які дуже люблю. Вони цвітуть від ранньої весни до пізньої осені на подвір’ї батьківської хати в Кіцмані. Коли буваємо там, встаю рано-раненько, ходжу босоніж по траві, вмиваюся росою".

Свої сценічні костюми пані Оксана вигадує сама.

"Бог зводив мене з чудовими майстрами, долучалися відомі вишивальниці й ткалі. Тому кожен наш костюм – це витвір мистецтва, цілісний образ із піснею. Останнім часом нічого не шиємо, бо люди почали дарувати нам костюми. Навіть із-за кордону присилають. Люблю стилізацію вишивкою, ткацтвом. Деякі костюми віддаємо на благодійні аукціони для наших воїнів. Допомагаємо армії ще з 2014 року, виступали з концертами в зоні АТО".

На ювілейному концерті "Ти моя любов" Оксана Савчук заспіває найкращі пісні.

"Ми довго роздумували з Іваном, чи варто проводити концерт під час війни. Зрештою дійшли висновку, що його треба провести і допомогти нашим військовим. Це буде своєрідна презентація мого життя і моєї творчості за понад 30 років. Найважче було вибрати пісні та музичні твори, адже їх тисячі. Тому намагалися вибрати найкраще, – розповіла народна артистка України. – Хочемо, аби люди прийшли на наш концерт, поспівали разом із нами. Маємо гуртуватися, вірити в перемогу".

Із досьє "МБ"

Народна артистка України Оксана Савчук народилася першого січня 1963 року в місті Кіцмань. Закінчила з відзнакою акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Брала уроки вокального співу в студії хору імені Г. Верьовки.
Стала лауреатом першого Всеукраїнського фестивалю "Червона рута", де знайомиться з музикантом-цимбалістом Іваном Кавацюком. У 1990 році вони створили дует "Писанка". Записи їхніх музичних творів занесено до золотого фонду телерадіокомпаній світу. У 2015 році Оксана Савчук та Іван Кавацюк отримали звання Народних артистів України.

Оксана Савчук удостоєна багатьох мистецьких нагород, почесних відзнак та звань. Лауреатка Міжнародної премії "Дружба", нагороджена орденами "За заслуги" ІІІ ступеня та княгині Ольги. Отримала найвище визнання Української греко-католицької церкви – медаль "Божої Матері".



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram