Святий Григорій Богослов
Святий Григорій Богослов (326-389 рр.) був сином Григорія (згодом єпископа Назіанзького) і Нонни. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу і доклала всіх зусиль, щоб схилити його до служіння Господу. Виховання, яке дала йому мати, святитель Григорій вважав найважливішим.
Будучи чоловіком здібним і талановитим, він здобув прекрасну освіту: навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфілом, в Олександрії, де вивчав твори Орігена, і, нарешті, в Афінах, де особливо зблизився зі святителем Василієм Великим. У віці 26 років майбутній святитель Григорій прийняв хрещення.
Обраний православними єпископами і мирянами на престол архієпископа в Константинополі, він прибув туди в часи панування аріан, які захопили всі храми столиці. Святитель Григорій зупинився в будинку своїх знайомих. Одну з кімнат він перетворив на храм, назвавши її Анастасією (тобто воскресінням) з надією, що тут воскресне Православ'я, і почав проповідувати. Аріани насміхалися й глузували з нього, кидали в нього каміння і, навіть, підсилали таємних убивць. Своїм сильним словом, прикладом життя і пастирською старанністю він перемагав ворогів Церкви. Люди звідусіль приходили послухати його натхненні проповіді. Щоденно тисячі людей з єресі поверталися до Православної Церкви.
У часи православного імператора Феодосія (379-395 рр.) аріанів вигнали з храмів столиці. Коли виявилася єресь Македонія (Македоній заперечував Божество Святого Духу), святий Григорій боровся проти неї і брав активну участь у засіданнях Другого Вселенського Собору. Він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: "Прощай, кафедре, - це небезпечна висота!" Святий Григорій поїхав до рідного селища Аріанз, поблизу Назіанза, де й провів останні роки свого життя.
За свої богословські твори святитель Григорій одержав від Церкви почесне звання Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою у найглибші таємниці віри та висловлювати незбагненні її істини з прозорою ясністю і строгою точністю Церква в одній з молитов називає його "найвищим розумом". Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані згодом для святкових співів.
Священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького
Майбутній митрополит народився 1 січня 1848 року в Тамбовської губернії.
Початкову освіту хлопець отримав у тамбовських духовних школах.
У 1874 році юнак закінчив Київську духовну академію. Тут же він починає свою письменницьку й перекладацьку діяльність: перекладає із західноєвропейських мов філософів і богословів.
У 1882 році молодий чоловік стає священиком, у 1886 році трагічна загибель дружини та малолітньої дитини спонукає отця Володимира прийняти чернечий постриг.
19 лютого 1891 року він стає єпископом Самарським. Всеросійську популярність принесла його діяльність під час епідемії холери, що охопила Поволжя.
При його сприянні влаштовувалися безкоштовні їдальні для голодуючих. На холерних кладовищах він здійснював панахиди за покійних, безбоязно відвідував холерні бараки в місцях, охоплених епідемією.
18 жовтня 1892 року в сані архієпископа він очолює Грузинський екзархат.
21 лютого 1898 року возведений у сан митрополита з призначенням на Московську кафедру.
23 листопада 1912 року преосвященний стає митрополитом Петроградським і Ладозьким головним членом Святішого Синоду Російської Православної Церкви.
У листопаді 1915 року владика Володимир був переведений у Київ, охоплений передреволюційними хитаннями.
25 січня 1918 року озброєні червоногвардійці ввірвалися в покої митрополита і після знущань, вивели його через економічні ворота за стіни Лаври, де й розстріляли.
У 1992 році з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира чесні мощі святителя були відкриті і знаходяться в Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Рішенням Архієрейського собору РПЦ митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленський) був причислений до лику святих.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
