Православна Церква згадує 14 000 немовлят, вбитих у Віфлеємі
Коли прийшов час здійснення найбільшої події - Втілення Сина Божого і Народження Його від Пресвятої Діви Марії, східні волхви побачили на небі нову зірку, яка мала попередити про народження Царя Юдейського.
Негайно вони попрямували до Єрусалиму для поклоніння Народженому, а зірка вказувала їм шлях. Вклонившись Богонемовляті, вони не повернулися до Ірода в Єрусалим, як він наказував їм, але, отримавши одкровення згори, пішли в свою країну іншим шляхом.
Тоді Ірод зрозумів, що його задум знайти Немовля не здійснився, і наказав убити у Вифлеємі і околицях всіх дітей чоловічої статі від двох років і молодше. Він розраховував, що серед убитих дітей буде і Богонемовля, в Якому бачив суперника.
Замордовані немовлята стали першими мучениками за Христа. Гнів Ірода спіткав і Симеона Богоприємця, який всенародно свідчив у храмі про Народження Месії. Коли святий старець помер, Ірод не дозволив, щоб його достойно поховали. За наказом царя був убитий святий пророк священик Захарія: його вбили в Єрусалимському храмі між жертовником і вівтарем за те, що він не вказав, де його син, Іоанн, майбутній Хреститель Господа Ісуса Христа.
Гнів Божий незабаром покарав самого Ірода: його спіткала люта хвороба, і він помер, живцем з'їдений черв'яками.
Перед смертю цар довершив міру своїх лиходійств: убив первосвящеників і книжників юдейських, рідного брата, сестру і її чоловіка, свою дружину Маріамну і трьох синів, а також 70 членів синедріону.
Преподобний Іов Манявський
Схимонах Іов (Іоанн Княгиницький) народився в побожній православній родині в м. Тисмениці. Він вивчав Божий закон і світські "науки в Унівському монастирі, а згодом — у заснованій благочестивим князем Костянтином Острозькій академії, де швидко став учителем. Промислом Божим і повелінням князя Костянтина він із княжою милостинею прийшов на Святу гору Афон, де, побачивши аскетичне життя афонських старців, прийняв рішення стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши все своє майно убогим, Іов знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Ієзекиїл.
Протягом дванадцяти років він здійснював чернечий подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником з України Іоанном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям. Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православно? віри багатьма єпископами на чолі з митрополитом Київським, преподобний запалився ревністю в утвердженні православ“я на рідних землях і за благословенням афонських старців, по дібно до преподобного Антонія Печерського, повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському та Дерманському монастирях, в Угорниках, а потім оселився в пустинному місці біля Бетерсового потоку, де пізніше заклав Манявський Скит.
Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника. У благочесті й подвигах преподобний отець Іов разом із братією твердо тримався православної віри, зміцнював і наставляв правовірних у християнській вірі.
Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. переселився в небесні оселі. Був похований у притворі соборного храму.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
