Миколай обдаровує діток, а на Андрія ворожать: які свята відзначаємо у грудні

Парубки робили збитки
13 грудня – апостола Андрія Первозваного



За давніми народними традиціями, на Андрія парубки бешкетували, а дівчата ворожили на майбутнього чоловіка. "Увечері напередодні свята вся молодь сходилася до однієї хати. Дівчата приносили хто що мав: борошно, квашену капусту, сушениці на компот, а хлопці – цукерки. Накривали святковий стіл, жартували, співали, – згадує 86-літня Катерина Шевчук. – Які би збитки хлопці не робили, їм усе прощали. Знімали ворота і виносили їх за село або віз виставляли на покрівлю хати. Навіть шибки у вікнах замальовували або папером затуляли. У хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч..."

– Опівночі дівчата ворожили на свою доленьку, – продовжила свою розповідь пані Катерина. – Кидали чоботи за ворота: в який бік ляже носок – звідти і наречений прийде. Виходили на вулицю й запитували першого перехожого, як звуть, – це мало бути іменем майбутнього чоловіка. Або писали на клаптиках паперу різні імена, розкладали їх на тарілках і вибирали. Рахували кілки на паркані, промовляючи: "Молодець, старець". Якщо останній кілок був тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький, а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде. А якщо кілок із товстою корою, то дістанеться їй чоловік багатий, грошовитий та з бородою. Ото було сміху! Також дослухалися, з якого боку гавкає собака, – з того і наречений прибуде. Ворожили і на дзеркалі, біля якого ставили запалені свічки. Вірили, що в ньому можна побачити свого майбутнього чоловіка. А коли лягали спати, то ставили під ліжко миску з водою, а зверху дощечку, по якій він мав прийти до дівчини.
Як розповів етнограф Микола Шкрібляк, на Буковині дівчата брали у коморі жменю збіжжя, клали його на стіл і уважно лічили. Якщо виявлялося парне число зернят, то це було добрим знаком, а якщо непарним, то дівчина сумувала, боячись залишитися без пари.



Першим мав зайти хлопчик або молодий чоловік
19 грудня – святого Чудотворця Миколая

Чудотворця Миколая дуже люблять українці. Майже в кожній хаті на чільному місці висить ікона святого. Його вважають покровителем воїнів, мандрівників, заступником від бід і напастей, помічником у найважчих життєвих ситуаціях.

З особливим нетерпінням чекає цього свята дітвора. Бо добрий дідусь кладе їм під подушку подарунки.

– Колись люди жили бідно і не купували дітям стільки всього, як зараз. Тому ми з братом з нетерпінням чекали на Миколая. Наша бабуся казала, що неслухняні діти замість подарунків отримають різки. І ми з братом шепталися, що поганого зробили, і дуже хвилювалися, що нічого не отримаємо, – пригадує 82-літня Сільвія Мельничук. – Коли прокидалися, одразу ж дивилися під подушки і кричали від радості, бо там завжди лежали подарунки в полотняних торбинках. Вони були досить скромні: з десяток цукерок, пряники, пампушки, олівці. Для нас це було ціле багатство.

Як розповів етнограф Микола Шкрібляк, на Буковині день святого Миколая завжди святкували весело, готували подарунки для дітей. Цього дня випікали спеціальне печиво, яке називали "миколайчиками". Колись на Миколая укладали різні угоди, бо були впевнені, що ніхто не піде на обман.

– Було дуже важливо, хто першим на Миколая зайде до хати, – каже пан Микола. – Раділи, якщо це був хлопчик або молодий чоловік, бо тоді в родині все буде добре. Прийшовши з церкви, господар брав миску зі свяченою водою та квача із зілля й кропив хату, худобу, збіжжя, примовляючи: "Святий Миколаю, помилуй та сохрани нас від усякого лиха".

Символ свята – вертеп
25 грудня – Різдво Христове за григоріанським календарем



Його святкують римо-католики, протестанти та деякі православні.
Відзначати Різдво віряни західного обряду починають за місяць до свята. Цей період називається Адвент, що охоплює дні покаяння, сповіді та причастя.

На Святий вечір, 24 грудня, збирається вся родина. Готують 12 пісних страв. Головною є кутя. Під скатертину кладуть сіно, що символізує Вифлеємські ясла, де народився Ісус Христос. За різдвяним столом залишають одне вільне місце. Це для того, хто може завітати в гості. Не можна сідати за святковий стіл у старому одязі – рік буде невдалим. Те ж саме чекає на тих, хто прийде одягненим у чорне.

Як розповіла Францішка Ганзюк, у головній римо-католицькій святині Чернівців – Малій базиліці Воздвиження Всечесного Хреста – після Святої вечері відбувається меса, яку називають Пастеркою. Її назва походить від того, що першими новонародженого Христа привітали пастирі. Тут звучать колядки під органну музику. Після завершення меси люди діляться облаткою – тонким прісним хлібом.

Одним із різдвяних символів є вертеп, який ще називають шопкою. Його встановлюють у церквах та в кожному домі. Це ясла з немовлям Ісусом, Дівою Марією, Йосипом, пастухами і домашніми тваринами. А вінок із чотирма запаленими свічками символізує освітлення Божого шляху. Різдво, 25 грудня, традиційно проводять у колі сім'ї, дарують одне одному подарунки.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram