«Люди дякують, а мені приємно»: чернівчанка в’яже тапочки і дарує їх

За тиждень 85-річна жінка виготовляє п’ять-сім пар, які носять не лише в Чернівцях, а й у Німеччині, Італії, Іспанії.

Веронія Танасіївна зустрічає мене біля воріт, запрошує до оселі. В кімнаті багато вазонів, вишивок, у коробках – різнокольорові клубочки ниток.

– Колись я шила, в’язала, вишивала. Тепер на пенсії тапочки в’яжу. Сидіти без роботи не можу, бо сумно стає. Кажу синові: "Славчику, я пішла балдіти", тобто в'язати, – сміється жінка. – Дарую сусідам, знайомим та незнайомим людям. Я голова ветеранської організації ЖРЕПу № 11, то і для них в’язала. Колишній мер Олексій Каспрук приходив на наші збори, то я вив’язала тапочки для нього, його дружини і сина. Нитки не купую. Син знайомої робить светри та продає на Калинівському ринку, а залишки дає мені. Буває, що приносять старі трикотажні вироби. Я їх гарно виперу та розпущу.



В’язала шкарпетки для бійців АТО

Пані Веронія приносить велику коробку з вив’язаними тапочками. "Я і вам подарую. Оці поміряйте, вони будуть добрі на вас", – каже.
– Коли ви встигли стільки зробити? – дивуюся.

– Сьогодні зранку вже одну пару вив’язала. За тиждень можу зробити п’ять-сім пар. І для дорослих, і маленькі для дітей. Дивлюся телевізор, а руки автоматично набирають петельки, – запевнила майстриня.

– А скільки всього вив’язали тапочок? – цікавлюся.

– Не знаю, ніколи не рахувала. Тільки цього року роздала понад 100 пар. Йду кудись, поклала в сумку, зустріла когось на вулиці – подарувала. Вони зручні, теплі, можна прати в машинці. Люди дякують – мені приємно. На душі ніби легше стає, – зізналася пані Веронія. – Жодної пари тапочок ще не продала. Люблю робити щось добре для людей. Одному чоловікові через гангрену ампутували ступні ніг. Я вив’язала для нього вовняні шкарпетки, щоби зігрівався. Він так дякував мені. Знайома жартує, що я вже половину Чернівців взула у свої тапочки. Є вони також у Німеччині. Вив’язала для однієї пані, її доньки та подруги. Ходять у моїх тапочках наші заробітчанки в Італії та Іспанії. Почуваюся щасливою від того. Коли почалася війна на Сході, ми із сусідками в’язали шерстяні шкарпетки для бійців. Приходили волонтери, зокрема Тарас Бабух, забирали і везли в АТО. Військові казали, що спали у них, бо теплі. Останнього разу вив’язала 14 пар шкарпеток.

У 16 років пішла працювати

На столі видніються Біблія, книжки, газети. "Люблю читати. Хочу передплатити на наступний рік "Молодий буковинець" і "Добрий порадник", бо дуже цікаві. Колись обробляла два городи – у селі та на Гравітоні. Зараз уже немає здоров'я, ноги болять. Але саджу ще грядки та квіти біля будинку, – розповідає жінка. – Самотньо мені не буває. Дивлюся по телевізору новини, старі фільми, життєві історії. Їсти готую, щось випікаю. Ходжу щодня гуляти. До мене заходять знайомі, часто телефонують".

Веронія Петричук родом із села Нижні Лукавці на Вижниччині. "Наша родина була багатодітна – аж 14 дітей. Четверо померли маленькими. Жили бідно. Батько помер від тифу. Мама тягнула все на собі. За радянської влади вона отримала орден матері-героїні. Я його досі зберігаю, – показує пані Веронія. – Я була наймолодшою дитиною. Мала шістьох братів і трьох сестер. Четверо братів були на війні. Старший загинув у вересні 1945 року. Ще один повернувся без ноги, другий – контужений. Вже нікого немає серед живих, я одна залишилася".

Після закінчення семи класів 16-річна дівчина пішла працювати на фабрику "Восход". "Маю один запис у трудовій книжці. Пропрацювала на "Восході" 40 років, поки не пішла на пенсію. Обліковцем,ткалею, контролером, майстром, головою профкому. Вечорами ще бігла на навчання в технікум, – пригадує жінка. – На пенсії не могла сидіти вдома. Тому ще понад п’ять років працювала паспортисткою у ЖРЕПі № 11. Мала двох синів. Старший помер, а молодший живе зі мною".

Веронія Танасіївна йде на кухню і заносить до кімнати два великих гарних короваї. "Вранці спекла для вас. Пригостите працівників редакції, – каже. – Колись ми збиралися у ветеранській організації, накривали столи. Я пекла короваї, калачі, кекси. Люблю пригощати людей. А ще хочу подарувати для ваших журналістів тапочки, які недавно вив’язала. Вони багато ходять за матеріалами, то нехай вдома зігріються в них. Не відмовляйтеся, бо образите мене".

Ми всім колективом посмакували смачним короваєм. А ще тепер працівників "МБ" грітимуть тапочки, вив’язані добрими руками пані Веронії. За це їй велика вдячність.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram