62-річний чернівчанин Микола Остафій працює в парку імені Юрія Федьковича. Чоловік прибирає тут, вирізає дерев’яні фігурки тварин, які дуже подобаються дітям, годує птахів.
"Хочу потішити дітей"
"Часто бачу цього чоловіка тут. Він ні хвилинки не всидить, завжди щось робить, Бачите, як тут гарно і чисто, багато годівниць для птахів, – захоплено каже пан Мирослав, який гуляє у парку з двома внуками. – Моїм хлопчикам особливо подобаються дерев’яні фігурки різних тваринок. У нас навіть виробився своєрідний маршрут: спершу йдемо до котика та корівки, потім дивимося на грибочки". "Добре знаю Миколу, вітаюся з ним, бо часто буваю в цьому парку з внуком,– каже пан Юрій. – У цього чоловіка – золоті руки. Як вдало він використав пні старих зрізаних дерев, розмістивши на них різні казкові композиції. Я сам люблю дивитися на них – настрій покращується".
– Хочу потішити дітей, які приходять у парк гуляти. Адже у мене теж є троє внуків. Їм приємно – і мені світло на душі. Вони гладять цих звірят, розмовляють з ними, – усміхається Микола Петрович. – Є вільна хвилинка, то починаю щось вигадувати. Інколи так захоплююся, що забуваю пообідати. Я з дитинства гарно малював, навчався в художній студії. Це захоплення знадобилося мені, коли почав займатися меблями. Виготовляв їх, продавав у центральному меблевому магазині, який знаходився на проспекті. Відкрив навіть власний цех, де робив меблі на замовлення. Тоді було набагато простіше, не було такої конкуренції, як зараз. У 60 років вийшов на пенсію. На ті гроші не проживеш. Тому вирішив ще трохи попрацювати. Влаштувався в парку робітником з обслуговування приміщень. Отримую мінімальну зарплату. Почав потрохи наводити красу. Щось відремонтував, щось підлатав. Відновив старі каруселі, на яких був викарбуваний 1958 рік. Парк прибираємо щодня. Замітаємо, косимо траву, обрізаємо кущі. Восени листя збираємо, взимку сніг прогортаємо. Тобто робимо все можливе, аби цей старовинний парк ще існував. Мітла, лопата, граблі, коса – ось вся "механізація". Є тільки наші руки і наше бажання.
"Сам усе зроблю, якби дали матеріали"Чоловік провів для мене екскурсію парком, розповів про свої вироби. Маланкарі біля дерев’яного будиночка, лагідна корівка, ростуть дерев’яні грибочки, цікаві композиції з гарбузів. На дереві розмістилися котик і мавпочка. Майстер відновив пам’ятник Тарасові Шевченку. А до його дня народження зробив дерев’яний ящичок, у якому посадив квіти.
"Був буревій, поламало багато старих дерев, яким по 200 і більше років. Деякі аварійні довелося зрізати, бо вони могли впасти. Залишилися пні. Я вирішив зробити з них щось цікаве", – пояснив пан Микола.
"А ці шпаківні ви теж зробили?" – запитую.
– Ні, це діти виготовили. У нашому парку щороку проводять конкурс шпаківень, в якому беруть участь школярі з усього міста. Я лише розвішав їх, – каже чоловік. – Ось у тій шпаківні поселилася білочка. А сусідню облюбували синички. На тому дереві звила гніздо дика горлиця. На горищі нашого адміністративного корпусу живуть сови. А в глибині парку поселився сокіл, який часто тут літає".
Микола Петрович розповідає про свої плани. "Хотів би відремонтувати дерев’яний будиночок, відновити альтанки, але немає дощок. Залишилися два кам’яні стовпи від давньої споруди. Хочу встановити на них підставки з квітами, зробити арку. Заготував ще багато пнів для майбутніх робіт, – показує майстер. – Наш парк – бюджетна організація. На його розвиток коштів зовсім не виділяють. І ми не можемо нічого заробити. У нас немає, як в інших міських парках, платних атракціонів, ресторанів та кафе. Працівники приносять із дому, хто що може. Я, наприклад, приніс свої інструменти. Добрі люди можуть принести фарбу для лавиць та гойдалок. Посадили катальпи, дубки, квіти. Так і викручуємося. Я би сам усе зробив, якби дали матеріали".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
17-11-2021, 13:00
0
12 626
