Хірург Чернівецької обласної лікарні Іван Андронатій став рекордсменом в українській медицині як хірург, що оперує такий тривалий період.
В Україні немає жодного лікаря, який би у такому віці ще продовжував оперувати, пише molbuk.ua.
Хірург Іван Андронатій прийшов працювати до обласної лікарні 16 жовтня 1967 року, а припинив працювати 16 жовтня 2021 року. Пропрацював тут 54 роки і пішов не пенсію у 86 років. До останнього дня на роботі в обласній лікарні хірург проводив операції. Та пацієнти далі просять, щоби він продовжував це робити і довіряють йому свої життя.
Іван Васильович має сотні пацієнтів, яким врятував життя, і тисячі тих, хто вдячний йому за роботу. Він один із тих, хто розвивав в області напрямок проктології в медицині. Створив проктологічне відділення в обласній лікарні і довго його очолював. Першим почав робити надскладні операції і впроваджувати нові методики.
"Я прийшов у медицину в 1951 році. Ось цій медсестрі вдячний все своє життя. Я з нею вів перші прийоми в лікарні після інституту. За направленням після навчання поїхав до міста Гуляйполе Запорізької області. До мене на прийом прийшла 13-річна дівчинка. Вона скаржилася на біль у шиї. Я був дуже молодим і недосвідченим, оглянув її, призначив лікування і відправив додому. А медсестра мені зауважила, що у дівчинки може бути правець. Наздогнали її вже на одному із перехресть, повернули до лікарні і госпіталізували. У дівчини таки підтвердився правець. Ситуація була дуже складна, рятували її шість днів, і зрештою все закінчилося добре. Я досі вдячний цій медсестрі. Таким був мій перший досвід роботи лікарем", – розповідає Іван Васильович.
Іван Васильович родом із Буковини, але після розподілення повернувся до Чернівців випадково.
"Коли працював у Гуляйполі, зустрівся з лікарем, який закінчив наш медичний інститут і працював у Чернівцях. А хотів працювати у Запорізькій області, бо там жили його батьки. Ми погодилися помінятися місцями. Так я повернувся до Чернівців", - згадує Іван Васильович.
Іван Васильович зізнається, що ситуації під час операцій бували різні. І завжди важко переживає, коли людину не вдається врятувати.
"Під час операцій всяке бувало, і таке, що помирали на операційному столі. Я пам’ятаю тих, хто помер. Це важко пережити. Але пам’ятаю і тих, кого доводилося оперувати три-чотири рази, щоби врятувати. Навіть у вихідні приходив у лікарню до пацієнтів, яких оперував, – зізнається хірург.
Іван Васильович розповідає, що немає жодних секретів, які дозволяють йому такий тривалий час працювати.
"Зараз зарядку роблю, але не кожен день. Харчування у мене теж звичайне. Люблю рибалити. Виходив на озеро в суботу-неділю, щоби нікого не було, і спокійно сидів з вудкою. Це і був мій відпочинок. На операційному столі лежав лише раз у житті. Мені видаляли апендицит. Більше серйозних проблем зі здоров’ям не було. Мені шкода було залишати обласну лікарню, я їй пів життя віддав і серце своє тут залишив. Та вік бере своє, мені вже важко працювати і в обласній лікарні, і в госпіталі.Тому залишився працювати у госпіталі, приходжу туди лише тоді, коли є операції", – каже Іван Васильович.
Під час нашої розмови у Івана Васильовича дзвонить телефон, із ним домовляються про операцію.
"Вже сказали, що у середу маю робити операцію у госпіталі, – каже Іван Васильович. – Лише нещодавно оперував жінку. У неї були серйозні проблеми з кишківником. Операція тривала шість із половиною годин. Скажу чесно, мені ця операція далася важко, додому я ледве дійшов, у мене підвищився тиск. Після того я захворів і десять днів лікувався. Сьогодні чоловік, який має рак прямої кишки, наполягав, щоби я його оперував. Хтось із молодших вже би й краще зробив, але хворий дуже наполягав – і я погодився.
Коли ти зробив операцію і допоміг, ти щаслива людина. Але бувають випадки, коли вже нічого не можеш зробити. Я завжди намагався пацієнтам казати, що все буде добре, навіть у критичному стані. Бачив і дива, вони трапляються. У практиці були такі хворі, що вже й не сподівалися на одужання, а вони вижили".
Іван Васильович зізнається, що не може сидіти вдома, адже все життя працює. Він переконаний, що головне – це наполеглива щоденна праця. А ще треба бути оптимістом і завжди вселяти хворому надію на одужання.
Хірург-рекордсмен ніколи не рахував, скількох пацієнтів прооперував. Але зазначає, що за рік було у середньому 300-400 операцій. Тож за свої 54 роки Іван Васильович Андронатій прооперував понад 15 тисяч людей.
