Чернівці лідирують в Україні за кількістю студентів із Індії, які здобувають тут вищу освіту. Наразі 1743 вихідці з цієї країни навчаються в медуніверситеті.
Загалом у виші навчаються дві тисячі іноземців з 26 країн світу.
Як вони звикають до чужої культури та побуту, чи подобаються їм вареники і борщ? Кореспондент molbuk.ua дізнався про це у них самих.
"В Індії є погані дороги, але не в містах"
Найчастіше до медуніверситету студенти з інших країн потрапляють за рекомендацією когось із випускників. Їх приваблюють українські ціни: скажімо, якщо у Канаді рік навчання на медика може вартувати 40 тисяч доларів, то в нас – удесятеро менше.
Проте в Чернівцях є й ще дещо, що приваблює іноземну молодь.
"Місто чудове, архітектура гарна, люди хороші", – такі компліменти про Чернівці почув кореспондент "МБ", спілкуючись із лідерами студентських іноземних спільнот БДМУ.
"Вирішив тут навчатися за рекомендацією представників старших курсів і тих, хто закінчив БДМУ, – розповідає лідер індійської студентської спільноти Пушпам. – Вони розповідали про те, як тут ставляться до студентів. За даними медичної ради Індії, випускники БДМУ мають найкращі результати оцінювання, коли повертаються з навчання в Україні".
"Чернівці мене приваблюють тим, що тут спокійні та хороші люди, – продовжує студент. – Архітектура гарна і туристичні локації. Що ж до розваг, то у зв’язку з пандемією, немає зараз можливостей кудись ходити. Раніше їздили на "Аква-плюс", часто – до Кам’янця-Подільського, Хотина. У самих Чернівцях почуваємося дуже щасливо і по-домашньому", – додав Пушпам.
Серед іноземних студентів є чимало таких, які добре володіють українською.
"На перших-третіх курсах ми вивчаємо українську мову, – каже лідер студентів-єгиптян Бахдар Абдалла Махмуд Едсаєд Мохамед алі. – Деякі студенти знають її на достатньо хорошому рівні. Більшість – 50 на 50. Це потрібно для того, щоб ми на старших курсах могли не тільки спілкуватися з українцями у побуті, головне, щоб мали змогу комунікувати з нашими пацієнтами, могли скарги запитати та розуміти, що люди нам відповідають".
Розповіли студенти і про недоліки, які помічають у Чернівцях.
"Те, що найбільше не подобається, – це ваші дороги. В Індії також є погані дороги, але не в містах", – сказав Пушпам.
"Місцевій владі я би радив приділити більше уваги вдосконаленню системи руху маршруток", – сказав уродженець Гани Нана Квак’є Аг’єманг, лідер африканської спільноти студентів БДМУ.
"Забезпечення у ваших лікарнях краще, ніж у Гані"
На запитання "Як ви оцінюєте рівень медицини в Україні та у ваших рідних країнах?", студенти-медики дали різні відповіді.
"Якщо говорити, скажімо, про навчальний предмет "Патологія", то в нас в Індії вивчають його узагальнено – по всіх напрямках. У Чернівцях же ми вивчаємо вузькі напрямки цього предмету глибше", – розповів Пушпам.
"Якщо порівнювати українські лікарні з індійськими, то практично не відчуваю різниці. Щоправда, в нас також приватні клініки краще забезпечені, ніж державні – як і у вашій країні", – розповів студент з Індії.
А ось студент Нана із Гани стверджує, що рівень забезпечення лікарень цієї африканської країни нижчий, ніж у Чернівцях.
"Що ж до навчання, то мені подобається лекційне забезпечення та практика, – каже він. – Це дуже допомагає засвоєнню матеріалу. Тут легше працювати у плані побудови нашої освітньої медичної системи", – сказав студент.
"На мою думку, забезпечення в лікарнях Індії і України однакове, – розповів Шарма Хіманшу, лідер індійської спільноти на медичному факультеті. – Не бачу між ними різниці. Проблема, яка впадає в очі найбільше, – з нашими сезонними хворобами. Чимало є тропічних захворювань. А у плані онкології чи серцевих хвороб різниці у захворюваності не бачу".
"Як і в Україні, так і в Єгипті технічне забезпечення лікарень постійно модернізується", – розповів Бахдар Абдалла Махмуд Едсаєд Мохамед алі.
"Частіше уступають місце в маршрутці, ніж українці"
Керівництво медуніверситету переконане, що головні причини, чому іноземці так активно приїжджають до Чернівців вчитися, – це високий рівень освіти та низькі ціни. Наразі виш активно працює над своєю промоцією за кордоном. Тож про медуніверситет у Чернівцях добре знають іноземці.
"Нещодавно Український державний центр міжнародної освіти проводив дослідження. І з’ясував, що іноземців тут приваблює вартість навчання, – каже проректорка БДМУ з міжнародної діяльності Мар’яна Грицюк. – Такий високий рівень освіти, який є в БДМУ, за кордоном коштує значно дорожче. У нас мультинаціональне місто, мультирелігійне. А ще – гарні кліматичні умови, а також наявність місць для проведення студентського дозвілля".
Декан факультету іноземних мов Іван Савка називає цих студентів своїми дітьми. Він каже, що двері його кабінету завжди відчинені для іноземців.
"Радію від того, що бачу в них величезну мотивацію, – каже декан. – Вони знають, заради чого тут навчаються. Скажімо, є індійські студенти з багатодітних сімей. І лише одному з цієї родини судилося продовжувати навчання в університеті. У цих дітей очі блистять! Вони готові сидіти годинами над біоманекенами і вчитися".
"Друге, що я би відзначив, це їхній патріотизм, – продовжує Іван Савка. – Вони майже не їдуть в інші країни після закінчення вишу. Повертаються додому. Або не повертаються, якщо одружуються тут, у Чернівцях (сміється, – авт.). А по-третє, це просто хороші люди. Скажімо, у транспорті вони, можливо, навіть частіше місце уступають старшим людям, ніж дехто з українців".
"Якось мені випала нагода поїхати в Індію, щоб подивитися, як там живуть наші студенти, – пригадує декан. – Уявіть собі: мільярдна країна, сиджу я в кафе... І тут до мене підходить один із наших випускників. Привітався, запитав, як справи і попросив сфотографуватися. Це для мене був приємний культурний шок!".
Хто привіз "Дельту"?
У виші заперечують популярний міф про те, що через студентів-іноземців на Буковині поширюється дельта-штам коронавірусу. Професор Іван Савка пояснює це тим, що сто відсотків студентів Буковинського медуніверситету з інших країн вакцинувалися від коронавірусу.
"Офіційно доведено, що перший випадок цього штаму в Україну заїхав із Росії. Потім були випадки завезення "Дельти" з Румунії та інших країн. Наші студенти точно її не привезли, адже вони фізично не могли цього зробити", – сказав декан і пояснив, чому: – Торік під час пандемії більшість цих студентів була за кордоном і вчилася дистанційно. Крім того, всі наші іноземні студенти вакциновані від Covid-19".
Професор пояснює: до того, як студенти з Індії прилітають в Україну, вони повинні вдома обов’язково здати ПЛР-тест – інакше їх до аеропорту не допустять.
"Прилітаючи до нас і перетинаючи кордон України, на пункті пропуску в Борисполі вони здають додатковий ПЛР-тест. Крім того, вони обов’язково мають пройти двотижневу самоізоляцію. До 20 вересня вони не виходили на заняття. Тому ми запевняємо, що діти у нас абсолютно безпечні", – розповів Іван Савка.
"Африканські овочі знайшов у Чернівцях"
Тим іноземцям, які лише починають навчатися, складно звикнути до української їжі. Тому індійська студентська спільнота привезла до Чернівців власного кухаря. Він готує їжу для своїх земляків і щодня привозить її в гуртожиток.
"На жаль, після пандемії перестав працювати ресторан індійської кухні "Бінді" (був розташований на вулиці Головній навпроти входу до парку Шевченка, – авт.). А першокурсникам потрібен час, аби звикнути до української кухні. Проблема у Чернівцях є і з відсутністю індійських спецій", – розповів Пушпам.
А ось Нані не було складно перейняти українські кулінарні традиції.
"Мені подобаються і борщ, і вареники. Щоправда, ми іноді тут готуємо власні національні страви. Одного разу в чернівецькому супермаркеті я знайшов овочі, необхідні для приготування нашої національної страви Yam and Plantain. Я був шокований, що знайшов їх тут! На смак цей овоч, як солодка картопля, хоча росте схожим на банан", – розповів студент-африканець.
А ось єгиптянин Бахдар Абдаллі відсутність власної національної кухні в Чернівцях вважає проблемою.
"У нас зовсім інше харчування. Раніше в місті був ресторан Petra на Соборній площі, а зараз його, на жаль, немає. Проблема в тому, що ми боїмось, аби не було в їжі свинини. Це пов’язано із мусульманством".
Коментар
Віталій Максим’юк, в.о. ректора БДМУ:
"Наш університет уже давно відійшов від терміну "іноземні студенти". Бо відколи вони навчаються у нас, ми їх вважаємо частиною нашої сім’ї. Ми святкуємо з ними їхні національні свята. Скажімо, День Індії відзначається у палаці "Академічний" на рівні з українськими святами.
Що означає наявність студентів з інших країн для вишу і для нашого регіону? БДМУ є платником податків. Щороку ми сплачуємо приблизно 100 мільйонів гривень податків до бюджету області. Те, що в нас навчаються іноземні студенти, і їх щороку стає дедалі більше, дає регіону пасивну інвестицію в розмірі 100-150 мільйонів на рік. Вони навчаються, харчуються, купують продукти та інші товари. І все це дозволяє в Україну інвестувати немалі гроші.
Після навчання в БДМУ студенти з Індії здають ще й внутрішні іспити у себе вдома. Завдяки роботі нашого міжнародного відділу й деканату підготовка до цих екзаменів триває з четвертого курсу. 70 відсотків випускників складають ці іспити позитивно. Це найкращий показник серед медичних вишів України".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
