«Як я був солдатом тероборони»: репортаж з полігону «Прибан» – фото

У підрозділах бригади територіальної оборони постійно проходить військову підготовку значна кількість буковинців. Так сотні людей, які вміють поводитися із зброєю та знають, як діяти під час військової, стихійної та інших загроз, здатні забезпечити захист краю.

Як це – бути представником команди тероборони – на собі перевірив кореспондент "МБ", поїхавши з бійцями на полігон на Сторожинеччині.



"До бою готовий!"

Стрілецький день на полігоні розпочався з шикування підрозділів у колонах. Бійцям дозволено бути одягненими у довільну форму одягу. Головне – зручну для самих солдатів. "Рівняйсь", "струнко", "вільно" – востаннє такі команди доводилось мені чути ще на уроках допризовної підготовки в 10-му класі.



Командир бригади оголошує план дій на день. Спершу відпрацьовуємо завдання стрільби з автомата в умовах бойових дій. Уважно вивчаємо будову автомата Калашникова, проходимо інструктаж із техніки безпеки.

Посеред поля на траві акуратно розстелені два плащ-намети. За командою керівника, солдат-новачок з автоматом АК-74 на плечах прибігає до місця виконання завдання, впираючись на коліно лівої ноги. Далі лягає на брезент, дістає магазин (поки без патронів) і прикріплює його до зброї. Після цього солдат, за бажанням, обирає на автоматі режим автоматичного або одиночного вогню. Знімаємо запобіжник, заряджаємо автомат і лише після цього вигукуємо: "До бою готовий!". За командою керівника починаємо умовний "вогонь". "Відстрілявшись", боєць очікує на командира, відводить затворну раму назад і подає зброю для огляду. Після цього відпускаємо затвор у попереднє положення, спускаємо курок, ставимо зброю на запобіжник.



Для тих, хто ніколи в житті не мав справи із зброєю, найскладніше у виконанні цієї команди – запам’ятати правильний алгоритм дій з автоматом. Тому солдатам пропонують цю вправу повторити двічі-тричі. Мені ж довелось це завдання відпрацювати з десяток разів. У мене то магазин загубився по дорозі, то я виконував дії у неправильній послідовності. Однак за годину роботи завдяки підтримці командирів та солдатів ці навички відпрацював.

Наступний етап – власне, справжня стрільба бойовими патронами. Щойно на будівлі посеред полігону білий прапор замінили червоним (це означає дозвіл командира проводити стрільбу), як бійцям дали команду переміститись до території, де мають виконуватися бойові завдання. Одягнуті в бронежилети та важкі каски, отримавши по 20 набоїв, прямуємо до місця проведення стрільби. Орієнтир для ведення вогню – жовте коло на мішені.



Через хвилювання у мене почали трястись руки. Важка металева каска весь час спадає на лоб. Доводиться весь час її поправляти. Командир, який стоїть поруч, заспокоює, мовляв, не варто так тремтіти, це ж елементарне військове завдання. Стрільбу розпочинаю за його командою. За якусь хвилину відстрілюю всі 20 патронів. Після завершення вогню демонструю офіцеру зброю до огляду.

Далі – заняття із надання медичної допомоги у військових умовах. Медик показав нам елементарні маніпуляції: як накласти жгут на тіло пораненого, як діяти в інших екстремальних умовах під час бойових дій.



Можливо, за один день тренувань знань навичок я здобув небагато, але тепер на полігоні "Прибан" буду частим гостем.

Чому важлива тероборона

Ефективність і важливість батальйонів територіальної оборони в Україні були доведені на початку війни Росії з Україною в 2014 році, каже командир бригади тероборони, підполковник Андрій Цісак.



"Уперше з підрозділами тероборони я зіткнувся на початку військової агресії Російської Федерації у 2014 році на території Луганщини, – каже він. – Тоді я вперше побачив на власні очі 24-й батальйон ТРО, який потім назвали "Айдар" Бійці були одягнуті в різну форму. Вони були слабо озброєні, практично не забезпечені військовим майном та засобами зв’язку... Враження, чесно кажучи, були не дуже позитивні... Та маховик війни розкручувався. У ворога з’являлися танки, зенітні системи, артилерійські системи, бої ставали дедалі запеклішими. Саме після таких боїв стало зрозуміло, що цей батальйон територіальної оборони досить рішуче та ефективно виконує бойове завдання".

Офіцер навів приклад, коли батальйон звільнив від окупантів місто Щастя.

"Фактично без підтримки авіації та артилерії, маючи на озброєнні лише стрілецьку зброю, батальйон самотужки звільнив місто, а згодом зумів відбити контратаку противника, який намагався повернути місто під свій контроль та закріпився у населеному пункті", – розповів Андрій Цісак.
"Надзвичайно важка ситуація склалась наприкінці серпня 2014 року, коли противник, уже не приховуючи, вводив свої підрозділи регулярних військ на територію нашої держави, – пригадує командир. – Поблизу населеного пункту Хрящувате підрозділи батальйону ТрО разом із підрозділами 24-ї Окремої механізованої бригади вели запеклі бої за контроль над дорогою, яка вела з РФ до окупованого Луганська. Тоді молодий хлопчина, який прийшов із Майдану добровольцем в батальйон ТрО, йому було, мабуть років 20.., отримав поранення в спину. Коли лікарі рятували солдата, він звернувся до них: "За два дні я повинен повернутися в батальйон. Там гинуть мої побратими".



У той час я вже був офіцером, майором, який понад 10 років проходив службу в офіцерських посадах. І я настільки був вражений словами та бойовим духом бійця, який не хотів залишатися в шпиталі! Чесно кажучи, історію з цим солдатом я не можу порівняти ні з чим іншим, що було зі мною до того!".

"Поряд з ним я фізично перестав відчувати втому, спрагу та важкість озброєння амуніції, які були в мене тоді", – зауважив військовий.
"Зараз дивлюся і читаю, як деякі так звані "військові експерти" розповідають, що підрозділи ТРО – все одно, що лити воду в пісок. Вони кажуть, що ці підрозділи ніколи не будуть сформовані і не спроможні виконувати бойові завдання. Але я можу запевнити, що підготовка таких підрозділів відбувається вже зараз. Уже зараз більше 20-ти командирів рот нашої бригади проходять підготовку на полігоні на Львівщині. Вже цього року бойові медики, розвідники бригади пройшли підготовку у навчальних центрах. Вже цього року більше 150 офіцерів управління бригад та батальйонів пройшли навчальні збори", – зауважив Андрій Цісак.



Як стати резервістом тероборони

Чернівецький територіальний центр комплектування та соціальної підтримки постійно запрошує буковинців стати резервістами тероборони. Вступити до цих підрозділів можуть чоловіки та жінки віком від 18 до 60 років, зокрема, і за відсутності досвіду служби.

Контракт у резерві тероборони дозволяє виконувати військовий обов’язок, не відлучаючись від справи за фахом. Резервісти здобувають знання та військові навички під час кількатижневих щорічних та одноденних щомісячних навчальних зборів.

У період проходження служби резервіст може отримувати чергові військові звання та опанувати нову військово-облікову спеціальність.
На час проведення зборів за ним гарантовано зберігається посада та заробіток, а також надається низка виплат.

Для того, щоб укласти контракт на службу у військовому резерві тероборони, потрібно звертатися до військкомату за місцем реєстрації, або за адресою: Чернівці, вулиця Головна, 119.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram