У Вашківецькій громаді на Буковині урочисто відкрили пам’ятник відомому українському поету-пісняру Миколі Юрійчуку.
Про це йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці газети "Вижницькі обрії", пише molbuk.ua
Зазначається, що першого вересня Миколі Юрійчуку мало би виповнитися 84 роки. З цієї нагоди у Вашківецькій громаді на Вижниччині відкрили пам’ятник митцю.
За словами міського голови Вашківців Миколи Перча, пам’ятник створили за гроші мецената Михайла Гараса.
Сам меценат під час урочистого відкриття пам’ятника сказав:
"Микола Якович Юрійчук, хоч трохи і старшим був за мене, все ж ми не раз спілкувалися, до всього жили недалеко. Пригадую, як "Черемшину" виконував хор місцевого будинку культури, де співала моя мама Єлизавета Михайлівна. Яке то було звучання! Виростав я серед талановитих. Займався у гуртку малювання, керівником якого був художник-орнаменталіст Георгій Гарас. Після школи я поступив до Вижницького художнього училища на відділ художньої обробки дерева, потім – армійські будні, робота і повернувся до Вашківців. Працював на сувенірній фабриці, а коли все розвалилося, почав займатися підприємницькою діяльністю. Знаєте, гроші – це ще не все, їх з собою не забереш… І тому стараюся до всього долучатися: у церквах треба двері замінити – замінимо, підлогу у дитсадочку – зробимо, зберегти лікарню у місті – збережемо. Хочеться для людей щось зробити і після себе залишити. Звертаюся і до підприємців, які не відмовляють".
Погруддя Миколі Юрійчуку створив скульптор Володимир Римар. Цю роботу він виконав за два місяці.
З квітами до батька і дідуся свого прийшли діти Миколи Юрійчука – донька Оксана і син Юрій, онуки і родичі. Юрій Миколайович подякував небайдужим, всім тим, хто долучився до гарної справи, а особливо Михайлові Гарасу.
Хто такий Микола Юрійчук: довідка
Відомий український поет-пісняр, авто відомої пісні "Черемшина" Микола Якович Юрійчук народився 1 вересня 1937 року у Вашківцях.
Навчався у Вашківцях (1947–1954), Львові на дворічних курсах майстрів-будівельників (1954–1956).
У 1956–1957 роках будував Чернівецьку комсомольську шахту на Донбасі, де набув виробничу травму. У 1957 році служив в лавах Радянської Армії і був звільнений через слабке здоров'я.
У 1958–1964 рр. М. Юрійчук працював у Казахстані на Джезказганських копальнях, звідки повернувся інвалідом ІІ групи. Кілька разів виїжджав на сезонні роботи, працюючи будівельником, до Архангельської області.
5 травня 1967 р. Микола Якович одружився. Його дружиною стала дівчина Галина. 14 серпня того ж року у молодого подружжя народився перший син Євгеній, у 1972 — дочка Оксана, у 1977 р. — син Юрій.
У 1991 році Миколу Яковича обирають головою Вашківецького осередку Народного Руху України. Водночас з політичною діяльністю, Микола Якович займається творчістю. Саме він є співавтором славнозвісної "Черемшини" (1965), "Смерічок", "Оксани" (1966). Незважаючи на ворожнечу з місцевою владою М. Юрійчук не зраджував поезії: "Батьківщина" (1981), "Кінець"(1985), "Перед матір'ю і храмом стаю на коліна" (1990), "Ви мене запросили в цю осінь" (1991), "Чума" (1991). У передостанні дні свого життя, прикутий до ліжка тяжкою хворобою, М. Юрійчук знайшов у собі сили і знищив майже всі свої рукописи — більше 100 віршів, які ніколи не друкувалися. 30 листопада 1997 року зупинилось серце обдарованого буковинського поета, патріота України, який був закоханий у свій рідний край.
У 2001 році Вашківецькою міською радою Миколі Яковичу Юрійчуку було присвоєно звання "Почесного громадянина міста Вашківці" — посмертно.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
