Невідома Буковина: архітектор, чиї споруди стали окрасою міста

У Чернівцях за його проєктами збудовані Резиденція, яку внесли до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і Вірменська церква.

Замовлення на створення проєкту архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів у Чернівцях Йозеф Главка отримав у 1860 році. Вона стала не лише візитівкою міста, але й найвишуканішою його спорудою. Проте творець Резиденції так і не побачив своє дітище в завершеному вигляді.



Проєкт затвердив імператор

Перед молодим 30-річним архітектором стояло не просте завдання: створити велетенський архітектурний комплекс для глави православної церкви Буковини. Він приїхав до Чернівців і ретельно обстежив земельну ділянку, вивчав місцеві традиції церковної забудови. Проєкт Главки погодили з єпископом Євгеном Гакманом і Буковинським крайовим президентом Венцелем фон Мартіном. Його затвердили Міністерство культів Австрії та імператор Франц Йосиф.



Архітекторові доручили також керувати процесом спорудження ансамблю. Його гонорар склав три відсотки від сукупної річної суми витрат на будівництво.
За попереднім кошторисом, вартість будівництва Резиденції складала 721 521 флорин 8 крейцерів австрійською валютою. Хоча насправді витратили один мільйон 750 тисяч флоринів. Оплату повинні були здійснювати лише з доходів Православного релігійного фонду Буковини. Визначили термін будівництва – 10 років. Та через хворобу Главки воно затягнулося на довгих 18 років.



Робочою датою початку будівельних робіт вважають 10 грудня 1863 року, коли будівельний майданчик передали безпосереднім виконавцям проєкту.
Освячення будівельного майданчика за участі кліриків і високопосадовців здійснив 13 квітня 1864 року вікарій єпископства Буковина, архімандрит Теофіл Бенделла. Восьмого липня владика Євген Гакман заклав "угольний" камінь у фундамент Домової церкви Святого Іоанна Сучавського. Саме цей факт ознаменував початок спорудження комплексу митрополичої Резиденції в Чернівцях.

Кожну цеглину перевіряли на звук

На художню трактовку фасадів Резиденції у візантійському та неомавританському стилях значною мірою вплинули споруди Будапештської синагоги і Троїцької церкви у Відні. Елементи парадного вестибюлю і Синодальної (Мармурової) церкви подібні до парадної зали військового музею Віденського Арсеналу. Цегляна кладка, декоративні вставки з теракоти і майоліки, яскрава поліхромна черепиця на дахах – ці елементи використані архітектором у власній інтерпретації.
Спершу на будівництві Резиденції працювали приїжджі майстри і привозили матеріали. Це збільшувало фінансові витрати. Тому Главка вирішив використовувати місцеві ресурси. У Чернівцях запрацювали два цегельні і керамічний заводи, а також школа для будівничих. В оздобленні фасадів та інтер’єрів використовували натуральне каміння, видобуте в Карпатах і Подністров’ї. Деревина була з лісів Православного релігійного фонду Буковини.
Кожну цеглину ретельно вимірювали та перевіряли на звук. Один майстер міг класти щодня не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали курячі яйця. З черепиці створили багатоколірний геометричний орнамент, який нагадує традиційні гуцульські килими, розписи пасхальних писанок, буковинські рушники.



Врахували і сейсмічні особливості регіону. Тому поставили опорні колони не на кам’яні фундаменти, а на свинцеві пласти, які гасять коливання.
Ансамбль резиденції складається з корпусів, розташованих у вигляді кириличної букви "П". У центральному знаходився палац митрополита з просторими апартаментами і розкішними залами. У лівому корпусі були богословська семінарія, теологічний факультет і церква. У правому розмістилися приміщення для монахів і гостей, школа церковних співаків з інтернатом, фабрика з виготовлення свічок, єпархіальний музей.

У грудні 1955 року Резиденцію передали на баланс Чернівецького державного університету. У серпні 1963-го компекс визнали пам’яткою архітектури республіканського значення, а з 1991-го – національного.



У 2011 році Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації занесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і вона набула офіційного статусу пам’ятки всесвітнього значення.

Схожість із Резиденцією

Ще один шедевр архітектора Йозефа Главки в нашому місті – Вірменська церква, що на вулиці Українській. Її будівництво розпочалося 1869 року. А 9 жовтня 1875-го церква була урочисто освячена на честь святих апостолів Петра і Павла. У 1963 році будівля була визнана пам’яткою архітектури національного значення.

Оскільки резиденція і церква зводилися одночасно під керівництвом одного архітектора, то простежується деяка схожість. Навіть використовували однакові будівельні матеріали: червона облицювальна цегла, тесаний камінь, кераміка.

Вартість будівництва оцінили у 70 тисяч флоринів. Дві тисячі флоринів вніс цісар Франц Йосиф, 500 флоринів пожертвувала цісарева Августа. Завдяки чудовій акустиці церкву використовували як концертну залу, влаштовували вечори музики. Нині тут знаходиться органний зал.



Біля входу на постаменті стояли скульптури апостолів Петра і Павла. Вони зникли у 1970-х роках. Виявилося, що відбиті фігури святих знайшов сторож складу, який влаштували в церкві з приходом радянської влади, і встановив їх на могилі своєї дружини. Після реставрації у 2010 році їх повернули на колишнє місце.

У 1937 році в парку Резиденції встановили пам’ятник архітекторові Йозефу Главці. На його честь назвали одну з міських вулиць.

Про архітектора



Йозеф Главка народився 15 лютого 1831 року в чеському місті Пржештіце в родині чиновника. Навчався у Празькому політехнічному університеті та Академії пластичних мистецтв у Відні, отримував мистецьку стипендію. Вивчав архітектуру в Італії, Греції, Англії, Німеччині. Спроєктував будівлю Віденської опери, за що імператор Франц Йосиф вручив йому спеціальну нагороду – срібні інструменти муляра.

У 38 років Главка тяжко захворів, йому паралізувало ноги. Він змушений був повернутися до батьківського маєтку, де кілька років провів у інвалідному візку. Та навіть у такому стані він продовжував працювати. Протягом 1860-1870 років архітектор спроєктував та збудував 142 будівлі, які отримали найвище поціновування фахівців.

На батьківщині Главка відомий також як великий меценат. Він, зокрема, створив благодійний фонд "Фундація Йозефа, Марії та Зденки Главкових", який понад століття підтримує науковців, літераторів, митців, студентів. В історії Чехії це був єдиний випадок, коли людина передала всі свої статки (понад п’ять мільйонів чеських крон) на благодійність. Помер Главка у 1908-му на 77 році життя.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram