Кілька місяців виснажливих передвиборчих перегонів, зволікання з публікацією результатів виборів і судові позови. Зараз майже усе це, крім судової тяганини, позаду. І ось він нарешті – у кріслі Чернівецького міського голови, оточений найбільш численною командою у міськраді нового, восьмого скликання.Роман Клічук – саме він кермуватиме містом впродовж наступних 5 років. Про нього мало що відомо пересічним чернівчанам, адже досі він уникав публічності. До моменту, коли стало відомо, що команда "Єдина Альтернатива" висунула Романа Клічука кандидатом на мера, на його сторінці у Facebook не було практично жодної особистої інформації та світлин.
А у пресі вдалося знайти лише одне інтерв’ю. Загалу було лише відомо, що він – один із найуспішніших підприємців Буковини. У Чернівцях з’являлися все нові заклади – ресторани, клуби, піцерії, які відкривала його фірма. Також у місті можна було щодня побачити впізнавану вантажівку з назвою іншої його фірми, яка розвозила товари.
Лише з початком передвиборчої кампанії почала з’являтися інформація про Романа Клічука. Та все ж хотілося би дещо більше привідкрити завісу таємничості над особою нового мера.
Як познайомився з майбутньою дружиною, чим займаються сини, як створював бізнес, чи користується послугами охоронців та з чого розпочне свою роботу на посаді міського голови – про все це читайте в інтерв’ю Романа Клічука журналістам "Молодого буковинця".
"Познайомилися в ординаторській"Нам вдалося зустрітися з Романом Клічуком у п’ятницю вранці, 25 грудня. Наше інтерв’ю тривало понад годину і дещо перевищило "ліміт", заздалегідь обумовлений помічниками пана Романа, - "до години". Коли ми врешті вийшли з кабінету міського голови, де відбувалося спілкування, під дверима вже зібралося чимало представників команди "Єдиної Альтернативи", - заступники, секретар міськради тощо. У них була запланована нарада щодо подальших дій.
Роман Клічук був одягнений скромно – у чорний гольф та темні джинси. На круглому столі, за яким сиділи, - нічого зайвого, лише пляшка води. Розмова вийшла легкою та доволі відвертою.
- Пане Романе, розкажіть, будь ласка, чим сьогодні добиралися на роботу?- Їжджу власним транспортом. Ми ще не розібралися з переліком автомобілів, що за ким закріплено. Але мені незручно використовувати службові автомобілі, які є в міськраді. Швидше всього, не буду ними користуватися. Краще їх комусь віддати або продати. Чесно кажучи, ще не думав над цим. Та й взагалі я зараз мало їжджу: приїжджаю сюди вранці і виходжу пізно ввечері. Іти мені недалеко. Я люблю ходити пішки, тож, гадаю, і на роботу так ходитиму.
- Можливо, саме піші прогулянки допомагають вам залишатися таким струнким?- Мабуть, це теж вплинуло. Також займаюся спортом, плаваю, ходжу в гори. Одним із "плюсів"цих виборів є те, що я почав мало їсти. Не снідаю, не обідаю і не вечеряю
(усміхається – авт.).
- Ви займалися дзюдо, тенісом…- Це ще в шкільний період: ходив на теніс, дзюдо, вільну боротьбу, потім у медінституті 5 років грав у бейсбол… А так здебільшого ганяв у футбол у дворах… Звичайний підліток.
- Ви не були "мажором"?
- Я не з багатої сім’ї, тому ні. А "мажор" – це для мене одне з найгірших понять. Завжди хвилювався, що мої сини будуть "мажорами". Тож виховував їх так, щоби вони такими не стали. Вони трохи страждали від цього. У них не було "айфонів" та інших дорогих речей. Але для мене це було принципово, що вони не повинні відрізнятися від своїх друзів. Сини знали, що я не буду виконувати їхніх забаганок. Я прихильник того, що діти самі мають заробити собі на заможне життя. Усі мої діти пішли на роботу з 15-16 років, працювали в мене на фірмі. Старший, Богдан, був помічником кухаря і виконував усіляку брудну роботу: чистив картоплю, свинячі вушка тощо. Потім став офіціантом. Зараз йому 21 рік. Навчається на 5 курсі економічного факультету ЧНУ. Паралельно працює у мене на фірмі. Можливо, буде хорошим менеджером і залишиться у моїй компанії. Або у нього з’явиться цікава ідея і він розпочне власний бізнес. Час покаже. Меншому, Ігорю, - 16 років. Теж навчається на економіста у коледжі при ЧНУ.
- Чому віддали синів до місцевого університету? Не хотіли, щоби діти "побачили світ"?- Можна їздити на екскурсії, навчатися у бізнес-школах. А так, щоби на тривалий час… Діти багатьох моїх друзів поїхали навчатися за кордон. У 95 відсотках вони не повертаються сюди. А я консерватор. Для мене сімейні цінності – на першому місці. Не уявляю собі, щоби довго не бачити дітей, внуків...
Хочеться, щоби ми збиралися разом не раз на рік. Прагну, щоби молодь не виїжджала звідси. Мої діти – це приклад того, що можна залишитися тут і нікуди не виїжджати.
Взагалі у мене тяга до якихось зустрічей. Я ввесь час збирав однокласників та однокурсників кожних 5 років. Подобається, коли збираються друзі, родина.
- Розкажіть про "першу леді" Чернівців – дружину Ларису.- Це моя подруга, моя підтримка. Вона хороша людина і я її кохаю. Вона працює медиком. Ми познайомилися в інтернатурі в міській лікарні №3. Перша зустріч була в ординаторській. Спочатку спілкувалися як колеги, потім між нами щось "спалахнуло" і через рік ми почалися зустрічатися. Невдовзі буде 23 роки, відколи одружені. Та це не так багато. Мої батьки уже 53 роки разом. От це круто! Зробимо все, щоби бути з дружиною разом у шлюбі і 60, і 70 років.
До речі, вибори якось "зацементували" наші стосунки, вони стали кращими. Досі у нас майже не було якихось стресових ситуацій у сім’ї, доволі спокійно жили. А вибори допомогли зрозуміти, наскільки важливою є підтримка близької людини.
- Дружина не була проти вашого "походу в мери"?- Та ні. Вона знає: якщо я щось вирішив, мене беззмістовно вмовляти. Тож вона це прийняла як факт і просто допомагала.
"У Чернівцях рекету не було"- Наскільки стресовими для вас були ці вибори?- У мене таке враження, що це якийсь паралельний світ. Усе здавалося, що завтра прокинуся і все це виявиться сном, а я піду на звичну роботу. Оцих 5 місяців від початку виборчої кампанії для мене як 5 років. Дуже багато відбулося подій. Я просто вийшов із зони комфорту і потрапив у зовсім інший, чужий мені світ. Довелося усе починати спочатку. Це як піти вчитися на перший курс кудись в іншу країну, коли не знаєш ні мови, нічого, і навчаєшся на ходу.
- Кажуть, ви з охоронцями всюди ходите...- Насправді я до серпня ніколи навіть з водієм не їздив. Мені просто некомфортно перебувати в автомобілі з кимось. Проте наприкінці серпня чи на початку вересня нам від поліції надійшла інформація про можливий замах. Тож мені рекомендували якимось чином остерегтися. Ми брали на допомогу хлопців лише на якихось масових заходах. Тому що на перших зустрічах виборців були всілякі люди:якісь безхатьки, яким, так розумію, заплатили гроші піти покричати, підкинути якусь пляшку. Тому ми вважали, що краще перестрахуватися. Зараз я вже не ходжу з охоронцями. Але водія справді найняв, так зручніше. Під час їзди мушу відповідати на дзвінки, перечитувати документи. Так можна і в аварію потрапити.
- Враховуючи, що починали свій бізнес у буремні 90-ті, мабуть, всіляке пережили…
- Ну в "перестрілках" участі не брав. І, слава Богу, в Чернівцях ніколи не було рекету. У Кам’янці-Подільському, де ми якось відкрили філію, склалася зовсім інша ситуація. Там не було ні поліції, жодних правових структур — виключно "смотрящі". Але, звісно,у мене як у людини, яка "вийшла" з 90-их, були знайомства з різними структурами — як силовими, так і кримінальними. Такий час був.
- З чого ви починали свій бізнес?- Мій товариш родом із Дунаївців. А в них у селі була ферма з вирощування кролів та лисиць. Коштів не вистачало, тож фірма замість грошей розраховувалася "натурпродуктами": хутряними шубами, шапками. Ще коли не було Калинівського ринку як такого, мій товариш продавав ці товари з багажника автомобіля. Запропонував і мені. Так воно й почалося. Це був другий курс, 1991-1992-ий роки. Ми підпрацьовували на вихідних. Потім був дефіцит палива. Ми їздили до Копичинців на заправку, там заправляли каністри і продавали на базарі удвічі дорожче.
У мого товариша завжди було просто сотні ідей на день, а ми – решта друзів в компанії - відбирали найкращі. Він постійно кудись влізав, щось вигадував і постійно "тягав" нас із собою. Якби не він, я би, певне, так і залишився лікарем.
- Чому вас навчили пригоди в Югославії, коли вас там застала війна та ще й обікрали?- Виживати в таких умовах. Це як у лісі вас викинуть, і живіть собі на якомусь безлюдному острові. Це крута школа життя! Але краще її не проходити, а почитати книжку чи піти на тренінг або семінар. А взагалі багато було всілякого. На Туреччину їздили автобусами. От там рекет був, багато наших гинуло. Ми тому й перестали їздити до Туреччини з тими килимами. Так, можна багато чого розповісти про ті часи. Треба буде колись книжку написати...
- Що порадите тим, хто хоче розпочати свою справу?- Потрібна хороша ідея і "шосте" чуття. Не боятися ризикувати. По-іншому не вийде. Проте якщо я вам розкажу, що робив, і ви спробуєте повторити, - у вас не вийде. У кожного має бути свій шлях до успіху.
"Мене взяли "на слабо"- Як взагалі виникла думка стати мером?- Я не хотів ставати мером. Я завжди хотів все організувати, всіх зібрати і допомагати. Та у серпні вся команда "ЄА" почала стверджувати, що було би класно, якби Клічук пішов на вибори. Спочатку я уникав цих розмов, проте на загальних зборах з’ясувалося, що це одноголосне рішення. Мене, можна сказати, взяли "на слабо". Мовляв, ти всіх зібрав, ми йдемо, а ти боїшся і відмовишся? Якби я сказав "ні", це би було проявом слабкості. А для мене це найгірша риса – страшенно не люблю боягузів. Тож був змушений погодитися.
Хоча спочатку я все робив, щоби на міського голову балотувався мій теперішній заступник Василь Зазуляк. Усіх за нього агітував, переконував. Адже він уже йшов на парламентські вибори. У нього є досвід і високий рейтинг. Якось на одній зустрічі його спитали: "Якщо ви підете в парламент і не пройдете, що далі буде?". Василь відповів, що у такому разі піде на мера. А я заявив: якщо Василь піде на мера, буду його першим заступником і покину свій бізнес. При всіх дав слово.
- Ви пану Василю дуже довіряєте, якщо запропонували його кандидатуру на посаду свого заступника...- Коли я погодився іти на мера, він тоді вже дав слово, що стане моїм заступником. Василь Зазуляк має колосальний досвід, це будівельник із величезним стажем, з іншим мисленням. Звісно, його допомога мені важлива. Є речі, яким мені потрібно вчитися дуже довго, а його знання та досвід допоможуть у цьому.
- Враховуючи, що серед ваших соратників – відомі забудовники, чи не буде для них привілеїв при виділенні ділянок у місті?- Ми не йшли у владу, щоби відстоювати чиїсь інтереси. З самого початку між нами була домовленість, що хочемо зробити все прозоро та чесно і покажемо це на прикладі будівельників. Ми переконані, що земля повинна продаватися на аукціоні, а не віддаватися комусь просто тому, що він тобі товариш, кум, брат, сват. Є величезний прошарок бізнесменів, які хочуть просто жити у нормальній державі, у нормальному місці з нормальними умовами. Хочуть вести чесний бізнес. Але щоби цей чесний бізнес вели всі.
Я можу зараз говорити багато пафосних речей, які ми круті, класні та сучасні. Але краще це продемонструємо. Гадаю, мине місяць-два-три — і ми це покажемо своїми діями.
- Як формувалася ваша команда?- У нас була така ідея ще декілька років тому. Ми говорили, що існує прошарок людей – мудрої, крутої інтелігенції, - який може змінити ситуацію в місті. І у нас була задача зібрати найкращих освітян, медиків, бізнесменів, громадських діячів, журналістів тощо. Усі вже потребували цього. Більшість із членів нашої команди ніколи не були в політиці. Це впливові люди у своєму середовищі. Я розцінюю перемогу "ЄА" як Майдан, який відбувся в Чернівцях, хоч і в менших масштабах.
- Закидають, що саме на репутації авторитетних людей ви і "заїхали" в міськраду…- Ви праві. Вважаю, що моя перемога — виключно заслуга команди. Якби ми таку команду не створили, не перемогли б.
- Якщо хтось із вашого оточення розчарує вас, чи вистачить духу таку людину звільнити?- Це краще спитати в моїх колег із компанії, де я працював 23 роки. Усі вони прекрасно знають, що коли до нас на роботу приходив мій товариш, знайомий чи родич, то згодом 95 відсотків таких людей звільнялися. У мене є таке: якщо приходить знайома людина на роботу, то щоби ніхто не подумав, що вона пройшла "по блату", у мене до неї вимог удвічі більше, ніж до інших. Така людина повинна сама довести, що вона найкраща. Це вдавалося, на жаль, не всім. Я звик у бізнесі розрізняти роботу та дружбу. Так і тут. Але тут ще й гірше: якщо на роботі я міг когось просто вигнати, то тут можна ще й "посадити".
- У вас уже є депутатська більшість у міськраді. Та чи не боїтеся, що когось із лояльних до вас обранців можуть "перекупити"?- Гарантію за якогось депутата надати не можу, я ж не всіх знаю. Та у чесності та відданості справі нашої команди впевнений. Вірю також і в те, що люди з команд "Слуга народу", "ЄС", "Пропозиція" також прагнуть змін у місті. У мене більша надія на підтримку людей. Якщо ми не розчаруємо тих, хто у нас вірить, депутатський корпус нам буде нестрашний.
"Було багато пліток…"
- Чому вирішили запропонувати на посаду секретаря міськради саме Марину Кирилюк? Чи не було би логічно поставити представника від “Слуги народу”, оскільки це би міг бути такий місток співдружності між ЧМР та Офісом Президента?- У першу чергу ми виходили з того, хто підходить на цю посаду. І, на моє щастя, більшість людей у міськраді під час перемовин ухвалили одностайне рішення, що це має бути хтось із моєї команди. Коли я сказав, хто саме, - усі погодилися. Марину Василівну більшість депутатів знають, тож заперечень не було. Не задумувалися, чесно кажучи, про відносини з Офісом Президента. Який між цим взаємозв’язок? Гадаю, якщо у вас є гарні пропозиції, проєкти, ви з ними приїжджаєте до Києва і переконуєте у їхній важливості. Сподіваюся, саме з цих позицій будуть обирати нас, а не залежно від партійної, національної чи ще якоїсь приналежності.
- Днями ви підтвердили, що їздили до Офісу Президента. Там не йшлося про посаду секретаря?- Розмова відбувалася у дружньому дусі. Мене питали, як я бачу розвиток міста, створення команди, більшості, з ким мені буде комфортніше працювати. Справді, мене запитували, чи бачу я когось там секретарем з якоїсь партії. На що відповів, що вирішимо це спільно з фракціями. Жодного тиску чи якихось натяків не було.
- Чи плануєте співпрацю з партіями "Рідне місто", "Команда Михайлішина" та іншими?- Я сподіваюся, що вона все ж буде. Вони ж теж живуть у Чернівцях, і частина містян за них віддала голос. Міський голова не повинен ділитися на партійність. Звісно, усі принципи, які сповідував, мають залишитися. Проте це має бути мер усього міста. І я зроблю все, щоби в міськраді не було цих сварок. Маю надію, мені вдасться об’єднати всіх довкола ідеї. Зроблю все можливе для цього.
- Перший номер партії "Народний контроль" Михайло Яринич подав заяву в ТВК дуже несподівано. Мало хто очікував, що це станеться. Чи не вели ви з ним переговори щодо цього?- Я вів переговори з кожною партією, просив, щоби вони зареєструвалися і не перетворювали це все на цирк. Насправді з їхнього боку був шалений тиск на мене особисто, на нашу партію. Вони сказали, що не будуть реєструватися. Там був план "обнулити" їхні списки, і зробити все, щоби не було цього скликання міської ради та відбулися перевибори. Це також пов’язано з виборами голови обласної ради. Мене просили підтримати кандидатуру
Володимира Жаровського на голову обласної ради. Я відповів, що "ЄА" підтримає Жаровського за умови, що хтось із представників сил, які стоять за Жаровським - "Рідне місто", "Команда Михайлішина" і "Народний контроль", — зареєструється.
- Ви свого часу мали стосунок до партії "Народний контроль". Вас називали одним із її спонсорів… - Було багато пліток. Насправді я просто допомагав. Спочатку уся наша команда пішла в "Самопоміч". Проте потім ми розчарувалися, бо там почалися закулісні ігри, і вирішили до когось приєднатися. Вели перемовини з багатьма. Так вийшло, що пересіклися з Романом Ванзуряком, і нам вдалося об’єднати наші команди. Я тоді не йшов на вибори, старався допомогти. Там було багато класної, прогресивної молоді. Але все одно буквально через місяць ми розійшлися, тому що дані мені обіцянки не виконали.
- Спочатку партія "Єдина Альтернатива" мала зовсім іншу назву - "Союз міста і села". На той момент керівником Чернівецького обласного осередку цієї партії був теперішній голова обласної ради Олексій Бойко…- Хочете чесно? Це якесь співпадіння. Десь із січня ми просто співпрацювали з командою політтехнологів. І говорили, що маємо такий проєкт. Вони тоді нам сказали — дивіться, ось є така партія. Це вже потім хтось виявив, що там керівник Олексій Бойко. Хоча ми з Бойком познайомилися буквально за пару днів до сесії облради, на якій його обрали головою. Спілкувалися з кожним претендентом на голову облради — так і познайомилися.
- А чи знайомі ви з нинішнім Сокирянським міським головою Василем Козаком, з яким часто пов’язують Бойка?- З Василем Козаком я був знайомий із минулого року. Я товаришую з Лілією Бортич
(депутатка Аграрної партії України в Чернівецькій обласній раді – авт.), приїжджав до неї у Кельменці, і ми тоді випадково з ним пересіклися.
"Міська рада застрягла в 1991-му році"- У контексті виборів ваші методи проведення виборчої кампанії порівнюють із методами президента Зеленського: "відосики", соцмережі... Вам це подобається чи образливо чути такі порівняння?- Залежно що вкладати у зміст. Трамп теж виграв вибори фейсбуком. Є технології, які використовують, щоби донести інформацію. Якщо відео- та аудіо- контент краще сприймається більшістю людей - чому би їх не використовувати? Тепер я маю довести, що можна не лише використовувати такий формат реклами, але після цього й змінити місто.
- Ваша відмова від зарплатні — дещо популістична заява...- Вважаю, що я людина заможна, і сюди прийшов не заради зарплатні. У бюджеті зараз не вистачає коштів, тож із мого боку буде морально неправильно відразу отримувати зарплатню. Адже в багатьох бізнесменів зараз криза. Можливо, доки триватимуть ці обмеження для бізнесу, віддаватиму зароблене на благодійність... Ще не знаю, як правильно зробити. У будь-якому випадку як займався благодійністю, так і буду нею займатися.
- Як ви бачите місто в період локдауну?
- Зараз ми "віддуваємося" за помилки влади, зроблені у березні-квітні. Такий локдаун треба було впроваджувати на самому початку. Нинішня ситуація - це наслідок бездарних рішень. І жорсткий карантин наразі – це ненормально. Адже на сьогодні вже відсотків 40 населення перехворіли. Якщо люди вже мають імунітет, не розумію, з якої причини їм мають забороняти вести власний бізнес? Чому людина не може йти на роботу, творити, виступати на сцені, якщо вона вже перехворіла? Якщо у державному бюджеті було закладено 60 мільярдів гривень, щоби облаштувати додаткові ліжка, закупити обладнання, і це не було зроблено, - то яке може бути моральне право у влади знову закривати на кілька тижнів усю країну та бізнес?
- Чи бачите ви логіку у рішенні уряду щодо дозволу працювати ресторанам до 7 ранку в новорічну ніч?- Уряд, в принципі, легалізував те, що й так би було. Бо яка різниця – сидять люди до першої чи до другої ночі? Вірус же не активується після півночі. Тому, гадаю, це мудре рішення.
- Чи розпочали вже аудит по департаментах?- Ще не почали, бо заступники, яких обрали кілька днів тому, ще звільняються з попередніх робіт
(станом на 25 грудня – авт.).Чотири дні я працював фактично сам. Увесь час пішов на рутину, підпис документів. Це займає дуже багато часу. У міській раді документообіг відбувається у паперовому вигляді! І це в 21-му столітті! Причому ти ж не просто підписуєш документ, його ще треба перечитати і розібратися. Плюс знайомство з персоналом. Тут дуже багато людей. Я досі не можу запам’ятати імена та прізвища всіх.
Усі процеси відбуваються дуже довго. Працівники з відділу в відділ все на папірчиках носять. Реально в мене таке враження, що міська рада застрягла ще в 1991 році. Тут немає ні мережі своєї, нічого... От ми зараз після нашого інтерв’ю збираємося обговорювати оцифрування всіх процесів. Бо якщо я три години підписую документи, — яка ефективність роботи?
Увесь документообіг потрібно перевести в електронний. Бо деякі люди тут навіть не знають, як увімкнути комп’ютер. Мені це схоже на цирк. Це якби ви ввесь час на комп’ютері писали, а зараз вам кажуть - на рахівниці рахуйте.
- Варто очікувати на якісь кадрові зміни у департаментах? - Неправильно буде сказати, що ми всіх позвільняємо. Адже і в команді Олексія Каспрука, і Василя Продана є порядні фахові люди. Гадаю, з кожним проведемо співбесіду. І вже разом із командою будемо ухвалювати рішення, чи ця людина на своєму місці. У таких ситуаціях треба виходити з менеджерських позицій. Працюєш — покажи результат. Нема результату — ну чого ти тут будеш сидіти?
- Ще ж треба звільнити так, щоби потім людина не подала до суду…- Має бути воля керівника. Якщо керівник не захоче, щоби ця людина працювала, вона не буде працювати. Це все можна зробити.
"У месенджері відписую сам"
- Коли опублікуєте декларацію про доходи?- Я її оформляю і обов’язково до кінця року опублікую. Згідно законодавства, маю 14 днів. Це реально складно. Але, звісно, я змушений її подати, в мене виходу немає.
- Ви не надто охоче говорите про свої статки. - Я ніколи цим не хизувався, мені якось незручно. Тут уже змушений задекларувати, показати все, що маю. Хоча я просто є власником двох компаній і все.
- Приховувати нічого не будете?- Я не хочу кримінальної відповідальності.
- Ви змінили керівництво компанії "Рома". Це означає, що ви більше не маєте впливу на цю компанію?- Я був генеральним директором. Сумно, бо пропрацював 20 років. Залишився засновником, але, згідно антикорупційного законодавства, навіть не маю права управляти активами. Для цього шукаю управлінську компанію. Дивідендів, які отримую від компанії, мені достатньо на життя.
- Як гадаєте, чи вистачить Чернівцям коштів на все заплановане у вашій програмі?- Бюджет, в основному, йде на "захищені" статті. І спрогнозувати, що буде в наступному році, не можна. Тому що є багато процесів у "тіні". Якщо ці процеси витягнути з "тіні", важко уявити, які це суми. А бюджет, який буде ухвалений, відкорегують згідно фінансово-економічних показників у першому кварталі.
Ми все зробимо, щоби включити максимальну оптимізацію витрат і зупинити різні крадіжки, схеми. До прикладу, у тендерних комітетах люди звикли жити у корупційно-бюрократичній атмосфері десятки років.
- Як будете вирішувати проблему з ігноруванням валідаторів кондукторами? - Це йде саботаж зсередини. Але в нас керівника тролейбусного управління немає! Його обов’язки виконує інженер тролейбусного депо. Щоби там навести порядок, треба знайти нормального топ-менеджера. Але потрібно трохи часу.
- Чи отримували вже повідомлення на кшталт "Клічук, де вода?", "Чому погані дороги?"?- Я їх отримую ще з 1 жовтня. Чомусь вважали, що я можу тоді ще, не будучи мером, на щось впливати. Це мінімум такі 3-4 повідомлення в месенджер на день.
- А взагалі до вас можливо додзвонитися?- Той номер, який я
опубліковував раніше, знаходиться у приймальні
(0372-52-59-24 – авт.). А так кожен мені може написати у фейсбук чи інстаграм. Там, де я можу відповісти, відповідаю. Є повідомлення з запитаннями, на які можна відповідати. Також є типу: "Добрий день", "Добрий вечір"... Іноді трапляються взагалі смішні речі. Ну звичайно, в месенджері я сам відписую. А на телефон мені мало хто дзвонить. Не піднімаю слухавку з "чужих" номерів. Бо це я би увесь день "сидів" на телефоні.
Гадаю, невдовзі вже не потрібно буде дзвонити напряму меру. Дивився, як працює кол-центр у Львові. Це дуже круто: ви телефонуєте з будь-якою проблемою, і вам одразу дають відповідь. Середня тривалість очікування — до 20 секунд. Тож ми маємо чому вчитися в департаментів інших міст. Запозичити їхній досвід і зробити ще краще.
***
Наприкінці інтерв’ю ми попросили Романа Клічука попозувати для фотографій. Під час короткої фотосесії він зізнався, що йому не подобається нинішній вигляд кабінету міського голови.
"Мені реально так не подобається цей кабінет. Я вже казав секретарю — давайте сюди тричі на день якихось святих отців, щоби виганяли злих духів звідси. Це якийсь такий "нафталін", ці стіни сірого кольору... Це все ще не мінялося, мабуть, з часів Миколи Федорука. Хотілося би якийсь сучасний, офісний стиль. Звісно, зараз це питання не на часі. Та якби вирішив оновити кабінет, зробив би це за власні кошти", - зауважив Роман Клічук.
ДосьєРоман Клічук народився 31 жовтня 1972 року в Чернівцях в родині лікарів. Закінчив Буковинський медичний університет, навчався в Києво-Могилянській бізнес-школі. До 1997 року працював медиком, далі пішов у бізнес.
Студентом їздив до Румунії, Туреччини та Югославії, торгуючи в Україні місцевими товарами, також купував у віддалених селах овочі, продавав їх у Чернігові, купував пиво на місцевому пивзаводі, перепродаючи його. Алкоголь став основою бізнесу Клічука. 1998 року з партнерами створив компанію "Рома", Клічук став її очільником. Компанія спеціалізується на гуртовому продажу алкоголю і продуктів харчування, є одним із лідерів продажу алкогольних, пиво-безалкогольних напоїв та кондитерських виробів у Чернівецькій, Хмельницькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях.
Клічук володіє мережею ресторанів, пабів і піцерій, об'єднаних у компанію "Гойра-груп", також є співвласником компанії "Брусницька Мацеста", що займається ресторанним та готельним бізнесом.
З 2020 року є членом наглядової ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
2006—2010 — депутат Чернівецької облради від партії "Батьківщина".
2018 року перейшов до партії "Самопоміч", 2019 року балотувався у нардепи (№ 89 у списку).
29 листопада 2020 року Клічук переміг у другому турі виборів мера Чернівців від партії "Єдина альтернатива".
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
31-12-2020, 09:20
0
15 402
