Чернівчанка Маріна Тацюк каже, що завжди хотіла працювати у поліції, та не знала, з чого розпочати, адже зазвичай у правоохоронні органи беруть із 21 року. На момент закінчення коледжу Одеської юридичної академії їй було лише 18.

Невдовзі вона натрапила на вакансію оператора спецлінії "102", йдеться у публікації "МБ".



"У слухавці чуємо постріли"

– Нещодавно виповнилось три роки, як я працюю на спецлінії. Спочатку хвилювалась, адже це робота з людьми. Робоча зміна триває 24 години: ми заступаємо о 8:30 і працюємо до наступного ранку. За цей час надходить до півтори сотні дзвінків. Потрібно бути терплячою і комунікабельною, а ще – хорошим психологом, – розповідає Маріна Тацюк. – Найбільше останнім часом телефонують щодо домашнього насильства: переважно чоловіки вчиняють фізичне чи психологічне насильство над дружинами або дітьми. Люди кричать у слухавку, б’ються, іноді чуємо постріли… Буває, що і чоловіки заявляють на жінок. Іноді телефонують навіть малі діти та розповідають про конфлікти між батьками. Щоби попередити такі ситуації, дуже важливо, аби діти змалку знали персональні дані батьків та місце проживання, інакше важче надати допомогу.

Також досить часто, за її словами, на "102" звертаються перехожі щодо літніх людей, які не пам’ятали, де проживають.

– Більшість людей телефонують все ж, коли справді потрапляють у біду. Але є чимало хибних викликів, коли, наприклад, граються діти – телефонують і кидають слухавку або мовчать. На жаль, не всі усвідомлюють, що в цей момент, поки вони займають лінію, може не додзвонитись людина, якій дійсно необхідна допомога, – пояснює дівчина. – Іноді людям потрібна медична допомога, але вони телефонують на "102". Тоді ми самі телефонуємо до медиків. Буває, людям потрібна порада психолога, часом ми самі їх консультуємо, бо за роки роботи стаємо психологами.

Особливо запам’ятовуються дзвінки, коли питання стосується життя і смерті. Тоді врятувати може звичайна щира розмова.

Маріна розповідає, що за три роки роботи їй шість разів доводилося рятувати людей, які повідомляли про намір вкоротити собі віку.

"Дзвонять, бо шукають підтримки"

– Нещодавно зателефонував чоловік із Кіцманського району і сказав, що після сімейних негараздів уб’є батьків, а потім позбавить себе життя – поріже вени на руці. А далі він кинув слухавку. Я перетелефонувала йому, намагалася відволікти до приїзду поліцейських, з’ясувати адресу. Паралельно телефонувала у "103", щоб вони скерували карету швидкої, – каже операторка. – Був ще один схожий випадок: чоловік, житель іншого району, втратив роботу і мав фінансові проблеми. Під час розмови почав плакати, казав, що скоїть самогубство. На щастя, вдалося його відволікти, допоки приїхали поліцейські… Бувають випадки, коли людей змушують до суїциду, зокрема через соціальні мережі. Це стається серед неповнолітніх.

Як зауважила чернівчанка, переважно люди, які телефонують у поліцію щодо цього, радше шукають підтримки та поради, аніж справді мають фатальні наміри. Хоча буває і навпаки…

Дівчина додала, що такі дзвінки емоційно дуже важкі. Проте важливо реагувати спокійно та зробити все для того, щоб відмовити людину від фатального вчинку.

– В такі моменти я сама хвилююся. Насамперед треба бути щирим співрозмовником та уважним слухачем. Коли людина телефонує в такому стресовому стані, вона зазвичай розповідає про причини своїх намірів, що допомагає надалі. Важливо уважно слухати і знайти правильні слова, – каже вона.

До речі, обоє чоловіків, історії яких розповіла Маріна Тацюк, за деякий час телефонували на "102" знову – щоби подякувати і сказати, що все гаразд. Такі моменти, за словами дівчини, дуже тішать, мотивують працювати і допомагати надалі: "Перший чоловік зателефонував подякувати і зізнався, що був тоді у нетверезому стані. Інший розповів, що знайшов роботу і життя налагоджується. Було дуже приємно це чути і те, що він більше не допускатиме страшних думок у майбутньому".

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram