Сьогодні, 5 грудня виповнюється 115 років від дня народження відомого кіномитця, який, як справжнісінький чернівчанин, підкорив Голлівуд майже на цілих 50 років, причому в трьох іпостасях – як режисер, продюсер та актор.

Як повідомляється на сайті муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського, мова йде про Отто Людвіга Премінгера.



Він народився у Вижниці у відомій і заможній на той час єврейській родині Маркуса Премінгера та Жозефи Френкель. Його батько, Маркус Премінгер, народився 1877 року в Чернівцях в єврейському кварталі, на вулиці Синагоги в родині бідного талмудиста. Йому заледве вдавалося утримувати родину, в якій був єдиний син Маркус і п’ять дочок. Проте в родині знайшли можливість дати йому юридичну освіту в університеті, який на той час був відкритий в нашому місті. Він дуже ретельно і наполегливо вчився, не спав по кілька днів і як результат, отримав ступінь доктора юриспруденції з відзнакою. Батько рано помер і йому довелося стати опорою і підтримкою для всієї родини. Ще під час навчання він був настільки харизматичною особистістю, що сам Франц-Йосиф надіслав йому один із обмеженої кількості дарчих перстенів (вони не призначались для того, аби їх носити), якими імператор нагороджував за особливі досягнення в певній сфері діяльності. Ця дорогоцінна реліквія і до сьогодні зберігається у нащадків.

Він одружився тут із Жозефою Френкель і молодий юрист розпочав свою успішну кар’єру у Вижниці, де й народився перший син Отто Людвіг Премінгер. Правда, пізніше сам Отто писав у своїй біографії, що він народився у Відні, бо то ж не подобає такому відомому в мистецьких колах Голлівуду чоловікові народитися в маленькому містечку. Але то для людей мистецтва цілком простимо. Хоча ніколи не заперечував, що він з Буковини. Проте його батько досить швидко робив успішну кар’єру, тому вони десь приблизно в 1910 році перебралися в Чернівці. Отто Людвігу на той момент було 5 років, так що його щасливе і забезпечене дитинство пройшло в Чернівцях. Молодший брат Отто – Інгвальд Премінгер народився в 1911 році вже в Чернівцях. І, як свідчать адресні книги за 1914 рік, родина д-ра Маркуса Премінгера (Dr. Preminger Markus, Staatsanwalts-Sellvertr. ), юриста з продажей, винаймала помешкання в Чернівцях за адресою 28 червня, 34 (Franzensgasse, 34), де вони займали все ліве крило. Родина Премінгерів, як тоді було прийнято, забезпечила стабільне домашнє життя, тобто виховання і навчання з домашніми вчителями, для Отто та його молодшого брата Інгвальда.




Проте безтурботне дитинство перервала Перша світова війна і родина спішно покинула Чернівці. Як і всі заможні чернівчани того часу, Маркус Премінгер єдиним надійним притулком для родини розглядав Австрію. Він знайшов посаду прокурора в місті Граці, куди й перебралася вся сім’я. Отто на той момент було дев’ять років і його віддали до католицької школи. Проте, діяльний доктор був відкликаний до Відня, де йому запропонували посаду генерального прокурора Австро-Угорщини, правда, при умові, що він перейде в католицизм. І хоч він відмовився переходити, проте Маркус Премінгер в 1915 році таки переїхав з родиною до Відня і отримав цю високу посаду.

По закінченні війни батько відкрив у Відні власну юридичну практику. Зрозуміло, що обом своїм синам він дав юридичну освіту у Віденському університеті і прищепив їм почуття справедливого ставлення та поваги до тих, хто має протилежні погляди. В 1926 році Отто успішно закінчив науку.

Проте сталося так, що Отто Людвіг Премінгер та його молодший брат Інгвальд стали режисерами в Голлівуді, причому дуже успішними. А батькова наука до життя, добра юридична освіта дозволили успішно залагоджувати всі справи, які надто часто виникають в мистецькому світі. А знання психології, які ретельно навчають на юридичному факультеті, Отто пізніше вміло використав для створення характерних типажів у своїх фільмах.

І коли в повоєнному Відні в Маркуса Премінгера доволі успішно процвітала юридична практика, до якої він звісно залучив своїх талановитих синів, в Європі почалася мода на кіно. Хоча театром та кіно Отто захопився, ще навчаючись у школі і відтоді мріяв стати актором. Будучи підлітком, він міг прочитати з пам’яті багато чудових монологів із світової драматургічної класики. Коли він побачив, що його виступи мають значний успіх у глядачів, то навіть почав пропускати навчання у школі. Одним із найуспішніших виступів юного Премінгера в актовій залі Національної бібліотеки стала промова Марка Антонія до Юлія Цезаря з трагедії Шекспіра "Юлій Цезар".

У 1923 році, коли Отто Премінгеру було 17 років, його майбутній наставник Макс Рейнхардт, відомий віденський режисер, оголосив про плани створити театральну студію у Відні. Оголошення Рейнхардта Отто сприйняв як знак долі. Він почав писати щотижня до Рейнгардта і просив призначити йому зустріч на прослуховування. Проте відповідь все не приходила, і через пару місяців Премінгер, розчарований, здався і припинив свій щоденний візит на пошту, щоб перевірити свою відповідь. Проте саме в цей час прийшов довгоочікуваний лист-запрошення з датою на прослуховування, але Премінгер пропустив його на два дні. Та все ж завдяки своїй наполегливості, він таки зустрівся з режисером і отримав у нього посади асистента та актора театру в Йозефштадті. Найголовніше, що у них зав’язалися дуже добрі стосунки як вчителя та учня.



Коли театр відкрився 1 квітня 1924 року, Премінгер вперше виступив у комедійній постановці "Слуга двох господарів" Карло Гольдоні. В наступні роки він ставить декілька провокативних спектаклів, грає в різних театрах, проте його все більше починає цікавити власне режисура. Його вже не зовсім задовольняє позиція підопічного актора і він, отримавши добру театральну школу, вступив до німецькомовного театру. Його першими театральними постановками як режисера були п'єси від сексуально-провокаційних Франка Ведекинда "Лулу" до мелодраматичної п'єси поета-футуриста Сергія Третьякова про комуністичний Агітпроп . Впродовж 1931-35 років Отто Премінгер поставив двадцять шість вистав.

У 1930 році багатий промисловець з Граца звернувся до Отто з пропозицією зняти фільм під назвою "Die Große Liebe"
("Велике кохання") і в наступному Отто Премінгер знімає свій перший фільм. Прем'єра повнометражного фільму відбулася в Імператорському театрі у Відні 21 грудня 1931 року під схвальні відгуки та присутність і підтримку бізнесових кіл.

В серпні 1932 року він одружився з Маріон Мілл, яка була угоркою за походженням. Вона була одруженою, проте Отто так її зачарував, що пара одружилася лише через тридцять хвилин після розлучення з першим чоловіком.

Проте на той час в Європі починається чергова політична "гроза", до влади починають приходити націонал-соціалісти. В передчутті небезпеки, у жовтні 1935 року, за три роки до аншлюсу Австрії з боку нацистської Німеччини, Отто Премінгер емігрує до США. Йому на той час виповнилося 30 років, він перегорнув сторінку свого життя і почав її з чистого аркуша, перетнувши океан. Вже пізніше, в 1943 році, Отто Премінґер отримав американське громадянство. В Америку він перевіз свою родину, хоча батько ніяк не погоджувався до останнього моменту. Допомагав коштами своїм колегам – акторам, сприяв їхньому переїзду до Америки.



Там він мав намір почати нове і цілком свободолюбиве творче життя. В 1936 році на Бродвеї поставив одну п’єсу і перебрався в Голлівуд, де небезпідставно побачив значно більше перспектив для своїх творчих пошуків. Там заключив контракт з компанією 20th Century Fox. Проте, не дивлячись на великі можливості, Отто потрапив в атмосферу жорсткої конкуренції та "холодного диктату продюсерських амбіцій". І хоч він поставив декілька прохідних фільмів розважального жанру, як от "Зачарований тобою", "Обережно, любов за роботою" та інші. Проте він часто не погоджується з вимогами, які йому там ставили і це заважало його праці з продюсерами. І Премінгер після конфлікту з фільмом "Викрадений" повернувся в театр. Там він досить успішно ставив спектаклі і навіть виступав в ролі актора.

В цей час, в результаті обставин, які склалися на кіностудії, його запросили ставити фільм "Допуск на помилку", так як в останній момент від нього відмовився відомий режисер Ернст Любич. Отто Премінгер в цей фільм вклав весь свій талант, наполегливість і так закріпив своє надійне місце в американському кінематографі. З ним уклали семирічний контракт на доволі жорстких умовах.



А попереду вже були зйомки знаменитого, або як би тепер сказали, культового фільму "Лора", який став першим справжнім шедевром режисера Отто Премінгера. Зйомки фільму почалися 27 квітня 1944 року, бюджет якого становив 849 000 доларів. Після виходу на екран фільм одразу потрапив як на суд глядачів, так і критиків. А Премінгер отримав свою першу номінацію на "Оскар" за режисуру. Фільм став класикою жанру нуару, одного із найбільш стильних жанрів американського кіно в 1940-х роках. Цей жанр відповідав духу песимістичних настроїв, які тоді панували в Америці і найкращі зразки знімали актори та режисери з Європи, які відчували ностальгію та біль за своїми країнами. В цей час в Європі йшла Друга світова війна. Премінгер тонко відчув потреби глядачів і створив свої образи на екрані. Саме в цей час був створений образ femme fatale, який і до цих пір має місце в світовому кінематографі.

Фільм "Лора" починається з розслідування вбивства молодої дизайнерки, яку зіграла секс-символ того часу, прекрасна Джін Тірні. Героїня з’являється в кадрі тільки в другій частині стрічки. Сюжет побудований так, що детективна лінія не залишає байдужим свого глядача і тримає в напрузі до останнього. Звісно, блискуча гра зіркових акторів, прекрасна режисура і тонко підібрана музика, яка пізніше стала класикою джазу, створили картину "золотою класикою Голлівуду". Так розпочався його впевнений та успішний хід в творчу лабораторію Голлівуду, який не припинявся до кінця життя.

За ним була серія стильних нуаровых трилерів, таких як "Пропащий ангел" і "Там, де закінчується тротуар". Отто Премінгер за час своєї творчої кар'єри, що тривала п'ять десятиліть, поставив майже 40 художніх фільмів. Він завжди намагався бути незалежним в своїх творчих пошуках і з 1953 року став одним з перших незалежних кінопродюсерів. Цікаво, що саме цим видом діяльності Премінґера пов'язані його популярність і значення для американського кіно. Він був досить незалежним та епатажним в своїй діяльності і не боявся давати роботу кінематографістам, занесеним до списків неблагонадійних елементів. Він кидав виклик голлівудським канонам, поставивши низку фільмів, які істотним чином розширили рамки цензурних обмежень, що існували на той час в голлівудському кіно. Серед таких фільмів, які спричинили світовий резонанс: "Синій місяць" (відкрите обговорення тим позашлюбних зв'язків,невинності та вагітності), "Людина із золотою рукою"(перший голлівудський фільм про наркоманію), "Анатомія вбивства", "Рада та згода", та інші досить складні та незручні теми, особливо на післявоєнний час.



В 1960 роки Отто Премінгер поставив масштабні дороговартісні історичні фільми "Вихід", "Кардинал" і "Небезпечними водами".

Величезним успіхом користувалася вільна екранізація опери "Кармен", "Кармен Джонс" (CarmenJones), де знімались тільки темношкірі актори.

Як писав у своїх спогадах пізніше сам Отто Премінгер: "Я знаю жінок, я знаю як їх надихнути, як їх знімати, як їх створити на екрані". І тому в його фільмах знімалися такі прекрасні артистки як Мерилін Монро, Джін Тірни, Лі Ремік, Кім Новак, Джоан Кроуфорд, Джін Сіберг, Дебора Керр, Джейн Фонда, Лайза Міннеллі, Лінда Дарнелл, Ромі Шнайдер.

Сам Отто Премінгер був тричі одружений, мав численні зв’язки в богемних колах.



Отримав найвищі відзнаки в кіномистецтві. Премінґера було тричі номіновано на Оскар як найкращого режисера за фільми "Лора" і "Кардинал" і один раз— як продюсер за найкращий фільм "Анатомія вбивства". Також двічі мав відзнаку "Золотий глобус" як найкращий режисер "Анатомія вбивства" і "Кардинал". Та відзнаку "BAFTA" за найкращий фільм "Анатомія вбивства".

Відійшов у вічність Отто Премінгер в своєму будинку на Верхньому Іст - Сайді на Манхеттені в 1986 році у віці 80 років. Премінгер був кремований, а його прах знаходиться в ніші в Азалійній кімнаті Меморіальної каплиці Велми Б. Вулворта на кладовищі Вудлаун у Бронксі (Нью-Йорк).

У 1977 році Отто Премінгер написав книгу спогадів "Preminger: an autobiography". Вона видана англійською мовою , але варто перекласти її на українську та й прочитати, як Чернівці вплинули на його творчу долю, на його вміння при всіх важких і несприятливих умовах досягати таких успіхів.



А його багата фільмографія представлена в мережі. Частину його доробку можна переглянути як англійською мовою, так і в перекладі.

Рідний брат Отто – Інго Премінгер (Ingwald Рreminge, 1911-2006), народився в Чернівцях і повторив цілковито життєву стежину свого старшого брата. Навчався у Відні на юриста, а потім разом з Отто і батьком виїхав до США. Там він був продюсером та літературним агентом деяких відомих американських письменників. Самий відомий його фільм "Воєнно-польовий госпіталь", за який він був номінований на премію "Оскар". Хоча він звичайно не повторив успіху свого зіркового брата.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram