Преподобна Матрона
Преподобна Матрона народилась в місті Пергії Памфилійській в V столітті. Її видали заміж за заможного чоловіка на ім’я Дометіан. Коли у подружжя народилась дочка Феодотія, вони переїхали до Константинополя. Двадцятип’ятилітня Матрона любила ходити до храму Божого. Цілі дні проводила вона там, гаряче молячись Господу і плачучи за свої гріхи.
В храмі свята познайомилась з двома благочестивими старицями Євгенією та Сусанною, котрі з юності подвизались тут у трудах і молитвах. Преподобна Матрона стала наслідувати Богоугодне життя подвижниць, смиряючи свою плоть стриманістю та постом, за що їй доводилось терпіти нападки з боку чоловіка. Душа її прагнула до повного відречення від світу. Після довгих вагань свята Матрона вирішила покинути сім’ю і просила Господа відкрити, чи угодний Йому її намір. Господь почув молитви раби Своєї. Одного разу в легкому сні їй було видіння, що вона втікає від чоловіка, який доганяє її. Свята заховалася в натовпі іноків, що йшли на зустріч, і чоловік її не помітив. Цей сон преподобна Матрона прийняла як вказівку вступити в чоловічий монастир, де чоловік не здогадається її шукати. Свою дочку вона віддала на виховання стариці Сусанні, а сама постригла волосся і, переодягнувшись в чоловічий одяг прийшла до монастиря преподобного Вассіана. Там преподобна видала себе за євнуха Вавилу і була зарахована до числа братії. Побоюючись, щоб ченці не дізналися, що вона жінка свята перебувала в постійному мовчанні і багатьох трудах. Братія дивувалась великим чеснотам Вавили. Одного разу преподобна працювала, разом з іншими ченцями в монастирському винограднику. Новоначальний чернець Варнава помітив, що в неї проколоті мочки вух і запитав про це: " Треба, брат, землю обробляти, а не на чужі обличчя дивитись, це не личить іноку, - відповіла свята.
Через деякий час ігумену Вассіану було у сні видіння, що євнух Вавила жінка. Таке ж видіння було блаженному Акакію, ігумену сусідньої обителі. Преподобний Вассіан прикликав святу Матрону і суворо почав вимагати відповіді, з якою метою вона проникла в монастир, чи не для спокушення ченців і позору для обителі. Преподобна сльозами розповіла ігумену про все своє колишнє життя, про переслідування чоловіка, який ненавидів її подвиги і молитви, про видіння, через яке їй було вказано йти в чоловічий монастир. Переконавшись в тому, що наміри її були святі і непорочні, і благословивши її, преподобний Вассіан відіслав святу Матрону в місто Емес у жіночий монастир. В цій обителі свята пробула багато років. Коли померла ігуменя, то за одноголосним бажанням черниць, настоятель кою монастиря стала преподобна Матрона.
Слава про її чесноти, про дивний дар зцілення, котрий вона прийняла від Господа, розійшлась далеко від стін монастиря. Почув про подвиги преподобної і Дометіан. Коли свята Матрона дізналась, що її чоловік прийшов до монастиря і хоче бачити її , вона таємно пішла в Єрусалим, потім на гору Синай, звідти в Берит, де оселилась в закинутому язичницькому храмі. Місцеві жителі дізнавшись про її затвор, стали приходити до неї. Багатьох свята подвижниця відвернула від ідольського нечестя і навернула до Христа. Біля житла преподобної стали селитися жінки і дівчата і скоро виник новий жіночий монастир. Виконуючи волю Божу відкриту святій у видінні, їй, вона покинула Берит і вирушила до Константинополя, де дізналась, що чоловік її помер. З благословення свого духовного отця Вассіана, подвижниця заснувала в Константинополі жіночий монастир, куди переїхали і сестри з заснованої нею Беритської обителі. Константинопольський монастир преподобної Матрони був відомий суворістю чернечого уставу, чеснотним життям сестер.
В глибокій старості свята Матрона удостоїлась видіння пресвітлого раю і уготованого їй там місця за 75-літній чернечий подвиг. У столітньому віці свята Матрона благословивши сестер, тихо відійшла до Господа (біля 492 р.)
Преподобний Онисифор, сповідник Києво-Печерський
До великого собору отців Києво-Печерських належить, також, преподобний Онисифор. Як і про більшість Печерських отців про нього майже нічого не відомо. Знаємо, що преподобний Онисифор жив у ХІІ столітті, був зарахований до числа братії Печерської обителі де і пооходив чернечий послух. Відомо, що Онисифор був пресвітером. Мав дар прозорливості. Звершивши своє святе і подвижницьке життя преподобний відійшов до Господа. Похований у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, де і нині спочивають його святі мощі.
Святі мученики Онисифор і Порфирій
Святі мученики Онисифор та Порфирій постраждали під час гоніння на християн при імператорі Діоклетіані ( 284-305 рр.). Їх били, палили вогнем. Після цього святих прив’язали до диких коней, котрі волочили їх по камінню, внаслідок чого мученики Онисифор і Порфирій відійшли до Господа. Віруючі зібрали розтерзані останки святих і з честю поховали.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна My Webpage переглянути тут[/url]
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
