Рештки древніх ведмедів, гігантських левів, мамонтів, гієн та інших тварин і рослин... Чого лише не знаходить науковець Богдан Рідуш разом із колегами та студентами під час дослідження печер. І якщо для більшості це просто кістки, то дослідникові ці знахідки можуть чимало розповісти про те, яким був наш край тисячі й мільйони років тому.
Уже 40 років професор ЧНУ ім. Ю. Федьковича Богдан Рідуш займається спелеологією, а останні 20 - ще й палеогеографією. За цей час дослідив багато печер і берегів річок на території України та за її межами.
Про свої знахідки і те, що нового вони відкривають в історії нашого регіону та країни загалом, дослідник розповів кореспондентам molbuk.ua
Печерний лев полював на сплячих ведмедівРозмову провадимо в лабораторії на географічному факультету ЧНУ. Увесь кабінет загромаджений викопними рештками тварин. Уламки кісток видніються всюди: у коробках з-під цукерок, ящиках з-під взуття, на столі, шафах…
"Це – знахідки, які перебувають на стадії дослідження, - пояснює науковець. – Ось, бачите, там нижня щелепа мамонта, тут зуб лева…" Потім невимушено витягує з ящика величезну кістку: "А це - плечова кістка великого печерного ведмедя. Привезли з минулорічної експедиції з Закарпаття". Кістка розміром майже як рука професора. Оце так ведмідь був!
"Останніми роками ми багато працюємо на території Карпат. Там є карстові печери, де колись зимували ведмеді. До наших досліджень у них фіксували тільки знахідки печерного ведмедя. А ми натрапили також на рештки предків печерного і бурого ведмедів, які жили понад 300 тисяч років тому", - зазначає Богдан Тарасович.
Також вдалося відшукати рештки печерного лева і навіть його предка, що мав гігантські розміри.
"Уявіть собі, печерний лев був на відсотків 20 більший від сучасного африканського лева. А його предок - на 30 відсотків крупніший від печерного! Така гігантська кішка, яка полювала на сплячих ведмедів взимку. Іноді полювання було невдалим: якщо прокидався старий великий ведмідь, бійка могла завершитися не на користь лева. Його кістки ми також знаходимо зараз у печерах", - розповідає Б. Рідуш.
На базі знахідок професор разом із польськими колегами готує зараз наукову статтю, присвячену історії левів на території України.
"Цікаво, що леви у наших краях жили вже навіть в історичний час, - зауважує науковець. - Зокрема, на півдні України є знахідки левів часів Трипілля. Можливо, тут навіть були леопарди. Про це свідчать деякі знайдені фрагменти".
Мумійо – з посліду пискухА щелепи мамонта, які демонстрував пан Богдан, він із помічниками знайшов на Кіцманщині поблизу села Брусниця.
"Окрім щелеп, ми натрапили там на ребра мамонта. А ось шматок мамонтової кістки – бачите, тут сліди від зубів? Так гризуть кістки або вовки, або печерні гієни. Все ж у вовків передні різці менші, а тут глибокі борозни. Тому схиляюся до думки, що ці сліди залишили гієни. Також натрапили на зламаний лев’ячий зуб. Приблизний вік знахідок – 30-40 тисяч років".
На Буковині знаходять багато решток мамонтів. Хоча натрапляють здебільшого на кістки останнього виду мамонта - шерстистого. А загалом за два з половиною мільйони років із часу виникнення мамонтів було близько 15 різновидів, каже науковець.
"Найдавніші рештки мамонта, які ми наразі знайшли на Буковині, - це зуби так званого хозарського мамонта, який жив тут 160-180 тисяч років тому. На жаль, кісткові рештки не надто добре зберігаються. Якщо вони не були відразу чимось засипані, то за рік-два розсипаються від погоди, або їх з’їдають миші. Якщо тварина загрузла в річці чи болоті - тоді є шанс, що останки збережуться. От у Криму ми знайшли багато решток мамонтів, які падали у вертикальний колодязь. На Дніпрі також їх чимало. Коли наприкінці 50-их років будували Канівську ГЕС, викопали котлован, у якому знайшли купу кісток мамонтів. І лише два роки тому ми з польськими колегами отримали змогу дослідити ці знахідки. Результати невдовзі викладемо у науковій статті".
Цьогоріч спелеологи на чолі з Богданом Рідушем почали вивчати печери у районі села Баламутівки, що у Заставнівському районі.
"Баламутівський грот знаменитий тим, що там у 1951 році були знайдені наскельні малюнки віком 9-10 тисяч років. Ми намагаємося далі досліджувати цей грот. У його бокових нішах є відкладення, в яких ми познаходили зуби гризунів, молюски. Завдяки таким знахідкам можна більше дізнатися про вік малюнків і самого гроту.
У сусідніх вузьких печерах натрапляли на чимало кременевих знарядь віком до 50 тисяч років. Проте це місце не було стоянкою людей. Просто зверху є отвір, крізь який з наземних стоянок водою наносило знаряддя праці", - розповідає Богдан Тарасович.
Під час досліджень різних печер учасники експедиції натрапили на рештки пискух — маленьких зайчиків розміром із ховраха. Нині вони мешкають у горах та пустелях Центральної Азії. А в льодовиковий період жили на території України.
"Пискухи люблять поселятися в печерах. Власне, в одній із них ми і знайшли їхні рештки. Пискух було декілька видів, вони еволюціонували. Ми відправили знахідки до колег-спеціалістів, щоби визначити приблизний геологічний вік. Ці тварини є індикаторами клімату: завдяки їм можна дізнатися, яким був клімат у той чи інший період в Україні.
До речі, оце знамените мумійо - лікувальна смола, що знаходиться в печерах Центральної Азії, - походить із посліду пискух. Адже вони їдять ароматичні трави на кшталт чебрецю, материнки тощо. Тож їхній послід насичений ефірними маслами", - зауважує Б. Рідуш.
Людських решток ніде не знайшлиЩодо решток первісних людей, то їх на території Буковини поки що не знаходили. Натрапляли лише на сліди їхнього перебування.
"Незважаючи на те, що на Дністрі було багато стоянок людей, людських решток поки що не знаходили. Один румунський дослідник ще у 30-их роках минулого століття знайшов у селі Кормань на Сокирянщині людську ключицю. Проте колекція не збереглася.
Натрапляємо лише на сліди перебування людей. В одній із печер знайшли кістки зі слідами нарізок, знесені гієнами. Очевидно, що ці кістки оброблялися людьми, а гієни їх тягали зі сміттєзвалищ у свої лігва. Знахідкам 35-40 тисяч років. Вони могли бути оброблені неандертальцями або ж сучасними людьми”, - зазначає науковець.
Цінними є не лише тваринні рештки, а й зразки грунтів, осадів, гірських порід. По них можна зрозуміти, як розвивалася природа, рельєф.
"На тому рівні, де зараз знаходиться Дністровська ГАЕС і Новодністровськ, три з половиною мільйони років тому протікав Дністер. Каньйону тоді ще не було, тож річка “широко гуляла", - каже дослідник.
Також завдяки рослинним решткам можна простежити, як змінювалися клімат і рослинність. Зокрема, науковці відібрали проби на пилок давніх рослин. І отримали історію клімату Буковини за 10 тисяч років. З’ясувалося, що в Новоселицькому районі в епоху ранньої бронзи (приблизно 4 тисячоліття до нашої ери) були степові ландшафти. У степах жили бабаки. А під час льодовикового періоду, тобто близько 20 тисяч років тому, тут був тундростеп.
"Клімат був як зараз на півночі Якутії - там, де тундра і степові ділянки. Росли мохи, карликові верби та берези, водилися лемінги, мамонти, шерстисті носороги, бізони, гігантські олені…Загалом зледенінь було кілька. Деякі з них перетворювали територію України на холодну пустелю, в якій майже нічого не росло. Натомість 800 тисяч років тому тут було спекотно. Росли в’язи, дикі горіхи та інші субтопічні рослини.
Були в Україні і тропічні умови, але дуже давно, зо три мільйони років тому, - провадить Б. Рідуш. - У печерах на півдні Одещини ми натрапляли на рештки верблюдів, страусів віком три з половиною мільйони років. Тут мешкали три види гієн, шаблезубі коти (їх називають тиграми, але насправді це коти). Територія нагадувала африканську савану".
"Будуть субтропіки і житимуть шакали"Через відсутність спеціального обладнання та високу вартість аналізів нашим науковцям доводиться застосовувати складні методики визначення віку знайдених решток. Або ж співпрацювати з іноземними колегами, надсилати знахідки за кордон і роками чекати результатів.
"Застосовуємо методи зі стратиграфії – науки про нашарування верств гірських порід, осадів. Співвідносимо розрізи різних шарів. Встановлення загальної послідовності нашарування для певного регіону – дуже клопітка робота, і не однієї людини. Цьому треба вчитися багато років.
Нещодавно наша британська колега розробила методику визначення віку по зубах і деяких кістках скелета коней. Це дуже здешевлює нам справу. Адже один радіовуглецевий аналіз з визначення віку викопних решток коштує 500 євро. В Україні такого обладнання взагалі немає. Тому відсилаємо зразки за кордон. Часто доводиться роками очікувати на результати. Зараз, зокрема, у Польщі вивчають ДНК із черепа європейського віслюка, якого я знайшов ще у 2010 році у Криму. Також вже десять років очікую від німецьких науковців результатів ДНК решток людини, знайдених у кримській печері.
Найшвидший результат із визначення віку, який отримали від іноземців, - дані щодо бурого ведмедя. Їх нам надали протягом півроку", - розповідає Богдан Рідуш.
Трапляється, що геологічний вік знахідки тривалий час залишається невизначеним, провадить професор.
"У 50-60-их роках на території Чернівецької області розкопували стоянку затопленого села Молодове. Це була всесоюзна експедиція, радіовуглецеві аналізи робили у Росії. Результати показали, що знахідкам приблизно 50-60 тисяч років. Пізніше, коли освоїли методику датування за рештками мамонтів, з’ясувалося, що артефактам не 50, а принаймні 150 тисяч років, а то й більше".
Знахідки решток тварин допомагають не лише побачити минуле, а й спрогнозувати майбутнє, переконаний дослідник.
"Результати досліджень свідчать: якщо у нас відбудеться значне потепління, ми не загинемо. Адже були і тепліші епохи. А завдяки знахідкам ми знаємо, що відбувалося колись, як змінювалася природа, рослинність. Тож цілком ймовірно, що з часом в Україні будуть субтропіки. Наприклад, така теплолюбна тварина як шакал вже поширилась на нашій території... Але через 8-10 тисяч все одно настане новий льодовиковий період!"
До темиДосліджені знахідки професор Богдан Рідуш розміщує у природничому музеї ЧНУ (вул. Шіллера, 5), де їх може побачити кожен охочий.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
29-10-2020, 20:33
0
4 695
