Святі мученики Назарій, Гервасій, Протасій і Кельсій.
Постраждали в царювання імператора Нерона ( 54-68 рр.). Святий Назарій ( син християнки Перпетуї та іудея Африкана) народився в Римі і був охрещений єпископом Ліном. З юності святий Назарій вирішив присвятити своє життя проповіді Христового вчення та наданню допомоги гонимим християнам. З цією метою він покинув Рим і прибув до Мілану.. Відвідуючи християн в Медіоланській темниці, Назарій познайомився там з близнюками Протасієм та Гервасієм. Брати – близнюки народились в місті Медіолані ( Мілані) у сім’ї багатих римських громадян – Віталія і Валерії. Залишившись сиротами ( їх батьки були замучені за християнську віру), брати роздали майно своє бідним, відпустили на волю рабів і подвизались в пості і молитві. За сповідання Христа язичники кинули їх до в’язниці. Святий Назарій полюбив близнюків і як міг полегшував їхні страждання. За це язичники побили його і вивезли з Медіолана. Святий Назарій поїхав в Галію і там успішно проповідував християнство і навернув багатьох язичників. В місті Кимелі він охрестив сина однієї християнки, на ім’я Кельсій і, виховавши його, знайшов для себе вірного ученика і сподвижника в місіонерських трудах. За проповідь християнства язичники віддали їх на поталу диким звірям, але ті не торкнулися їх. Потім намагалися потопити мучеників в морі, але вони ходили по воді як по сухому. Воїни, які виконували страту, були так вражені, що самі прийняли християнство і відпустили святих мучеників.
Звільнені Назарій і Кельсій пішли в Медіолан і навідали в темниці мучеників Гервасія і Протасія. Про це донесли Нерону. Він наказав усікти мечем святих Назарія і Кельсія. Невдовзі після цього стратили і святих братів Гервасія і Протасія.
Через багато років, під час правління святого царя Феодосія ( 408-450 рр.), святитель Амвросій Медіоланський, за небесним откровенням, відкрив мощі святих мучеників. Святі мощі прославлені багатьма зціленнями, були перенесені в Медіоланський собор.
Преподобний Микола, князь Луцький.
Преподобний Микола Святоша був з роду князів Чернігівських. Був сином Давида Святославича князя Чернігівського, й онуком Святослава Ярославича князя Київського й Чернігівського і правнуком благовірного князя Ярослава Мудрого. В деяких джерелах батько преподобного називається святим. Як відомо, Святоша княжив в Луцьку, мав жінку і дітей. Дочка преподобного пізніше одружилася з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом-Гавриїлом. 17 лютого 1106 року святий князь, залишивши сім’ю, прийняв постриг в Києво-Печерській Лаврі. Тут пеподобний Микола з великим смиренням проходив послухи: три роки працював на кухні, для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був привратником в монастирі. Біля своєї келії святий насадив сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Тройці і лікарняну церкву на честь святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Преподобний Микола першим з руських князів прийняв чернецтво. Він терпеливо переносив дорікання братів за рішучий вибір провадити життя смиренного послушника, а не гордовитого правителя. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижникку, що подвиг такого послуху пошкодить його здоров’ю. Але, несподівано лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколая. Тоді Петро постригся в ченці.
Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю мовчання. Коли святий отримував гроші, то використовував їх на оздобу храмів, на купівлю книг, поскільки дуже любив читати, або роздавав убогим. Святий Микола був старанним миротворцем. В 1142 році він примирив Чернігівських князів з Великим князем Всеволодом. Преподобний князб мав велику бібліотеку яку пперед своєю кончиною пожертвував Печерській обителі. Православний люд шанував преподобного Миколу як при його житті, так і після блаженного упокоєння. На поховання святого зійшлися майже всі жителі Києва, а також прибули його брати. Невдовзі після кончини святого тяжко захворів його брат Ізясла. Ігумен Печерської обителі послав йому волосяницю преподобного, коли Ізяслав її надів, то відразу зцілився. Поховано преподобного князя Миколу Святошу у Ближніх Печерах Києво-Печерської Лаври. Преподобний вшановується не тільки, як Печерський угодник, його також зараховують до числа небесних покровителів Волинської землі.
Преподобна Параскева Сербська
Народилась, преподобна Параскева в благочестивій болгарській сім’ї, що жила в ХІ столітті в поселенні Епіват, між Сілістрією і Константинополем. Одного разу, як стріла, прокололи її серце почуті на Богослужінні слова Господа: " Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе" ( Мф. 16, 24). З того часу вона почала роздавати свій одяг убогим, за що терпіла багато образ від ближніх. Після смерті батьків свята постриглась в чернецтво і пішла в Йорданську долину де славно подвизалась до глибокої старості.
За два роки до упокоєння преподобній Параскеві явився Ангел і звелів їй повернутися на батьківщину, що вона і виконала. Свята мирно відійшла до Господа. Мощі її спочивають в соборному храмі у Яссах. Вони прославились нетлінням і чудесами.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна My Webpage переглянути тут[/url]
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
