Якими будуть цьогорічні вибори до місцевих рад? Чи варто вірити обіцянкам кандидатів?
Про це та інше ми поспілкувалися з політологом, науковцем, а віднедавна і Почесним громадянином Чернівців Ігорем Буркутом.
"Порядних людей можуть використати"– Ігорю Григоровичу, як ви розцінюєте виборчу кампанію в місті? Почули нові ідеї та думки від кандидатів?– Побачив хаос, сум’яття, величезну кількість людей, розібратися в яких навіть я, політолог, не можу. Не уявляю, як це мають зробити рядові виборці. Та нічого цікавого не почув. Зустрів людей, яких особисто знаю, та хотів би бачити і в міській, і в обласній радах. Такі є, на щастя. Це порядні люди, яким можна довіряти. Та вони губляться серед маси незрозумілого народу.
– Чи можуть такими людьми просто скористаються?– Так завжди було, є і буде. Один мій знайомий – хороша і розумна людина – йде від партії Пальчевського. Запитую: "Невже ніхто вам не сказав, хто такий Пальчевський?" На що він відповів: "Мені все одно, хто він, я йду, щоби щось робити для міста". Не знаю, чого у цій відповіді більше – наївності, бо цей чоловік не має політичного досвіду, чи чогось іншого… Його просто використають. Мені дуже шкода, бо людина хороша…
– Чи бачите кандидатів у мери, які здатні вирішувати міські проблеми?– Після краху комунізму я ніколи не вірив жодним словам і обіцянкам. Треба вірити лише справам. От коли людина дійде до посади міського голови, почне працювати – побачимо, чи справді це спеціаліст, чи просто той, хто заробляє на цій посаді.
– Чи є у кандидатів команди, здатні вирішувати управлінські, комунальні та інші проблеми?– Я бачу кілька таких команд, де є фахівці з різних питань. Хочеться вірити, що вони переможуть і зможуть щось зробити для Чернівців.
– Як би ви оцінили агітаційні кампанії?– Вона ведеться бездарно. Найгірше – це зміна правил гри під час самої гри, що характерно для України. Ці вибори будуть надзвичайно складними для рядових виборців. Простій людині просто неможливо розібратися в тому морі осіб, які пхаються. Навіть найкращі політтехнологи не могли нічого вигадати в такій ситуації, коли на одне місце купа людей і партій.
Взагалі незрозуміло, що робити партіям на місцевих виборах. Що, якась загальноукраїнська партія напише, як вона каналізацію буде ремонтувати у Чернівцях? От вони й пхають у програму велику політику, яка не вирішується на місцевому рівні. Наприклад, про мир розповідають… Це що, вирішується питання війни та миру між Чернівецькою міською чи обласною радами?
Говорити ж про реальне дуже важко, тому що треба бути спеціалістом. А таких не слухають. Скажімо, така чернівецька проблема, як вода. Всі розуміють, що з тим старим водогоном не буде добра – він тріскатиметься знову і знову… Але потрібен спеціаліст із розрахунками, який скаже, що слід зробити. Та виникає питання – а дід Панас і бабця Гапка зрозуміють, про що він буде розповідати?
"Написи вражають ідіотизмом"– Якої ви думки про передвиборчі гасла кандидатів?– Мене вражає та кількість грошей, яка викидається невідомо на що. Найкраща технологія на місцевих виборах – зустрічі з виборцями, "від дверей до дверей". Та зараз вона недієва у зв’язку з епідемією. А оті всі написи просто вражають ідіотизмом. Найбільше мені сподобався один кандидат зі Сходу України. У нього прекрасне прізвище, з яким на Захід краще не пхатися, – Дупа. Ще й гасло вигадали: "Дупа знає, що робити!" От це точно – вона знає.
– Які ж технології можуть зараз привернути виборців? Шоу?– Не знаю, чим можна зараз зацікавити виборців. Здається, вони вже насміялися над "95 кварталом" стільки, що вистачить і на 96-ий, і на 97-ий… До речі, знаєте, якою була перша назва цієї команди КВК? "Криворізька шпана". Оце було точно, і воно досі актуально.
А програми ніхто не читає, за винятком, можливо, найкоротших. Я заради інтересу переглянув кілька. Їхній сенс зводиться до одного: "Я зроблю все добре!".
– Як же простим людям розібратися у списках кандидатів?– У тому й біда. Хоча ЗМІ намагалися людей ознайомити з нюансами цьогорічних виборів, проте все настільки складно, що зрозуміти дуже непросто. Найважче для багатьох – розібратися з партіями і людьми від партій. Треба голосувати за партію, водночас від неї на один мандат іде кілька кандидатів.
Якби моя воля, я би ці вибори переніс на наступний рік. Насамперед через епідемію. А ще за цей час люди би змогли в чомусь розібратися.
Бо поки що в мене дуже песимістичний прогноз щодо цих виборів. По-перше, обов’язково буде спалах епідемії. По-друге, величезна кількість зіпсованих бюлетенів – не навмисне, а саме через те, що люди не розібралися.
Взагалі тема виборів обридла вже до чортиків. І не лише мені. Спілкуюся по телефону з багатьма. Усі, почувши слово "вибори", починають плюватися і матюкатися.
"Хотів стати психіатром, але передумав"– Ви опанували пів десятка професій, і у всіх досягли успіху… Яка з них для вас найважливіша?– Мій батько мав кілька професій, і у всіх був успішним. Тож і я так хотів. Працював медиком, потім став істориком, політологом, журналістом, науковцем, педагогом…
Зокрема, моя перша професія була медична. Я закінчив медичне училище і працював у лікарні. Без медичної освіти, мабуть, не дожив би до 73 років зі своїм станом здоров’я. Спочатку хотів стати лікарем-психіатром. Та коли потрапив на практику до психлікарні, побачив, що це не лікарня, а тюрма. Тоді вирішив, що краще вже мені вивчати суспільство через історію. Заочно вступив на історичний факультет ЧДУ, пізніше перевівся на стаціонар.
Дуже важливою для мене є наука та педагогічна робота. Одним із перших я почав досліджувати русинів, за що мене били з усіх боків. Мені пропонували захистити монографію по русинству як докторську дисертацію. Та я не хочу жодних дисертацій, з мене кандидатської вистачило. Наука – це наука, а дисертації – це інше.
З університетом пов’язаний значний проміжок часу мого життя. Я й зараз підтримую зв’язки зі своїми студентами.
Та найголовніше для мене в житті – залишатися людиною. Вважаю, якщо я комусь у чомусь доброму допоміг, то недарма прожив.
– Ви любите постійно пізнавати щось нове…– І намагався такими робити своїх студентів. Підкреслював їм: у вас на історичному факультеті є можливість безкоштовно вивчати румунську – то вчіть. На жаль, українці мало її знають. А це дуже погано. Бо коли українець на Буковині знає румунську мову, у нього зовсім по-іншому складаються відносини з сусідами-румунами.
До речі, вивчаю ще китайську. Тренуюся писати ієрогліфи. Це корисно для мозку. А от вчитися розмовляти китайською треба з носіями цієї мови.
Також дуже люблю старовинні речі. Як і дружина, колись працював у музеї. Кажуть, немає колишніх чекістів. Так і колишніх музейників немає. Коли нам із дружиною трапляються старовинні речі, ми не можемо випустити з рук, мусимо розібратися. А син їх любить ще більше. Він ще й вміє їм давати друге життя. Наприклад, ми не можемо відремонтувати патефон, а він – так.
– Ви народилися не в Чернівцях, проте стали справжнім чернівчанином. За що ви любите це місто?– У Чернівці закохався з перших секунд, коли ми лише переїхали міст через Прут і я побачив отой старий синьо-жовтий чернівецький трамвай. Я приїхав із Чорткова, а ви ж розумієте, що таке синьо-жовтий колір для галичанина. Також помітив просто фантастичну чистоту чернівецьких вулиць. Адже Чернівці тоді були одним із найчистіших міст Союзу. З 1968 року мешкаю тут.
Чернівці – унікальне місто. Колись один із провідних істориків світу Тофік Ісламов приїжджав всюди. Під час розмови він сказав мені, що у світі залишилися лише два міста, в яких ще є трохи Австро-Угорщини – Чернівці і Трієст в Італії.
Ще тут особливі люди. Якось вже в часи незалежної України до мене на зупинці підійшов старенький єврей. Він запитав німецькою, як проїхати кудись. Я, наскільки вмів, відповів йому німецькою. Він почув у моїй німецькій єврейське слово. І звернувся до мене вже на ідиш. Я йому теж відповів на ідиш. Далі він звернувся до мене польською. Я без проблем йому відповів, адже польська для мене – майже рідна. Потім ми перейшли на українську, а наприкінці – на румунську. Раптом мій співрозмовник мене обійняв, заплакав і сказав: "Du bist alter Сzernowitzer!" ("Ти – старий чернівчанин!") Для мене це був дуже великий комплімент, тому що Чернівці – це місто моєї любові…
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
18-10-2020, 21:51
0
8 600