Початки Чернівців ховаються у сивій давнині. Від тих прадавніх епох збереглися лише незначні рештки, але й вони можуть розповісти чимало цікавого. Руїни могутнього валу та заплилі рови на лемківському передмісті Чернівців нагадують про велелюдне місто-фортецю на південних рубежах Галицької держави князя Ярослава Осмомисла. Можливо, цей древній град мав назву Чернь, і мешкали в ньому чернівці: ремісники, купці, вої.
Уламок вивітреного кам’яного муру на вершині Цецинської гори – ось і все, що залишилося від літописного города Цєцуня. Шість століть тому знатний боярин Хотько Цецинський, певно, пригощав там господаря Молдавії Олександра, азваного нащадками Добрим, коли той зупинився на перепочинок, їдучи з візитом до славетного короля Польщі Владислава Ягайла.
Перша згадка про Чернівці
8 жовтня 1408 року господар Олександр видав "Уставництво о митах", у якому вперше згадані "Чєрновци" – невеликий митний пункт на торговельному шляху між Львовом і Чорним морем. Іноземні купці повинні були платити тут "мыто чєрновьскоє". 1457 року Чернівці стали центром волості-"держави" на чолі зі старостою – "державцем" і незабаром почали називатися містом. У князівській грамоті від 15 березня 1490 року згадані дві церкви "от миста от Чєрновцих". Знаменно, що ця перша згадка про Чернівці як про місто передана саме українським словом.
У XV—XVI ст. Чернівці були торговим центром з ярмарками, які відбувалися на лівому березі Прута, але з середини XVI ст. почали занепадати через постійні війни, а 1538 опинилися під турецькою зверхністю. Місто зазнало спустошень внаслідок воєн Молдавії з Польщею (1497, 1509, 1688 рр.), турками (1476 і 1714 рр.) і татарами (1626, 1646, 1650, 1672 рр.). Козаки (під проводом Б. Хмельницького) побували у Чернівцях 1650 і 1653 рр. та після поразки під Полтавою взимку 1709—1710 рр. Переслідуючи їх, російське військо зайняло тоді вперше Чернівці. Місто зазнало спустошень від росіян, коли вони знову побували тут за російсько-турецької війни 1739 р., внаслідок чого воно перетворилося на невелике поселення. 1762 р. у ньому було ледве 200 дерев'яних будинків з близько 1200 мешканців.
Чернівці у складі Австрії
Внаслідок чергової російсько-турецької війни 1768-1774 Чернівці були окуповані російським військом, а згодом перейшли під владу Австрії (1774—1918 рр).
Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866).
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Від самого початку австрійського панування Чернівці стали центром Буковини — насамперед війської адміністрації (1774—1786 рр.), згодом цивільного управління: 1786—1849 рр. А 1864 р. Чернівці здобули повну міську самоуправу. Перехід з турецько-балканської до західно-європейської сфери впливу, вплинув на зростання населення. Уже 1779 р. у Чернівцях було 3200 мешканців, і це число зростало завдяки допливу німців (службовців, учителів, торгівців), а також українців і поляків з Галичини, євреїв і румунів та українців з Буковини. 1783 р. у Чернівцях постали ремісничі цехи, з кінця XVIII ст. почала розвиватися промисловість. На початку XIX ст. засновано гімназію, побудовано церкви св. Параскеви (1814—1862 рр.) і греко-католицьку (1825—1830 рр.). З 1832 р. у Чернівцях уконституювався маґістрат на чолі з бурґомістром.
Чернівці були також важливим осередком діяльності румунів, євреїв, німців і поляків. З німецьких культурних діячів письменник К. Францос популяризував творчість Шевченка, а історик і етнограф Р. Кайндль досліджував історію й етнографію Буковини.
Чернівці під окупацією російської влади
За першої світової війни Чернівці були тричі під російською окупацією (30.08.1914—21.10.1914; 26.11.1914—18.2.1915; 18.06.1916—02.08.1917 рр.). Російська окупаційна влада переслідувала українців, полегшення настало тільки по березневій революції 1917 р., коли губернатором Буковини став О. Лотоцький. По створенні Українського крайового комітету Буковини (25.10.1918 р.) відбувалося у Чернівцях велике народне віче (03.11.1918 р.), на якому ухвалено приєднання до України; 06.11.1918 р. українці перебрали владу в Чернівцях (бурґомістром міста призначено О. Безпалка), але вже 11.11.1918 р. румунське військо окупувало Чернівці, а 28.11.1918 р. румунський Генеральний конґрес Буковини проголосив приєднання Буковини і Чернівців до Румунії.
Чернівці за румунської влади
За румунської влади Чернівці залишилися адміністративним осередком Буковини. Не зважаючи на румунське переслідування, вони і далі були центром українського життя на Буковині. Крім названих товариств, засновано нові: "Буковинський Кобзар", "Український Мужеський Хор", "Український Театр"; спортові: "Довбуш" і "Мазепа" та інші; тут був центр Української Національної Партії. Видавнича діяльність зменшилася, виходили тижневики: "Боротьба", "Рідний Край" , "Рада", "Самостійність", щоденник "Час", журнал "Промінь" і "Самостійна Думка"; натомість мало було книжкових видань.
При кінці румунського панування Чернівці стали значним економічним центром. 1936 р. тут працювало 155 великих і 61 малих фірм.
(За матеріалами книги Ігора Чеховського та Олександра Масана "Чернівці: 1408-1998")
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
