Великомученик Микита
Святий Микита був готським воїном і жив на східному боці річки Дунай у межах нинішньої Румунії в середині IV століття. Його навернув до християнства і охрестив єпископ Феофіл, відомий просвітитель готів і учасник першого Вселенського собору в 325 році. У той час між готами виникла міжусобна війна. На чолі одного війська стояв князь Афанаріх, затятий язичник і ненависник християн, на чолі другого - Фрігент.
У кровопролитному зіткненні військ переміг Афанаріх, і Фрігент змушений був тікати до Візантії. Але незабаром Фрігент повернувся на батьківщину, підкріплений свіжими військами, наданими йому імператором Валентом. Фрігент наказав зробити на прапорах свого війська зображення святого Хреста. Сталася друга кровопролитна битва, і на цей раз переміг Фрігент. Афанаріх з невеликою групою прихильників урятувався втечею.
Після перемоги Фрігента для християнства настали сприятливі часи. Наступник єпископа Феофіла, святитель Ульфілла, створив готську абетку і переклав з грецької мови на готський багато духовних книг. Святий Микита своєю проповіддю і своїм благочестивим життям сприяв утвердженню християнської віри серед готів. Через кілька років Афанаріх з численним військом повернувся до себе на батьківщину, і знову в готів зав'язалася міжусобна воїна. Здолавши Фрігента, Афанаріх почав жорстоке гоніння проти християн.
Микита, ставши духовним вождем християн-готів, докоряв Афанаріху в безбожництві і жорстокості. Він закликав віруючих бути твердими і не боятися мучеництва. Незабаром Микита був схоплений і відданий на жорстокі муки. Його кинули у вогонь, і він помер 15 вересня 372 року. Друг Микити вночі відшукав його святі останки і переніс їх у Кілікію. З тих пір від мощей святого мученика Микити почали відбуватися чуда і зцілення. Частка мощей великомученика Микити перебувала в монастирі Високі Дечани в Сербії.
Мученик Максим
Святі мученики Максим, Аскліада (або Аскліпіодота) і Феодот постраждали на початку IV століття за часів імператора Максиміані Галереї (305-311). Знатні жителі міста Маркіанополя Максим і Аскліада вели благочестиве християнське життя. Своїм прикладом вони багатьох звернули до віри в Христа і до Святого Хрещення. Під час гонінь правитель Фракії Тіріс, об'їжджаючи підвладні йому міста, переслідував віруючих у Христа. Він закликав Максима і Аскліаду до себе і умовляв їх відректися від Христової віри. Однак, бачачи тверду віру мучеників, велів жорстоко бити їх. Тоді один благочестивий чоловік, на ім'я Феодот, став докоряти правителя за нелюдськість і жорстокість. Його також схопили і, повісивши на дереві, піддали тортурам залізними гаками. Потім трьох мучеників кинули в темницю. Через два тижні Тіріс поїхав далі і повіз за собою святих мучеників. У місті Адріанополі він піддав їх ще більшим катуванням, наказавши палити їх тіла розпеченими пластинами. Серед мук страждальці були втішені Голосом з Неба, яка зміцнила їх у терпінні. Після кількох днів тортур мучеників кинули на розтерзання звірам у цирку, проте ведмедиця, випущена на святих Максима і Феодота, стала горнутися до них. Святу Аскліпіад прив'язали до бика, але він став як укопаний, не рухаючись з місця. Роздратований Тіріс відправився далі і, не доїжджаючи міста Філіппополь, в селі Салтисов став знову переконувати мучеників відректися від Христа і, нарешті, велів відсікти їм голови. Через деякий час він був покараний гнівом Божим: його вразила блискавка, коли він сидів на судилищі.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна My Webpage переглянути тут[/url]
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
