50 років «Червоній руті»: історія пісні, що стала неофіційним гімном України

Рівно 50 років тому, в сонячну неділю, 13 вересня 1970 року, на Театральній площі в Чернівцях збирався натовп. Подія планувалась непересічна - пряме включення до ефіру київської студії телебачення.

Передача "Камертон доброго настрою" мала стати майданчиком для першого ефірного виконання пісень чернівецької музичної зірки - композитора Володимира Івасюка. "Прем'єрити" мали двома свіженаписаними піснями - "Червона рута" та "Водограй", пише ВВС Україна.



Володимир Івасюк, хоч і був іще юним студентом, але енергії та організаторських здібностей йому вистачило на створення та участь у вже декількох музичних колективах, які на регулярній основі виступали по всіх регіонах навколо Чернівців. Тепер таких людей називають концертними директорами, або навіть і продюсерами. А 21-річний Володя Івасюк був студентом-медиком і "самодіяльним" композитором.

Не було людини в Чернівцях, яка б не наспівувала "Червону руту". Здавалось, що ті, хто не потрапив на площу, слухав пісні в ефірі. За рік той самий ефект буде справлено на весь СРСР. Українською заспівали узбеки, литовці, казахи, грузини й росіяни. Згодом Івасюка викликали на "бесіду" в КДБ через популярність пісні у Сполучених Штатах. Тож "Червону руту" вважають символом української ідентичності, неофіційним гімном України.

Як з’явилася пісня "Червона рута"

У дитинстві юнак натрапив у батьковій бібліотеці на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, в якому були рядки:

Ой ходила, говорила гільтайова мати,
Назбирала троєзілля мене чарувати,
Назбирала троєзілля червону рутоньку,
Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.

У грудні 1968 року Марія Соколовська, яка разом з Володимиром у Чернівецькому медичному інституті була учасницею ансамблю "Трембіта" та камерного оркестру, першою побачила варіант вірша, який згодом став піснею "Червона Рута".

За іншими даними, 1969 року В. Івасюк відвідав Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка (с. Велеснів), де натрапив на фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, які використав для написання пісні "Червона рута". Згодом мандруючи гірськими гуцульськими селами, Володимир знайшов інші варіанти коломийки про червону руту та записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного та чистого кохання.

У вересні 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми "Камертон доброго настрою" прозвучала прем'єра пісні, яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль "Смерічка" Левка Дутковського (солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович). Пісню повторили через тиждень у програмі "Студентський меридіан", але вже у візуальному супроводі, який зняли в серпні в Косові.

У травні 1971 року журнал "Україна" опублікував вірш та ноти пісні, а також невелику розповідь про ансамбль "Смерічка".

Пісня дала назву першому українському музичному фільму "Червона рута", зйомки якого розпочалися на початку серпня в Яремчі. У ньому її виконував Василь Зінкевич.

У 1971 році "Червона рута" увійшла до двадцятки переможниць першої радянської "Пісні року", яких визначали за листами слухачів та глядачів. На сцені "Останкіно" її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Невдовзі після цього потрапила на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram