7 Пн. Перенесення мощів ап. Варфоломея. Ап. з 70-ти Тита. Свтт. Варсиса, Євлогія і Мини.
Перенесення мощей святого апостола ВарфоломіяПеренесення мощей апостола Варфоломія було в кінці VI століття. Його апостольська діяльність та мученицька кончина згадуються Церквою 11 червня. Апостол Варфоломій постраждав за Христа в Албанії Вірменській (нині Баку) в 71 році, де і перебували його святі мощі. Від мощей святого апостола відбувалися численні чудеса, і багато невірних наверталося до Христа. При імператорі Анастасії (491-518) мощі апостола Варфоломія були принесені у знову побудоване місто Анастасіуполь (або Дару) і знаходилися там до кінця VI століття.
Коли місто Анастасіуполь було захоплене перським царем Хозроєм, християни, взявши ковчег з мощами апостола Варфоломія, бігли з ним до берегів Чорного моря. Наздогнавши їх жерці кинули ковчег з мощами апостола Варфоломія в море. Разом з ним були кинуті в море ще 4 ковчега з мощами святих мучеників Папіана, Лукіана, Григорія і Акакія. Силою Божою ковчеги не потонули в морській безодні, але зробили чудесне плавання по морях і досягли Італії. Ковчег із мощами апостола Варфоломія пристав до берега біля острова Ліпарі, а інші ковчеги продовжували свій шлях і пристали до берега в різних місцях Італії. Ковчег із мощами мученика Папіана зупинився у Сицилії, мученика Лукіана - в Мессіні, мученика Григорія - в Калабрії і мученика Акакія - в Аскулусі. Про прибуття святих мощей апостола Варфоломія було одкровення єпископу острова Ліпарі Агафону, який вийшов з кліром до берега моря, взяв ковчег з води і урочисто переніс до церкви. Від мощей апостола Варфоломія витікало миро, подавати зцілення від різних хвороб. У церкві островах Ліпарі святі мощі залишалися до середини ІХ століття. Коли острів був захоплений язичниками, християнські купці взяли святі мощі апостола Варфоломія і перевезли в місто Беневент, де їх прийняли з великою честю і поклали в головній церкві міста.
Святий апостол ТитСвятий апостол Тит народився на острові Крит у шляхетній родині язичників, що походила з роду царів крітських. Його дядько був правителем Криту.
Тит був вихований в язичницькій вірі, з ревнощами вивчав грецьку філософію і грецьких поетів і з юних років мав хист до знань. Хоча він і не знав істинного Бога, але людиною був хорошою, проводив добродійне життя, був незлобивий і вів життя в чистоті, цнотливо зберігаючи дівственість.
Тому Тит сподобався Богові своїм життям та добрими справами.
Коли йому виповнилося двадцять років, він почув голос з неба: "Тите! Тобі потрібно піти звідси і врятувати свою душу: грецьке вчення не приведе тебе до спасіння ".
Тит не повірив цьому голосу і бажав вдруге почути його. Тому було йому уві сні божественне веління прочитати єврейські книги. Він почав читання з пророка Ісайї і, розкривши книгу його на 41 главі, побачив слова, як би застосовані до нього. "Ти раб Мій, - прочитав він, - Я вибрав тебе, й не відкинув тебе. Не бійся, бо Я з тобою не озирайся, бо Я Бог твій "(Іс. 41:9-10). З цієї книги він дізнався про нікчемність ідолів. Ці слова й інші пророцтва, як ключ, відкрилося двері розуму його до пізнання єдиного правдивого Бога - і Тит запалав любов'ю до Господа.
У той час до острова Крит дійшла звістка про Ісуса Христа, що він є Богом, який зійшов з неба щоб спасти людство і творить великі чуда. Правитель Криту, дядько Тита по матері, для того щоб переконатись чи правда це, вирішив послати в Єрусалим Тита, як людину розсудливу і мудру.
Прибувши в Єрусалим, Тит побачив Господа Ісуса Христа і в числі інших послідував за Ним, бачив творені ним чуда, бачив рятівні страждання Ісуса і впевнився в Його воскресінні.
Після вознесіння Христа на небо, коли в день п'ятидесятниці Дух Святий злинув на апостолів, і вони почали говорити на різних мовах, Тит, в числі інших, дивувався, чуючи, що апостоли говорять і критською мовою про велич Божу. Про все це Тит сповістив і проповідував на своїй батьківщині, на острові Крит.
Увірувавши в Христа, Тит з тих пір постійно перебував при апостолах і згодом прийняв хрещення від апостола Павла. Це сталося після хрещення Корнилія сотника - тоді відкрилися двері віри Христової для язичників, і новонавернених не стали примушувати до старозавітного обрізання, яке Тит вважав для себе важким.
Незабаром Тита було зараховано до лику сімдесяти апостолів і посланий був він з апостолом Павлом проповідувати віру Христову язичникам.
Апостол Павло щиро любив Тита, що поділяв з ним тягар апостольського життя. Тит послідував за ним не як учень за вчителем, а як люблячий син за батьком. І в своїх посланнях апостол Павло називає його то сином, то братом.
Апостол Павло доручав Титові найважливіші справи, посилав Тита з проповіддю до Далматії, доручив йому віднести своє послання до Коринф’ян.
Він сумував у розлуці за ним і радів, коли вони були разом. Коли апостол Павло, відвідавши Крит, навернув там багатьох до Христа, то поставив Тита єпископом новозаснованої церкви, а сам пішов проповідувати Христа язичникам в інші країни.
З македонського міста Нікополя Павло написав Титу послання, в якому вчив його, як управляти церквою. Маючи намір пробути в Нікополі зимовий час, апостол Павло закликав туди до себе Тита (Тит. 3:12). Коли потім апостол Павло взятий був у Єрусалимі під варту і в ланцюгах посланий до Риму, Тит, почувши про це, поспішив туди.
У Римі апостол Тит залишався до самої кончини апостола Павла і, по його смерті поховав тіло вчителя. Після цього він повернувся на острів Крит до своєї пастви і продовжував невтомно працювати на славу Божу, звертаючи до Христа ідолопоклонників греків, повчаючи їх і підтверджуючи свої слова ділами.
В одному містечку він молитвою розсипав на порох ідола богині Артеміди і цим в один день навернув до Христа п'ятсот чоловік.
Іншим разом, коли за наказом царя на острові будувався великий ідольський храм, апостол Тит, йдучи повз, помолився Господу, і храм раптово впав. Уражені дивом, язичники в увірували у Христа, а на місці язичницького храму була створена церква в ім'я Господа.
Так апостол Тит просвітив світлом віри острів Крит і навколишні країни і в глибокій старості у віці 94 років мирно помер.
В момент смерті він удостоївся бачити святих ангелів, які прийшли взяти його душу, і просвітліло обличчя його, як сонце, в ознаменування того, що і все життя його було світлом світу.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна My Webpage переглянути тут[/url]
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
7-09-2020, 09:00
0
1 001
