«У нас було пекло»: на Буковині жителі постраждалих від повені сіл досі не отримали компенсації за знищені городи

Минулої суботи понад 200 жителів сіл Стрілецький Кут і Ревне, що на Кіцманщині, зібралися на збори, щоб обговорити ситуацію стосовно наслідків червневої повені й невиплати грошової компенсації за знищені городи та підсобні приміщення.

Люди на зборах прийняли звернення Президенту України Володимиру Зеленському з вимогою виправити ситуацію. Також вони висловили недовіру сільському голові Василю Вудвуду та іншим працівникам Стрілецькокутської сільради, до якої адміністративно належить село Ревне. За те, що не захищають інтереси громади. На зборах нікого з керівництва села не було: працівники сільради перебувають на лікарняному. Але ще до цього пан Василь нам повідомив, що він на боці односельчан, серед яких 500 потерпілих осіб.



Нагадаємо, що під час повені було затоплено 80% території обох населених пунктів.

Картоплю посадила після паводку

Ми приїхали у Стрілецький Кут в обідню пору. Сільські вулиці майже порожні. Селяни досі не оговталися після стихії. Пораються біля будинків, ремонтують їх. Хтось намагається дискувати затверділий намул на городах. Хтось робить консервацію на зиму із закуплених на ринках овочів.

На вулиці Клубній зустріли вчительку початкових класів, яка нині на пенсії, Віру Тащук. Довідавшись про мету нашого візиту, жінка запросила на своє обійстя, повела на город.

Дивитися немає на що – грядки поросли бур’янами.

– Ми з чоловіком маємо 35 соток городу: посадили картоплю, кукурудзу, моркву, буряки та іншу городину, –розповідає Віра Тащук. – Вода затопила все. Врожаю немає – один намул. Поряд із нами живе 89-річна свекруха, у неї теж пустка, разом – пів гектара городу. Нещодавно збудували новий паркан. Діти допомогли, бо пенсія у нас із чоловіком мінімальна. Після повені посадили ящик картоплі, щоб хоч на насіння було. Барабуля саме цвіте. Також садили й капусту. На зиму все треба купувати, а ціни на базарі високі. З гуманітарки отримали чотири кілограми пшеничних й кукурудзяних круп та пляшку мінеральної води.



Не краща ситуація й у пенсіонера з інвалідністю Василя Савчука. Проживає він разом із дружиною, велика вода знищила 30 соток городу.

– На подвір’ї вода була по пояс, дісталася й до хати, але ми щільно зачинили вхідні двері. Повінь зруйнувала паркани, затопила город, – ділиться господар. – Потопилися кури, лише кілька залишилося. Про компенсацію за втрачений город ніхто із влади навіть не заїкається.

За словами селян, чимало з них вже придбали овочі на ринках. До прикладу, родина Юрія Коржана вже частину овочів закупила – огірки та помідори. Решту ще будуть купувати, сподіваючись, наприклад, що картопля стане дешевшою після сезону копання. Повінь знищила у цієї родини також 30 соток городу.

Вода зробила із парканів гармошку

– Однією із причин затоплення було те, що наше Рівнянське лісництво рубає ділову деревину, а гілляччя та верхи скидає в яри та канави, утворюючи загати, ось вода не збігає в Прут, а утворює стави, – каже 70-річний Василь Міщенчук, один з ініціаторів зборів селян. – У мене затопило підвал, лазню, коридор у хаті. Вода була глибиною понад 1,1 метра. На городі суцільний затверділий намул. Намагався його розрихлити – не вдається. Не знаю, чи вдасться виорати. Утримував 50 кролів чотирьох видів, бо з того живу. Більшість втопилося. Тички з городу забрав, бо вони би згнили в намулі. Залишився не тільки без квасолі, а й взагалі без городини. Вода нанесла колод. Я їх порізав, поколов на опалення. Через несанкціонований забір гравію з річки впав рівень Прута, то тепер нема у криницях води. Сільська рада не діє. Списків потерпілих від повені немає. Замість комісії ходили селом якісь дві жіночки, в акті про свої збитки не підписувався. Якщо держава нам не компенсує збитків за городи та підсобні приміщення, вдамося до радикальних заходів.

– Коли сільські урядовці ділили гуманітарну допомогу, то мені не дали нічого, мовляв, у тебе шестеро дорослих дітей, нехай вони тобі допомагають, – згадує Любов Барановська, жителька Ревного, з родини репресованих. – До мене в будинок вода лилася через вікна, все згнило, з меблів залишилися лише тумбочка й два столики. Хата вся розкисла, бо з дерева. Виплатили всього 20 тисяч гривень. У районі мені сказали, що мали виплатити 236 тисяч гривень.

– У мене було пекло – скрізь вода, – плаче Марія Андрюшкіна, пенсіонерка. – Город затопило, підвал теж, у хаті під підлогою утворився грибок. Велике спасибі просвітеру Іванові Хімейчуку, який організував безоплатну видачу потерпілим односельчанам води та по мішку картоплі. Прийшла якась жіночка з Кіцманя в туфельках, не дивилася, які збитки в кожного, а записувала все зі слів людей. То яка це комісія? Дехто з людей взагалі не веснував, а казав, що город закладений.

– Вода робила з парканів гармошки, бо несла колоди, – резюмує Ілля Савчук, чорнобилець. – Зі свого городу я вивіз 99 КамАЗів і 123 КрАЗи намулу, втратив багато побутової й малої сільськогосподарської техніки. Хто це мені відшкодує? Сільський голова казав, що списки подав в обладміністрацію, але результатів чомусь досі немає.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram