Перенесення мощей першомученика архідиякона Стефана
Перенесення з Єрусалима до Константинополя мощей святого першомученика архідиякона Стефана відбулося близько 428 року. Після того як святий архідиякон Стефан був побитий юдеями камінням, його тіло кинули без поховання на поживу звірам і птахам. Однак на другу ніч знаменитий іудейський законовчитель Гамалиїл, який почав схилятися до віри в Ісуса Христа як у Месію, послав відданих йому людей взяти тіло первомученика. Гамалиїл поховав його на своїй землі, у печері, недалеко від Єрусалиму.
Коли помер таємний учень Господа на ім'я Никодим, Гамалиїл також поховав його поблизу труни архідиякона Стефана. Потім і сам Гамалиїл, який прийняв святе Хрещення разом зі своїм сином Авівом, був похований при гробі первомученика Стефана і святого Никодима. У 415 році мощі святих були чудесним чином відкриті і урочисто перенесені до Єрусалиму архієпископом Іоанном разом з іншими єпископами. З того часу від мощей почали відбуватися зцілення. Згодом, при святому благовірному цареві Феодосії Молодшому, у першій половині п'ятого століття, мощі святого первомученика Стефана були перевезені з Єрусалиму до Константинополя і покладені в церкви на честь святого диякона Лаврентія, а після створення храму на честь первомученика Стефана були перенесені туди.
Частина мощей святого Стефана знаходиться в Києво-Печерській лаврі, а саме вказівний палець лівої руки був принесений з Молдавського Нямецького монастиря Романським архієпископом Пахомием у вісімнадцятому столітті. Ковчег зі святинею був встановлений у Великій лаврській церкві. У дев'ятнадцятому столітті мощі були поміщені в срібну раку із зображенням архідиякона Стефана на весь зріст.
На місці зображення руки зроблений спеціальний ковчежець, в якому знаходився перст святого. Після вибуху Успенського собору 3 листопада 1941 року святиня опинилася під завалом, звідки була витягнута при розбиранні руїн у шістдесятих роках. З цього часу святиня перебувала у фондах Києво-Печерського заповідника. Урочиста передача Києво-Печерській лаврі срібної раки із зображенням первомученика і архідиякона Стефана відбулася лише 19 грудня 2013 року. Сьогодні кожен віруючий може прикластися до мощей святого Стефана, які перебувають у Свято-Успенському соборі Лаври.
Блаженного Василя
Пам'ять блаженного Василя, Христа ради юродивого звершується в Православній Церкві 15 серпня. Святий шанується як один з найбільш відомих святих, які брали на себе подвиг юродства. Народився святий 1468 року в сім'ї благочестивих селян Якова і Анни, жителів села Єлохово, неподалік від Москви. У дитинстві він багато молився, вів подвижницьке життя. У шістнадцятирічному віці Василь пішов з дому і оселився в Москві.
Загубившись у галасливій міській юрбі, святий обрав подвижницький шлях удаваного божевілля. × Життя святого слугувало докором для неправедних і втіхою для знедолених. Не маючи дома або хоча б місця, щоб схилити голову, не маючи дорогих шат і не завжди маючи навіть достатньо їжі для прожитку він був докором для багатих і владних бояр.
Відвідуючи ув'язнених і хворих, допомагаючи їм він служив для них втіхою. Безліч вчинків святого були пророчими і незрозумілими для людей, але в такий спосіб він сповіщав людям волю Божу, приводив до бачення своїх неправедних справ і каяття. Ім'я святого було відомо цареві Івану IV Грозному. Цар поважав його. Василь без страху дорікав йому за всі його неправедні вчинки і правитель часто прислухався до слів юродивого. Святий Василь ніс свій нелегкий подвиг довгих 62 роки. Коли йому виповнилося 88 він тяжко захворів і 15 серпня 1557 року віддав свій дух у руки Господа.
Але чудеса, пов'язані зі святим, не припинялися. У 1588 році, за митрополита Йова, Василь Блаженний був канонізований. У цей день 120 хворих отримали зцілення біля мощей святого.
