Святий великомученик Прокопій
Святий великомученик Прокопій, в миру Неаній, родом з Єрусалиму, жив і постраждав за царювання імператора Диоклитіана (284-305). Батько його, знатний римлянин, на ім'я Христофор, був християнином, але мати святого, Феодосія, залишалася язичницею. Рано втративши батька, юний хлопець був вихований матір'ю. Отримавши прекрасну світську освіту, він був представлений Диоклитіану в перший рік його вступу на престол і швидко просунувся по службі.
В 303 році, коли було розпочате відкрите гоніння на християн, Неаній був посланий проконсулом до Александрії з наказом нещадно переслідувати Божу Церкву. Але на шляху до Єгипту, поблизу сирійського міста Апамеї, Неанію було явлення Господа Ісуса Христа, як колись Савлові на шляху в Дамаск. Божественний голос сповістив: "Неанію, і ти йдеш на Мене?" Неаній запитав: "Хто Ти, Господи?" - "Я - розп'ятий Ісус, Син Божий". У той же час у повітрі з'явився сяючий хрест. Після видіння Неаній відчув у своєму серці невимовну радість і духовне натхнення і перетворився з гонителя в ревного послідовника Христа. З тих пір Неаній полюбив християн і переможно воював тільки проти варварів-язичників.
Але на святому угоднику збулося застереження Спасителя, що "вороги людині - домашні його" (Мф. 10, З6). Мати, язичниця, сама прийшла до імператора зі скаргою на сина, що не вшановував вітчизняних богів. Неаній був викликаний до прокуратора Юдеї Юста, де йому урочисто було вручено послання Диоклитіана. Прочитавши сповнене богохульства послання, Неаній мовчки на очах у всіх порвав його. Це вже було злочином, який римляни позначили як "образу його величності".
Неаній був узятий під варту і в кайданах відправлений до Кесарії Палестинської, де поневірявся колись апостол Павло. Після страшних мук Святого кинули в сиру темницю. Вночі в тюремній кімнаті засяяло світло, і Сам Господь Ісус Христос, прийшовши зі світлими ангелами, звершив Хрещення страждальця-сповідника, давши йому ім'я Прокопій.
Багаторазово святого Прокопія водили в судилище, примушували відректися від Христа і знову піддавали тортурам. Стійкість мученика і його полум'яна віра зводила рясну благодать Божу на людей, що бачили страту. Натхненні подвигом Прокопія багато хто з колишніх вартових святого в'язня і римські солдати пішли під меч ката разом зі своїми трибунами Никостратом і Антіохієм.
Мученицькими вінцями відобразили свою віру дванадцять жінок-християнок, самі прийшовши до воріт Кесарійської преторії. Уражена великою вірою християн і їх мужністю, бачачи непохитність сина, під час перенесення тяжких страждань, Феодосія розкаялася, стала до лав сповідниць і була страчена.
Нарешті, вже новий прокуратор, Флавіан, переконавшись у марності тортур засудив святого великомученика Прокопія до усікновення мечем. Вночі християни взяли багатостраждальне тіло і, обвивши похоронними пеленами, зі сльозами і молитвами поховали († 303).
Святий праведний Прокопій, Христа ради юродивий, Устюзький чудотворець
Праведний Прокопiй, Христа ради юродивий, Устюзький чудотворець (1303), будучи ще багатим варязьким купцем, по торгових справах прибувши до Великого Новгорода, був вражений красою богослужінь Східної Православної Церкви. Побажавши прийняти Православ'я, і для того, щоб більше дізнатися про християнське вчення, він пішов у Хутинський монастир, де, перейнявшись духом євангельського вчення і глибоко утвердившись у своєму намірі, Прокопій прийняв святе Хрещення.
Роздавши все своє майно убогим і знехтувавши благами навколишнього світу з його пристрастями, блаженний Прокопій прийняв обітницю юродства Христа ради, пов'язану з терпінням незліченної безлічі різного роду позбавлень і образ. З великою лагідністю переносячи клеймо юродивого, він пішов з Новгорода і знайшов притулок у Великому Устюзі. У будь-який час року одягнений тільки в брудне, діряве лахміття, святий Прокопій кожен свій день, як правило проводив на відкритому повітрі, а вночі гаряче, зі сльозами молився, віддалившись в один з місцевих храмів. Чітко дотримуючись у своєму житті вчення Христового, Прокопій аніскільки не дбав про хліб насущний: харчувався бідно, приймаючи їжу тільки від добрих, благочестивих людей, для короткого сну влаштовувався в якій-небудь брудній будові під відкритим небом або просто на голій землі.
Блаженний Прокопій мав дивний дар пророцтва. Так, побачивши одного разу в соборному храмі якусь трирічну дівчинку на ім'я Марія, він вклонився їй до землі і привселюдно сказав: "Це йде мати великого Стефана єпископа, вчителя Пермського". Пророкування блаженного Прокопія згодом виповнилося: Марія стала матір'ю першого єпископа Пермського - святителя Стефана.
Обравши місцем свого постійного перебування паперть при Устюзькому соборному храмі Пресвятої Богородиці, блаженний Прокопій весь свій час проводив в полум'яних, уклінних молитвах.
Одного разу, оголосивши своїм співгромадянам, що за тяжкі гріхи їм загрожує праведний гнів Божий, святий закликав устюжан до покаяння. Але заклики юродивого залишалися марними, городяни лише посміювалися у відповідь на застереження Прокопія про те, що Господь за гріхи людські пошле вогненний град на місто і погубить його. Всі дні і ночі в невпинних молитвах і невтішних риданнях проводив святий на церковній паперті.
Через тиждень настав для городян Устюга страшний день: опівдні від насунутої чорної хмари настав повний морок, що привів у жах і сум'яття устюжан. З усіх боків блискали блискавки й лунали страшні удари грому. Земля під ногами прийшла в рух. Тільки тепер зрозуміли городяни, наскільки глибока прірва їх гріховності, що накликала Божий гнів, і усвідомили необхідність покаяння. Всі потягнулися до храмів і зі сльозами благали Господа про помилування і відверненняи нещастя. Блаженний Прокопій разом з усім народом, припадаючи перед іконою Божої Матері, ретельно і гаряче молився завсіх тих, хто згрішив. І тоді в соборному храмі Великого Устюга від святого образу Благовіщення Пресвятої Богородиці було всенародно явлено чудне знамення - з ікони густо вилилось пахуче миро, яким були наповнені всі церковні сосуди.
За милосердне заступлення Божої Матері Господь урятував устюжан від вірної загибелі - грізна хмара пройшла мимо міста і на віддалі на пустинному місці вибухнула із страхітливою силою. Дощ з розпеченого каміння повністю випалив ліс на відстані у двадцяти кілометрах від Устюга. На спомин цього чудесного порятунку, що відбулося в 1290 році, і встановлено щорічне святкування чудотворної ікони Божої Матері.
Другом і співрозмовником блаженного Прокопія був преподобний Кипріан, засновник Устюзького Архангельського монастиря. Ще один сучасник святого - клірик соборної церкви Симеон, який був свідком і очевидцем благочестивого у Христі життя юродивого, зміг угледіти в ньому велику духовну мудрість і безсумнівну благодать Божу, що спочивала на преподобному. Симеон записав і зберіг для нащадків багато дивовижних подій з життя праведного Прокопія.
Відчуваючи наближення смерті, блаженний пішов до обителі святого Архангела Михаїла і там мирно спочив. Тільки на четвертий день після його смерті запорошене снігом тіло було знайдено під мостом. Соборне духовенство, яке супроводжувала натовп народу, взяли тіло святого угодника Божого і, з почестями перепровадили його до храму, звершили відспівування. Святий Прокопій Устюзький, Христа ради юродивий, був похований у вказаному ним самим місці, а на могилу його поклали камінь.
Згодом на цьому місці була зведена церква, в якій здійснилося чимало чудес і зцілень. До лику святих блаженний Прокопій був зарахований Московським Собором в 1547 році.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
