6 Сб. Всесвітня заупокійна. Прп. Симеона Стовпника. Мчч. Мелетія Стратилата, Стефана, Калиника, Феодора і Фауста.
Преподобний Симеон стовпник на Дивній горіПреподобний Симеон Стовпник народився в 521 році в Антіохії Сирійській від благочестивих батьків Іоанна і Марфи. Свята Марфа (пам'ять 4 липня) з юних років призначала себе до безшлюбної життя і прагнула до чернецтва, але батьки наполягали на вступі в шлюб з юнаків Іоанном. Після старанної молитви в церкві в ім'я святого Іоанна Предтечі преподобній у видінні було зазначено підкоритися волі батьків і вступити в шлюб. У подружньому житті свята Марфа прагнула в усьому догоджати Богові і своєму чоловікові. Часто вона молилася про дарування їй дитини й обіцяла віддати її на служіння Господу. У своєму явленні святий Іоанн Предтеча відкрив благочестивій Марфі, що у неї народиться син, який буде служити Богу. Народжене немовля було названо Симеоном і хрещене у віці двох років.
Коли Симеону йшов шостий рік, в місті Антіохії стався землетрус, під час якого загинув його батько. Симеон під час землетрусу був у церкві. Вийшовши з неї, заблукав і сім днів провів у благочестивої жінки, що прихистила його. Знову з'явився блаженній Марфі Іоанн Предтеча і вказав, де знаходиться загубився хлопчик. Мати святого, знайшовши свою дитину, оселилася після землетрусу в передмісті Антіохії. Уже в дитинстві святому Симеону кілька разів являвся Господь Ісус Христос, пророкуючи йому майбутні подвиги і нагороду за них.
У шість років отрок Симеон пішов у пустелю, де якийсь час перебував у повній самоті. В цей час його охороняв і плекав світлоносний Ангел і, нарешті, привів у відокремлений монастир, настоятель якого ігумен Авва Іоанн, що трудився на стовпі, з любов'ю прийняв отрока.
Через деякий час святий Симеон звернувся з проханням до старця Іоанна дозволити йому теж подвизатися на стовпі. З благословення ігумена неподалік від його стовпа братією монастиря було споруджено новий стовп. Здійснивши постриг семирічного хлопчика в чернецтво, авва Іоанн сам звів його на цей стовп. Юний подвижник, зміцнюваний Господом, швидко зростав духовно, перевершуючи в подвигах свого досвідченого наставника. За суворі подвиги святий Симеон отримав від Бога благодатний дар зцілень. Слава про подвиги юного ченця почала поширюватися за межі обителі, і до нього стали приходити з різних місць ченці та миряни, які хотіли почути його поради і отримати зцілення від хвороб. Смиренний подвижник продовжував користуватися настановами свого духовного керівника авви Іоанна.
На 11-му році життя юнак вирішив боротись на більш високому стовпі, до вершини якого вели 40 сходинок. До місця подвигів преподобного прийшли єпископи Антіохійський і Селевкійскій, які висвятили святого подвижника в сан диякона, а потім дозволили йому зійти на новий стовп, на якому преподобний Симеон трудився протягом 8 років.
Преподобний Симеон полум'яно молився про дарування йому Святого Духа, і свята молитва подвижника була почута. Дух Святий зійшов на нього у вигляді палаючої свічки, спвнивши подвижника Божественної Премудрості. Поряд з усними настановами святий Симеон посилав письмові повчання про покаяння, чернецтво, про втілення Христа і про майбутній Суд.
Після смерті старця святий Симеон так влаштував своє життя: зі сходу сонця до 9:00 пополудні він молився, потім до заходу сонця читав книги і переписував Святе Писання, після чого знову вставав на молитву і молився всю ніч. Коли починався новий день, він, трохи відпочивши, зі сходом сонця починав звичайне молитовне правило.
Преподобний Симеон завершив подвиги на другому стовпі і за вказівкою Божою переселився на дивну Гору, залишивши в своєму монастирі досвідченого старця для керівництва ченцями. Сходження на дивну Гору ознаменувалося видінням Господа, що стояв на вершині пагорба. Святий Симеон продовжив подвиги на тому місці, де бачив Господа, спочатку на камені, а потім на зведеному знову стовпі. Преподобному Симеону було відкрито майбутні події, так, він передбачив смерть архієпископа Антіохійського Єфрема і хворобу єпископа Домна, що спіткала його як покарання за немилосердя. Нарешті, преподобний Симеон передбачив місту Антіохії землетрус і переконував всіх жителів покаятися в гріхах. На Дивній Горі святий Симеон влаштував монастир, храм якого будували зцілені ним від хвороб люди, в подяку за надану їм милість. Для потреб монастиря преподобний виклопотав молитвою джерело води, і одного разу, під час нестачі зерна, за його молитвою до Господа, в коморі обителі збільшилась пшениця. У 560 році за наказом Господа святий подвижник на 39-му році життя прийняв від єпископа Селевкійского Діонісія священний сан. В 75-ть років преподобний Симеон був повідомлений від Господа про швидку свою кончину. Він закликав братію монастиря, дав їм у прощальній бесіді благословення і мирно відійшов до Бога в 596 році, попрацювавши в подвигу стовпництва 68 років.
Як за життя, так і після кончини преподобний здійснював чудеса, зцілюючи сліпих, кульгавих і прокажених, багатьох рятував від звірів, виганяв бісів і воскрешав мертвих.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
6-06-2020, 09:00
0
1 145
