28 Чт. ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ. Прпп. Пахомія Великого і Ахиллія. Прп. Ісаї Печ. Прпп. Євфросина і Серапиона.Вознесіння ГосподнєСвято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа в Небесні Оселі відзначається християнами всього світу на 40-й день після свята Воскресіння Господнього, тобто свята Пасхи Христової. Як правило це відбувається в четвер 6-го тижня, рахуючи з Дня Великодня. У всі дні, які проходять від Великодня до свята Вознесіння у всіх християнських Церквах першими вітальними словами є радісна звістка - Христос воскрес! Воістину воскрес!
Цифра в 40 днів - не випадкове число. У багатьох місцях Святого Письма, за даними проекту DilovaMova.com, подібний період часу зв’язується в великими і значними подіями нашої історії і встановлених Богом традицій. Наприклад, немовлят для подання в Храм до Господа за Законом Мойсея батьки приносили на 40-й день. Сорок днів і сорок ночей Бог виливав на землю дощ у час, коли Ной перебував у ковчезі. Сорок років Сини Ізраїлеві блукали аж поки прийшли в землю обіцяну, за кількістю тих днів, які спочатку оглядали землю, яку показав їм Господь, але вони злякалися тоді язичників, що жили в ній. Сорок днів і сорок ночей перебував Мойсей на горі, ввійшовши в середину хмари, хліба не їв і води не пив і написав на таблицях слова Заповіту. Коли Ізраїльтяни зіткнулися з филистимлянами по закінченню сорока днів і сорока ночей, стався відомий подвиг юнака Давида, який вразив їх найміцнішого і вмілого воїна. Іона, прийшовши з волі Бога до Ніневії, проповідував, кажучи, що ще сорок днів, і Ніневія буде зруйнована! Але жителі міста покаялися тоді в лихих учинках своїх і Бог відвів від них загибель. Сорок днів і сорок ночей Ісус Христос перебував і постив в пустелі перед початком свого переможного служіння, нарешті зголоднів, і тоді приступив до Нього спокусник, але отримав рішучу відсіч.
І тепер, на сороковий день після Свого Воскресіння, ніби після нового народження, Христос повинен був відправитися в Небесні обителі, щоб приготувати там місце для нас і сісти праворуч Бога Отця. Здобута перемога над смертю, яка є страшним наслідком гріха, відкрила і для всіх нас можливість воскреснути в славі Божій. У Своїй Особі Господь підніс спокуту людську природу, включаючи тіло людини, до самого Престолу благодаті Божої. Він як і обіцяв, виконавши все передбачене про Нього, відкрив кожній людині можливість примирення з Богом.
Напряму про подію і деталі Вознесіння розповідають нам Божі євангелісти Лука і Марк. Багато подробиць цих подій можна узнати на початку книги Діянь Святих Апостолів.
Цій події, як і факту Воскресіння Христового, було чимало вірних свідків. Після останніх настанов, які промовив Своїм учнями, Христос вивів їх з міста до Віфанії. Піднявши руки, благословив їх. І, коли благословляв їх, став віддалятися від них на хмарі і підноситися на небо. Вони ж поклонилися Йому і з світом і великою радістю повернулися назад до Єрусалиму.
Свято Вознесіння - це одне з центральних свят усього християнського світу. Царство Небесне, колись закрите для нас, царство істини, добра і краси, тепер відкрито і підготовлено для людини. І для його придбання не потрібно багато слів або яких-небудь великих справ. Досить, пробачивши образи і відкинувши сумніви, згадати про любов Божу і примиритися з Ним, через Ім’я Господа Ісуса Христа, Яке дано тепер усім людям. Бог дає даром. Не так як світ дає, адже дні лукаві. Він дає життя і дає з надлишком. Він дає вічне життя!
В 2020 році Вознесіння Господнє припадає на 28 травня.
Преподобний Пахомій ВеликийПреподобний Пахомій Великий, поряд з Антонієм Великим (пам'ять 17 січня), Макарієм Великим (пам'ять 19 січня) і Євфимієм Великим (пам'ять 20 січня), є стовпом пустельництва і засновником чернечого спільножитного уставу в Єгипті. Народився преподобний Пахомій в III столітті в Фіваїді (Верхній Єгипет) від батьків язичників і здобув добру світську освіту. З юності він мав завдатки доброї вдачі, був поміркований і розважливий. Коли Пахомію виповнилося 20 років, він був призваний до війська імператора Костянтина (мабуть, в 315 році). Новобранців розмістили в будівлі міської в'язниці під охороною варти. Місцеві християни прийшли з запасами їжі, годували воїнів і старанно їм служили. Коли юнак довідався, що ці люди так роблять заради свого Бога, виконуючи Його заповідь про любов до ближніх, це глибоко запало в його чисту душу. Пахомій дав обіцянку стати християнином. Повернувшись з війська після перемоги, Пахомій прийняв святе Хрещення, оселився у відокремленому селищі Шенес і відразу ж став вести суворе подвижницьке життя. Відчувши необхідність в духовному керівнику, він звернувся до Фиваїдський пустельника Паламона, був прийнятий старцем з любов'ю і став ревно проходити чернечі подвиги за прикладом свого наставника.
Одного разу, після 10 років пустинного життя, преподобний Пахомій, йдучи пустелею, зупинився біля руїн селища Тавеннісі і почув Голос, що наказав йому побудувати на цьому місці обитель. Пахомій розповів про це старцю Паламону, і обидва. прийнявши почуті слова за вказівку Божу, вирушили в Тавеннісі і почали будувати невелике чернече житло. Святий старець Паламон благословив початок заснування обителі і передбачив майбутню її славу. Незабаром преподобний Паламон відійшов до Господа. Тоді святому Пахомію з'явився Ангел Божий в образі схимника і вручив йому устав чернечого життя. Незабаром до преподобного прийшов його старший брат Іоанн та оселився разом з ним.
Преподобний Пахомій терпів багато спокус і нападів від ворога роду людського, але всі спокуси преподобний Пахомій відважно відбивав молитвою до Бога і терпінням.
Поступово до преподобного Пахомія стали збиратися учні. Усіх їх вражала працьовитість наставника, який встигав виконувати всі монастирські роботи: обробляв сад, розмовляв з тими, що приходили до нього і просили настанови, та служив хворим. Преподобний Пахомій ввів устав спільного житія, встановивши однаковість для всіх в їжі і одязі. Ченці обителі повинні були працювати в призначених ним послухах на загальну користь обителі. У числі послухів було переписування книг. Ченці не повинні були мати власних грошей або приймати що-небудь від своїх родичів. Преподобний вважав, що послух, що виконується з ретельністю, вище посту і молитви, і вимагав від ченців точного дотримання уставу, строго караючи порушників.
Одного разу до преподобного Пахомія прийшла його сестра Марія, яка давно хотіла побачити брата. Але строгий подвижник відмовив їй в побаченні і через воротаря передав їй благословення вступити на шлях чернечого життя, обіцяючи в цьому свою допомогу. Марія заплакала, але надійшла згідно з наказом брата. Тавенніські ченці побудували для неї житло на протилежному березі Нілу. До Марії стали збиратися черниці, і незабаром створилася жіноча обитель із суворим статутом, який був переданий преподобним Пахомієм.
Число ченців монастиря швидко зростала, що викликало необхідність спорудження ще 7-ми монастирів поблизу. Кількість ченців доходило до 7000, і всі вони знаходилися під керівництвом преподобного Пахомія, який відвідував усі монастирі і керував ними. У той же час преподобний Пахомій залишався глибоко смиренним ченцем, який завжди готовий був коритися і приймати зауваження від кожного брата.
Суворий і строгий до себе, преподобний Пахомій мав велике милосердя і поблажливість до недостатньо духовно зрілим ченцям. Один із ченців прагнув до подвигу мучеництва, але преподобний відвертав його від цих прагнень і наставляв безмовно виконувати чернечий послух, приборкуючи в собі гордість і привчаючи до смирення. Однак інок не послухав наставника і пішов з обителі, після чого зазнав нападу розбійників, які під страхом смерті примусили його принести жертву язичницьким богам. У повному відчаї чернець повернувся в обитель. Преподобний велів йому посилено молитися вдень і вночі, дотримуватися суворого посту і жити в повному мовчанні. Чернець послухав повчання преподобного, і це врятувало його душу від розпачу.
Преподобний навчав всіляко побоюватися засудження інших і сам боявся навіть в думках засудити будь-кого.
З особливою любов'ю ставився преподобний Пахомій до хворих ченців. Він відвідував їх, підбадьорював просив не зневірюватись, дякувати Богові і покладати надію на Його святу волю. Хворим він послаблював піст, якщо це було необхідно для їх одужання. Одного разу, під час відсутності преподобного, кухар не готував монахам вареної їжі, посилаючись на те, що братія люблять постити. Замість свого послуху він сплів 500 рогож, але преподобний не схвалив його вчинку, і в покарання за непослух наказав спалити всі виготовлені кухарем рогожі.
Преподобний Пахомій завжди повчав ченців мати надію тільки на допомогу і милість Божу. В обителі якось трапився недолік пшениці. Цілу ніч святий провів у молитві, а вранці привезли від начальника міста велику кількість хліба для монастиря, не взявши нічого на сплату. Господь сподобив преподобного Пахомія дару чудотворіння і зцілення хвороб.
Йому були відкриті Господом наступні долі чернецтва. Святий знав, що останні ченці не будуть мати такої ревнощів до подвигів, як перші, будуть ходити як у темряві, не маючи досвідчених керівників. Простягшись на землі, преподобний Пахомій гірко плакав, взиваючи до Господа і просячи милості до них. У відповідь він почув Голос: "Пахомій, пам'ятай про милосердя Боже. Про останніх ченців знай, що й вони отримають нагороду, бо їм доведеться страждати від тяжкого для ченця життя".
Під кінець свого житія преподобний Пахомій тяжко захворів на морову хворобу. За ним з синівською любов'ю доглядав його найближчий і улюблений учень преподобний Феодор (пам'ять 17 травня). Упокоївся преподобний Пахомій близько 348 року у віці 53-х років і був похований біля гори поряд з обителлю.
Преподобний Ісаія Києво-ПечерськийПреподобний Ісаія в числі інших Києво-Печерських святих подвизався в ХI - початку ХII ст. Основним подвигом життя преподобного Ісаії, яким він догодив Господу, була безмовність і невтомні труди, за що й іменується "преподобним старцем трудолюбним"; в загальній службі преподобним святим Києво-Печерським Ісаія прославляється як "горлиця пустиннолюбна". Йому разом з Онуфрієм і Сильвестром приписується дар вгамовувати пристрасні бісівські спокуси. "Онуфрій мовчання любитель, Ісая горлиця пустиннолюбнаа, з Сильвестром блаженним, тризплітена мотузка на бісів, від них же нанесені пристрасні спокуси до кінця придушивши, мають дарування щоб іншим допомогати, тому всі їх величають" (пісня 9, ст. 5). Кончину преподобного Ісаї відносять до 15 травня 1115. Мощі преподобного спочивають в Антонієвих печерах або в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Життя преподобного Ісаї не описане в Патерику, і немає особливої служби. Святкування преподобному Ісаї відбувається 15/28 травня, 28 вересня/11 жовтня і на другому тижні Великого посту.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
28-05-2020, 09:00
0
1 361
