23 Сб. Ап. Симона Зилота. Мч. Ісихія Антиохійського. Мчч. Алфія, Кипріана, Онисима, Єразма, Ісихія.

Святий апостол Симон Зилот



Святий Апостол Симон Кананіт, пам'ять якого святкується Православною Церквою двічі на рік: 10 травня і 30 червня, був родичем і учнем Христовим з числа 12-ти Апостолів. Походить він з Кани Галілейської чому й називається в історії Кананітом або Зилотом (з грецької ревнитель закону) бо відрізнявся особливою ревністю до закону (Дії 1-13).
Читання першого Святого Євангелія від Матфея на літургії в день пам'яті цього Святого Апостола благовістить нам про братів Господа по плоті. Серед них названо в Святому Євангелії і Симон (Мф. 13, 54-58).
Ось що благовістить нам Святе Євангеліє: "І, прийшовши (Ісус) вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися і говорили: звідки в нНьому премудрість ця і силаи. Чи Він не син теслі? Чи неЙого Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, і Юда? І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?(Мф. 13, 54-56).



Батько Святого Апостола Симона та інших братів і сестер Христових по плоті праведний Йосиф (пам'ять 26 грудня), Обручник Пресвятої Діви Марії, походив з царського роду Давидового, був нащадком Святого Царя псалмоспівця (пам'ять 26 грудня) і сина його Святого Царя і пророка Соломона. За станом своїм батько Симона Йосиф належав до простих ремісникам, був теслею і здобував щодня прожиток працями рук своїх. До 80-річного віку він жив в чистоті й святості як простий, але чесний і доброчесний трудівник і мав у шлюбі з Саломією чотири сини і дві дочки.
Після смерті дружини своєї Саломії Йосиф, батько Симона жив багато років вдівцем, і в цьому смиренному положенні застало його обрання Промислу Божого. Він удостоївся великої честі бути зарученим з Найчистішою Дівою і бути служителем великої таємниці, прихованої від вічності.
Святий Епіфаній Кіпрський Єпископ (403 р.), пам'ять якого 12 травня і 7 листопада, каже, що Йосиф при зарученні з Пресвятою Дівою був вдівцем і мав 80 і навіть більше років: "Померла жінка його після багатьох років, будучи вдівцем, він приймає Марію, маючи від роду 80 або більше років ". Потім той же Святий Епіфаній так називає дітей Йосифа і Саломії: "Яків, Іосія, Симон, Юда - сини; Марія і Саломія - дочки" - і зауважує, що про них згадується в Святому Євангелії під іменем братів і сестер Господа. Так, за вказівкою Святого Апостола і Євангеліста Матфея та інших вчителів Церкви, Святий Апостол Симон Кананіт є третій уявний брат Господа по плоті, або краще сказати по спорідненості.
Спочатку Симон, як і два інших брата його Іосія (Варсава) (пам'ять 4 січня) і Юда (Леввей, Фадея і Варсави) (пам'ять 19 червня) вдчували до Господа і брата свого небратолюбність. Коли Йосиф став ділити свою землю між дітьми, народженими від померлої дружини, то побажав дати частину і Господу Ісусу, народженому надприродньо Святою Дівою Марією. Але три сина, в тому числі і Симон не хотіли цього і тільки четвертий син Яків (пам'ять 23 жовтня) прийняв Господа у частину свою.

Є передання, що на шлюбі в Апостола Симона Кананіта в Кані Галілейській Господь наш Ісус Христос створив перше своє чудо, перетворивши воду на вино про що і сказано в Євангеліє від Іоана Богослова (Ін. 2, 1-9). Побачивши чудо, здійснене Господом на весіллі в Кані, Симон запалав ревнощами до Господа і так увірував у Христа, що послідував за Спасителем, не дивлячись на те, що тільки що одружився. Так, знехтувавши все мирське, Симон пішов за Христом, як сказано, "уневістити душу свою Безсмертному Жениху".
Пізніше в Кані, де сталося перше чудо Боже, Святою рівноапостольною Царицею Єленою (пам'ять 21 травня) була побудована церква.
Прийнявши після Вознесіння Христового Святого Духа, що зійшов у вогненних язиках, ревнитель закону Христового Апостол Симон проповідував віру в Юдеї, а так само в Едессі, і Сванетії, в межах осетин і в Абхазії - в місті Севастії, нинішньому Сухумі. У місцях Іверійской землі Апостол Симон був разом зі Святим Андрієм Первозванним, пам'ять якого 30 листопада і 30 червня. Крім того, Апостол Симон Кананіт мандрував зі словом спасіння в Єгипет, Кірін, Мавританію, Лівію і Британію.

З житія Святого Апостола Андрія Первозванного, між іншим, видно, що він, вирушивши з Єрусалиму в третій раз на проповідь Євангельську з деякими супутниками, попрямував до Едесси; там у князя тієї землі на ім'я Авгар залишився Святий Апостол Фадей із числа 70-ти ( пам'ять 4 січня, 21 серпня). Князю Авгарю повернув він покладанням рук здоров'я душевне і тілесне. З іншими ж супутниками Святий блаженний Апостол Андрій вирушив у міста і села, і скрізь він і Апостол Симон повчали народ і творили чудеса іменем Христа.
Нарешті, вони, пройшовши через Каппадокію і приморське місто Трапезунд, досягли землі Іверської і пройшли частину області триалетської, до річки, званої Чорохі, безперешкодно проповідуючи Христа Спасителя. Апостоли, в числі яких був і Симон Кананіт, відвідали тут гористу Сванетію за князювання якоїсь жони, яка прийняла їх проповідь і хрестилася. Тут залишився Святий Матфій (пам'ять 30 червня і 9 серпня), а Апостоли Андрій і Симон Кананіт проникли глибше в гори, в межі осетин, і досягли міста, званого Фостофор, де знаменнями їх багато хто з язичників звернулися до Христа. З Осетії Апостоли спустилися до Абхазії і зупинилися в місті Севастії, нині Сухум, жителі якого з радістю прийняли слово Боже. Блаженний Андрій залишив у цьому місті Апостола Симона Кананіта, а сам вирушив вздовж Помор'я в землю джігитів, родинних абхазцям горян.

Так першими просвітителями у вірі Христовій країни Іверської обрані Богом Святі Апостоли Андрій Первозванний і брат Господній по плоті Симон Кананіт. Він то і залишився в абхазькій місцевості, в місті Сухумі, для утвердження Євангельської проповіді в настільки дикої і невідомої йому країні як агнець Божий посеред вовків. Проповідь Апостола Симона була в 55 році по Різдві Христовому, тобто через 20 з лишком років після Вознесіння Христового. Відомо, що Святий Апостол Симон трудився в печері в ущелині річки Псиртсхі, поблизу Нікопсіі, в околицях сучасного місця Новий Афон.
Як саме і чи довго проповідував Святе Євангеліє в Абхазії Апостол Симон Кананіт літописи не пояснюють, але відомо, що Святий Апостол Симон прославляв Христа Спасителя багатьма чудесними знаменнями і Божественне вчення, проповідуване ним, почало приносити рясний плід віри в народі. За те ополчився на нього ворог роду людського і Апостол Симон піддавався незліченним скорботам і гонінням. А під час жорстокого переслідування християн, піднятого за часів Грузинського царя-язичника Адеркія (Аркадія), увінчаний був Апостол Симон Зилот мученицьким вінцем і похований неподалік від своєї печери, на березі річки Псиртсхі, що в 20 верстах від Сухумі.
У деяких виданнях ("Житія всіх Святих", Іоанн Бухарєв, Москва, 1900 р.) сказано, що Апостол був розп'ятий на хресті в Британії, де нібито і був похований, але це помилкова думка. Мощі Святого Апостола Симона Кананіта і тепер приховані в Абхазії під спудом в храмі його імені.

Після жорстоких гонінь християни, ховалися в горах, лісах, де збиралися разом на молитви і поминали всіх замучених язичниками та іудеями християн як первомучеників. Незабаром і могила Святого Апостола Симона стала предметом їх глибокого поклоніння і шанування. Потім літописи говорять, що в IV столітті після Різдва Христового на місці поховання Апостола Симона була побудована в ім'я його церкву, а в VI столітті світло Христового вчення почало тут оселятися міцніше, з усією силою віри, яку наступні покоління християн переймали і розповсюджували далі. Кинуте Святими Апостолами насіння слова Божого почало успішно приростати і благотворно поширюватися, так що і Антіохійський і Константинопольські Патріархи, в силу зміцнення і розширення християнства в Абхазії, задовольняючи прохання і духовні потреби новопросвічених мешканців цієї землі, стали призначати сюди самостійних Єпископів. З відомих в той час єпископів і пресвітерів історія Християнської Церкви вказує Євстафія - єпископа Севастійського (пам'ять 29 березня), тобто Сухумського, відомого аскета і подвижника, і пресвітера Аерія того ж міста.

Так, навіть на Першому Вселенському Соборі, в 325 році, був присутній єпископ пицундськая, Стратофіла і Домнос, єпископ Трапезундський. Головним же містом перебування знову затвердженої церковної ієрархії в Абхазії стало місто Піцунда, поблизу того ж міста Сухумі. З половини VI століття Абхазька Церква вже мала автокефальне управління. Відомо, що Абхазька Церква, як Автокефальна була представлена на Нікейському Вселенському Соборі в VIII столітті, в 787 році, в особі Піцундською єпископа, католікоса Абхазького.
В XI столітті, за царювання Святого Абхазо-Імеретинського Царя Давида (1098 - 1130), пам'ять якого 27 січня, весь абхазький берег був покритий квітучими містами і монастирями, а прилеглі гори укріплені замками і церквами. Так, віра Християнська зробилася панівною на цій благословенній землі і Свята Церква прославляє Апостола Симона Кананіта як вчителя, який поклав в душах правовірності християн вчення премудрості Божої.

Зі сказаного видно, що проповідь Святого Апостола Симона Кананіта принесла для Абхазії, Осетії і всієї Іверії самі благотворні плоди. Але, пізніше, за гріхами людей або ж по незвіданій волі Божій, вся ця велич і краса з часом змінилися.
Після завоювання турками абхази зреклися християнства, прийняли іслам і багато християнських храмів, в тому числі і храм Святого Апостола Симона Кананіта зруйнували. Доказом світлого минулого залишилося лише те, що в найглибших ущелинах Кавказу, Абхазії, Осетії і всієї землі Іверської збереглося безліч руїн монастирів, храмів без куполів і інших живих свідчень древньохристиянського благочестя, до яких горяни досі ставляться з побожною пошаною, незрозумілою для них самих.

Місце поховання Святого Апостола Симона Кананіта завжди було у місцевих мешканців в особливому шануванні. Його могила і зруйнований Симоно-Кананітскій храм, під спудом якого перебуває і тепер нетлінне тіло Святого Апостола Симона, залишалося для всієї Грузії і Абхазії головним і вказівним маяком Христової віри й просвічення.


Мучеників Алфія і Кипріана

Ці святі Христові мученики походили з Італії. З них Алфій, Філадельф і Кипріян були синами італійського князя, і їх наставив в християнській вірі і хрестив якийсь Онисим. У той час з Риму було надіслано в їх країну веління розшукувати християн, і коли виявилося, що вони християни, то їх разом з Онисимом, Еразмом і іншими чотирнадцятьма християнами відправили в Рим до імператора Лікінію. За велінням останнього Онисима поклали на груди величезний камінь, від чого він і помер. Еразм ж і іншим чотирнадцяти святих мучеників відсікли мечем голови, а Алфій, Філадельф і Кипріян були відправлені в Селевкію і там страчено за віру у Хріста.

Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram

Редактор: Наталія Шморгун

23-05-2020, 09:00

0 1 168